Корреспондент: Діамантові руки. Історія успіху української ювелірної компанії Лобортас, що підкорила світ

Українська ювелірна компанія Лобортас, що створює вироби преміум-класу, підкорює світ. Ними володіють члени королівських сімей, вершки політики і бізнесу Заходу, а також всі президенти України, пише Максим Бутченко у №41 журналу Корреспондент від 18 жовтня 2013 року.

Київський офіс Класичного ювелірного дому Лобортас більше схожий на музей. На постаментах вздовж стін розташувалися композиції із золота і срібла, прикрашені діамантами та іншим дорогоцінним камінням. Кожна з них унікальна, зроблена вручну і в єдиному екземплярі, причому на роботу часом іде до двох років.

Копітка праця і естетична цінність виробів принесли українській ювелірної компанії всесвітню популярність. Продукція Лобортасу постачається до 30 країн, серед її володарів і покупців – сильні світу цього, включаючи екс-президента Франції Жака Ширака, нащадка відомого італійського роду принца Лоренцо де Медічі, далай-ламу, патріарха Кирила, представників дому Романових, а також мільярдерів Індії, США, Європи і, звичайно, України.

Мистецтвознавці відзначають, що українські вироби за своїм рівнем не поступаються роботам знаменитого Карла Фаберже. І коштують вони чимало, наголошує Ігор Лобортас, власник ювелірного дому, якому дав своє ім'я.

"16 років тому я зрозумів: потрібно створити компанію, що дозволяє заробляти хороші гроші й одночасно створювати предмети культури", – каже 45-річний бізнесмен.

Підприємство, створене в 1990-х роках, поступово переросло зі звичайної майстерні, що випускає мельхіорову біжутерію, у ювелірний дім, що виготовляє ексклюзивну продукцію. На шляху до визнання її робіт світовими цінителями ювелірних виробів компанії довелося пройти через терни економічних потрясінь у 1998-му і 2008-му, пережити рейдерську атаку і роки очікування. А тепер підприємець пожинає плоди успіху.

Лобортас демонструє Корреспонденту послання принца Майкла Кентського, двоюрідного брата королеви Єлизаветі II: "Якість запонок надзвичайна. Повірте, я можу оцінити вміння майстрів і кажу, що воно неймовірне".

Цілком успішний Лобортас мріє опинитися в одному ряду з великими майстрами ювелірної справи італійцем Бенвенуто Челліні і французом Альфредом Картьє

Бізнесмен пишається тим, що представник британської королівської сім'ї носить і, головне, цінує його запонки, але амбіції штовхають його до більшого. Цілком успішний Лобортас мріє опинитися в одному ряду з великими майстрами ювелірної справи італійцем Бенвенуто Челліні і французом Альфредом Картьє.

"Класичний ювелірний дім це не просто майстерня, а, швидше, завод з виробництва шедеврів. Він виникає далеко не в кожній країні і не в кожному сторіччі, – міркує Лобортас. – І він принесе славу не тільки моїй фірмі, а й усій Україні".

Є місто золоте

На долоні у журналіста Корреспондента – каблучка з казковою назвою Царівна-Лебідь. Вона виготовлена з білого золота і прикрашена 2,5 тис. дрібних діамантів. Цей виріб, створений ювелірами Лобортасу, в січні минулого року потрапив до Книги рекордів Гіннесса як каблучка з найбільшою кількістю діамантів у світі. Шедевр вартістю близько $ 1,3 млн українська компанія сподівається продати ще дорожче на аукціоні Sotheby's.

Царівна-Лебідь зроблена домом Лобортас. Однак починалося все зовсім не з діамантів: у 1991 році майбутній засновник ювелірного дому очолив майстерню з обробки каменів Тракт, яка потім стала випускати мельхіорові прикраси.

"У СНД кожен четвертий виріб з мельхіору виготовлявся нами, – згадує бізнесмен. – Грошовий оборот спочатку становив $ 10 тис., у той час як машину можна було купити за $ 1 тис. Але ми відчували себе королями ринку".

У середині 1990-х Лобортас і його партнери продали Тракт на піку успіху, вловивши зростання інтересу до ринку до золота та срібла, і відразу створили ювелірну фірму Фіал+. Однак незабаром підприємець , який бачив шлях до успіху в ексклюзивних, а не масових виробах, вирішив піти в самостійне плавання. Так у 1997 році з'явилася торговельна марка і ательє Лобортас, де на початковому етапі працювали 23 людини.

Перша з вершин ювелірного олімпу підкорилася новій компанії через два роки. Вона завоювала головний приз конкурсу Найкраща ювелірна прикраса на виставці Ювелір Експо Україна, а ще через чотири роки відкрила власний павільйон на щорічній виставці ювелірного мистецтва Jewelry Сreators в Парижі.

Той французький вояж власник ювелірного дому називає фурором. Про українську компанію написала світова преса, включаючи європейське видання The Wall Street Journal. Високі оцінки майстерності українців від поціновувачів золота і діамантів звучали упереміж з пропозиціями іноземців, які шукали співпраці.

"Підходжу до стенду в Парижі. Бачу – черга людей з татусями. Питаю помічників, хто це. А мені у відповідь – ось, прийшли вчитися майстерності в українських ювелірів, – розповідає Лобортас. – У нас у той час була дуже тісна майстерня, ми економили кожну копійку. Довелося всім відмовити: я ж не можу їм пояснити, що ми працювали, як шпроти в банці, мало не на колінах створювали шедеври".

У міру розвитку бізнесу ці проблеми змінилися набагато серйознішими: у 2005 році один з партнерів компанії ініціював рейдерську атаку на підприємство, яка закінчилася кримінальними справами та судовими розглядами. Коли ситуація вирішилася, ювелірний дім залишився у власності Лобортаса.

Відносно успішно підприємство пережило й економічну кризу 2008 року, втративши тільки в рентабельності, що знизилася з 25% до 10%. І хоча Лобортас не озвучує актуальні цифри прибутку своєї компанії, її оціночна вартість, за словами власника, становить $ 25 млн.

Такий стрімкий зліт можна назвати безпрецедентним для ювелірного ринку, зазначає Володимир Індутний, фахівець у сфері оцінки культурних цінностей, завідувач кафедри мистецтвознавства та експертизи в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв України.

Зараз на ювелірний дім працюють близько 200 осіб, включаючи співробітників-суміжників, які виконують на замовлення окремі роботи. А кілька років тому підприємство отримало нового партнера в особі індійського холдингу Shrenuj, що входить до трійки світових постачальників діамантів. Саме Shrenuj надав дорогоцінні камені для Царівни-Лебедя.

Спектр виробів, виготовлених майстрами Лобортасу, широкий. Це і прикраси (каблучки, браслети, брошки), й інтер'єрні об'єкти (скульптури, кабінетні композиції), і мініатюри зброї, і церковне начиння, і нагородні знаки. Окрема стаття – так звані посольські дари: вироби, створені на замовлення, які часто набувають будь-яких форм, від статуеток до значків і запонок. При цьому в компанії наголошують, що пріоритетного напрямку у них немає, і співвідношення того, що випускається, може коливатися.

"Це основна ознака класичного ювелірного дому – ми створюємо практично все, що є у світі ювелірів", – пояснює Лобортас.

У підсумку володарями його робіт є багато відомих осіб, серед яких усі президенти України, найбагатший співвітчизник, Рінат Ахметов, підприємець і народний депутат Вадим Новинський, президент Росії Володимир Путін, мільярдер і власник агентства Bloomberg Майкл Блумберг, а також папа римський Бенедикт XVI, який склав повноваження.

Більшість з них отримували вироби Лобортасу як подарунки. Саме так потрапив до Ахметова срібний міні-бар у формі футбольного м'яча, а до шейха Хамада ібн-Зайду аль-Нахайяна, члена правлячої сім'ї ОАЕ, – статуетка козака Мамая зі срібла, золота і нефриту. Її аналог, який зараз стоїть в київському офісі компанії, Лобортас оцінив у $ 100 тис.

Вічні цінності

Правильний менеджмент і вибір клієнтури – основа успіху Лобортасу, вважає Ростислав Шмагало, декан факультету історії та теорії мистецтва Львівської національної академії мистецтв, знайомий з продукцією українського ювелірного дому.

"Лобортас ніколи не опускається до біжутерії з дешевих матеріалів, а навпаки, робить ставку на елітного покупця", – пояснює стратегію компанії Шмагало.

У той час як більшість ювелірних підприємств в Україні випускають вироби з мінімальними трудовитратами і собівартістю, у Лобортасі ставлять на цікаві і масштабні ідеї. Тут останнє слово завжди залишається за художником: якщо знадобиться, над виробом можна працювати місяцями, і це тільки збільшує його цінність, пояснює Шмагало.

Найдешевший виріб ювелірного дому, зроблений вручну, – хрестик, вкритий емаллю, – коштуватиме від 1,5 тис. до 8 тис. грн., а кабінетні скульптури, найдорожчий сегмент, можуть сягати близько $ 2-3 млн.

Ринок уже підтвердив далекоглядність ставки Лобортасу на ексклюзивну продукцію, відзначають аналітики. Дмитро Видолоб, голова Союзу ювелірів України, розповідає, що після кризи 2008 року ринок ювелірних виробів розділився на три основні сегменти – дешева продукція (до 600 грн.), дорога (від 8 тис. грн.) і дуже дорога (від 25 тис. грн.). При цьому саме середній сегмент майже випав з оборотного ринку дорогоцінних виробів, пояснює експерт.

Провідні українські виробники, орієнтовані на масового споживача, змушені зменшувати обороти, погоджується з Видолобом Олександр Соколов, директор аналітичного департаменту компанії Pro-Consulting. За п'ять років виробництво ювелірних виробів впало вдвічі, з 20 млн до 10 млн одиниць: їхня купівля перестала бути спонтанною – частіше це продумане придбання ексклюзиву, пояснює Соколов.

У самому ж ювелірному домі виділяють ще одну важливу складову успіху: підбір високопрофесійних кадрів з можливістю тривалої, до двох років, адаптації в команді Лобортасу. Щоб обдарованих фахівців можна було знайти швидше, в цьому році компанія заснувала всеукраїнський конкурс ювелірної майстерності з призовим фондом $ 77 тис. Крім того, на підприємстві проходять практику студенти профільних навчальних закладів.

Власник ювелірного дому зізнається, що бачить свою мету в більшому, ніж популярність або комерційний успіх

Тим часом власник ювелірного дому зізнається, що бачить свою мету в більшому, ніж популярність або комерційний успіх.

"Придбають мій виріб через рік або через десять років – від цього він не перестає бути об'єктом мистецтва, – розкриває свої карти Лобортас. – Моя мета – стати поруч з Картьє, [засновником Microsoft Біллом] Гейтсом, [основоположником теоретичної космонавтики Костянтином] Ціолковським, людьми, у яких було покликання, і вони змінили світ".

***

Цей матеріал опубліковано в № 41 журналу Корреспондент від 18 жовтня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.