FT: Росія, як і Україна, стане справжньою демократією
Так чи так, події в Україні є історично незворотними і епохальними в плані геополітичних трансформацій.
Швидше раніше, ніж пізніше, Україна по-справжньому стане частиною демократичної Європи. Швидше пізніше, ніж раніше, але Росія піде за нею, якщо не самоізолюється і не перетвориться на застійний імперіалістичний релікт, - пише Збігнев Бжезинський у британській газеті The Financial Times.
Спонтанний сплеск виразного українського патріотизму, викликаний брехливістю розбещеного і багатого керівництва, готового шукати захисту в Москви, говорить про те, що прагнення до національної незалежності стає домінуючою політичною реальністю. Це особливо помітно серед молодих українців, які вже не відчувають себе трохи іншою в мовному та історичному плані, а все ж частиною «матінки Росії».
Однак мовні відмінності зберігаються, і деякі райони України відчувають тісніший зв'язок із Росією. Але вражає те, що навіть деякі найактивніші прихильники євроінтеграції лише недавно стали вважати українську мову своєю власною. Двадцять років незалежності, двадцять років посилення гордості за знову відкриту українську історію, а також свідчення того, які економічні вигоди західні сусіди України отримали від зв'язків з Європою - все це створює новий світогляд. Це не антиросійський світогляд, але в ньому стверджується власне українська історична самобутність, а також невід'ємна культурна приналежності України до Європи в цілому.
Ось чому Україна так чи так буде невідворотно зближуватися з Європою. Дивує те, що навіть у сусідній Білорусі, якою править авторитарний режим Лукашенка, починає з'являтися така ж західна орієнтація. Обидві ці країни керуються не ворожим ставленням до Росії, але кожна з них усвідомлює, що її незалежність і культурна ідентичність все активніше вказують їм шлях на захід.
У майбутні місяці таки можна буде придумати якусь угоду між ЄС і Україною. Щоб полегшити цю роботу, ЄС повинен уважніше прислухатися до прохань Києва про економічну та фінансову підтримку і відгукуватися на них. А українці повинні зрозуміти, що європейських платників податків не спокушає перспектива платити за помилки й моральне розкладання нинішньої київської еліти. Затягування пасків стане необхідною попередньою умовою для підписання угоди. Воно ж стане перевіркою України на рішучість підтвердити свої європейські устремління. Києву також доведеться показати, що результат виборів у країні не визначається позбавленням волі політичних суперників.
Наслідки всього цього для Росії стануть помітні в більш віддаленій перспективі. Сьогоднішня геополітична мета Москви, обумовлена нав'язливою ностальгією президента Володимира Путіна за імперським минулим Росії, полягає у відтворенні під новим обличчям чогось на кшталт Російської імперії чи більш пізнього Радянського Союзу.
Схоже, Путін керується наївним уявленням про те, що керівники пострадянських держав щиро погодяться на роль підлеглих у новому утворенні під керівництвом Кремля. Деякі лідери дійсно періодично висловлюють свою відданість цій формулі. Але роблять вони це нещиро, за необхідності, а не за переконанням. Незалежність важливіша для всіх: вона приємніша президентам, прем'єр-міністрам, генералам, послам і тим, хто робить гроші в економіці у себе вдома, а не у віддаленій провінції величезної російської імперії нового зразка. Історія довела, що національна державність після її здобуття входить у звичку, і відняти її майже неможливо - хіба що за рахунок потужної зовнішньої сили.
Сьогодні Росія не в змозі силою і жорстокістю відновлювати свою колишню імперію. Вона занадто слабка, занадто відстала і занадто бідна. Ситуацію посилює демографічна криза. Стурбованість у Росії викликає і те, що країни Центральної Азії, які отримали незалежність, все частіше віддають перевагу всебічним зв'язкам із Китаєм. Це породжує у неї кошмари з приводу давно вже назрілих територіальних претензій.
Пройде ще трохи часу, й еліті російського суспільства стане ясно, що шансів на успіх у Путіна з його незграбними і деспотичними спробами дуже мало. Рано чи пізно він вже не буде президентом. І незабаром після його відходу Росія, і особливо її середній клас, зрозуміє, що єдиний доцільний шлях - це справжнє перетворення на сучасну, демократичну, а може, і на провідну європейську державу.
Переклад: ИноСми
***