Корреспондент: Точка зору. Школа, що отупляє

Нові шкільні підручники виховують у дітях людей зі світоглядом кріпаків XIX століття, пише Іванна Коберник у колонці, опублікованій у №41 журналу Корреспондент від 18 жовтня 2013 року.

Вгадайте, звідки ця вельми закручена цитата: "Відсутність елементів у множині виражають числом нуль. Число нуль позначають цифрою нуль"? Думаєте, з довідника з математичного аналізу? Аж ніяк – це правило з українського підручника математики, яке вивчають шестирічні діти на першому тижні навчання в першому класі. А ось ще одна цитата, цього разу – з підручника української мови для другого класу: "При вимові приголосних звуків на шляху видихуваного повітря мовні органі створюють перепони". Цінне і зрозуміле для семирічних школярів правило, чи не так? У цьому ж підручнику, а також у близькому до нього Літературному читанні дітям запропоновано майже досконало вивчити способи ведення присадибного господарства інструментами XIX століття. Міського життя в цих підручниках немає навіть на ілюстраціях.

Процитовані вище книги не спадщина давно минулих днів, а зовсім нові видання, 2010-2012 років. Написані вони на виконання найсвіжішого Державного стандарту початкової освіти відповідно до нової 11-річної програми середньої школи. На друк цих книг держава виділила сотні мільйонів гривень.

Держстандарт, до речі, схожий на українську Конституцію в її первозданному вигляді – тобто виглядає дуже європейським. Цитую його перший абзац: "Цей Державний стандарт початкової загальної освіти (далі – Державний стандарт), розроблений відповідно до мети початкової школи з урахуванням пізнавальних можливостей і потреб учнів початкових класів, визначає зміст початкової загальної освіти, який ґрунтується на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави".

Насправді складається враження, що нові підручники написані не відповідно до нового стандарту, а всупереч йому

Насправді складається враження, що нові підручники написані не відповідно до нового стандарту, а всупереч йому. "Пізнавальні можливості учнів"? Науково доведено, що діти до семи років не сприймають абстрактних понять, а їм, до речі, крім уже згаданого вище терміна "множина" також слід в першому класі вивчити " замкнену ламану криву" (трикутник), "геометричну фігуру, що складається з двох променів, які виходять з однієї точки" (кут) і безліч інших абстракцій.

Та сама проблема і з відповідністю нових підручників іншим вимогам Держстандарту. Полікультурність? У підручниках для першого класу немає ніяких натяків на те, що крім українців на землі існують інші народи або раси. Світський характер освіти? У багатьох текстах є посилання на Бога з великої літери, один з основних віршів у другому класі стверджує, що українська мова дана українцям Богом, хоча наукова версія передбачає, що мова створюється людьми. Науковий підхід? В укладачів підручника великі проблеми з культурою посилань (наприклад, вони вважають нормальним підпис під текстом З журналу). Їхні спроби розповісти про князів Ярослава і Володимира Мономаха (без згадки прізвища останнього!) здатні заплутати навіть дорослого з вищою освітою. У підручнику з математики ще й містяться десятки граматичних помилок, не рахуючи помилок на кшталт 12: 2 = 12.

Але крім недбалості, з якою нашвидкуруч під нову програму створюються нові підручники, з ними є велика світоглядна проблема 

Але крім недбалості, з якою нашвидкуруч під нову програму створюються нові підручники (до речі, використовуються вони зараз у школі без обов'язкової за законом апробації!), з ними є велика світоглядна проблема. У книжках 90% текстової інформації і майже 100% візуальної присвячено сільській тематиці. Культура – тільки народна. Я не проти, але є ще й великі художники, композитори, архітектори. Звичаї – тільки сільськогосподарські. Природа і природознавство також викладаються на основі сільськогосподарського річного циклу: садимо, полемо, жнемо, консервуємо. У світі нових вітчизняних підручників не існує національних заповідників, світових див природи, практично немає парків або інших ознак міської культури. Виняток – годівниці для пташок, але вони можуть бути і в селі.

Навіть більше, ці підручники значно ретроград ніші за радянські! Адже в СРСР був культ робітника, відповідно, були шахтарі, сталевари, будівельники ГЕС та інших масштабних проектів. У сучасних українських підручниках основна тема всіх текстів – ідилічне село, застигле в стандартах XIX століття.

При цьому в Інституті інноваційних технологій і змісту освіти кивають на авторів: мовляв, вони захистили концепцію своїх підручників, Міносвіти її прийняло, вони виграли конкурс, ми тут ні при чому. Автори книг, зокрема пані Любов Оляницька, співавтор Математики для першого класу, в інтерв'ю СТБ стверджує, що писала згідно з вимогами навчальної програми, затвердженої міністерством. Саме ж відомство твердить, що підручники хороші, а зауваження до них поодинокі. Коло традиційно замкнулося.

Держава переклала на нас чергову свою функцію: ми ще й зобов'язані пояснювати дітям, що описане в підручнику, виданому за наші гроші, було колись у минулому і
не зовсім таким воно було, як написали автори

Таким чином, держава переклала на нас чергову свою функцію: ми ще й зобов'язані пояснювати дітям, що описане в підручнику, виданому за наші гроші, було колись у минулому і не зовсім таким воно було, як написали автори. А зараз все інакше, і світ перебуває не в аграрному XIX столітті, а в XXI , постінформаційному. І це ще добре, якщо батьки мають можливість регулярно коригувати отримані їхніми дітьми знання. Але ж є люди, які працюють допізна не тому, що їм подобається, а тому що інакше їм не прогодувати своїх чад. І вони фізично не можуть приділити час на перекроювання смислів, які школа закладає в їхніх спадкоємців.

Освітній заклад готує дітей до життя, якої не існує. Це, напевно, вигідно владі: слухняні дітлахи, привчені з ранніх років запам'ятовувати незрозумілі непотрібні терміни та неіснуючі моделі поведінки. Але нам з вами, батькам, навіщо це? Чому ми лаємо підручники, коли діти вже сплять (щоб не зруйнувати авторитет вчителя і школи), але все одно миримося із системою?

***