Дружини бійців Беркута готові захищати сім'ї зі зброєю в руках - ЗМІ
Родичі співробітників спецназу стали отримувати погрози на свою адресу через соцмережі.
Бійці спецпідрозділів з різних міст України вже близько двох місяців - на передовій у Києві. Багатьох відрядили до столиці ще наприкінці листопада, і не всім вдалося побувати вдома. За цей час громадськість встигла розділитися на два фронти, у тому числі щодо Беркута.
Одні шкодують жертв коктейлів Молотова, інші звинувачують бійців у зайвій жорстокості. Але водночас є третій, не особливо видимий фронт - це сім'ї правоохоронців, які опинилися заручниками ситуації, а часом і об'єктами для погроз та проявів злості. Навіщо це робиться і говориться - сказати важко. Погрози сім'ям лише ще жорсткіше налаштовують спецназівців проти мітингувальників та Євромайдану взагалі.
Ті правоохоронці, з якими нам вдалося поспілкуватися, були небагатослівні - до преси у них зараз хворобливе ставлення, але в один голос просили заспокоїти сім'ї, мовляв, годують їх непогано, теплих речей вистачає (ноги гріють за допомогою спеціальної солі, яку засипають у взуття, та утеплених устілок), і боятися нічого не потрібно.
Харків'янин Дмитро (ім'я змінене) був відряджений до столиці наприкінці грудня, а вчора, відповідаючи на наш дзвінок, стояв в оточенні на вул. Грушевського. Вдома бійця Беркута чекають мама, брат, сестра та дівчина: “У Харкові рідним ніхто не загрожує і не докоряє, що я служу в Беркуті. Харківського Беркута тут мало, за час сутичок ніхто не постраждав”. У першій шерензі бійці Беркута та внутрішніх військ стоять позмінно, у вільний час у них є час помитися, переодягнутися, а якщо пощастить - то й побачитися із близькими. “До мене приїжджала дівчина. За оточення, звісно, не пускають, але у спокійний час можна знайти час для побачення”, - розповів Дмитро.
Фото: А. Бойка
Співробітники кримського Беркута на передовій у Києві - від кінця листопада минулого року. Зараз вони захищають Кабмін. За словами наших джерел у міліції, у столиці зараз близько 200 кримських силовиків цього спецпідрозділу. Перед Новим роком частина з них повернулася додому, а їм на зміну поїхали інші. Один із кримських бійців зізнався нам, що чув про погрози на адресу колег та їхніх родин: “Погрози надходять, але, в основному, бійцям із західного регіону. А ще нам усім приходили смс: пишуть, що ми зареєстровані як учасники побиття людей, що ми воюємо проти свого народу”, - розповів нам Віталій.
Хоча ще один боєць із Криму, Віктор, чув більш різкі попередження: “Погрожують, що поріжуть членів сім'ї, якщо не перейдемо на бік мітингувальників. Кажуть, що так буде, поки Беркут не здасться. І як ми після цього повинні ставитися до мітингувальників?”. Це підтверджує і кримчанка Світлана: “Мені та старшій дочці пишуть у соцмережах: “Прийдемо до тебе додому і зробимо те, що твій чоловік зробив з учасниками Майдану”.
“У Києві зараз мій брат-спецназівець, - ділиться з нами брат бійця з Одеси Михайло. - Він там від самого початку подій. Розповідає, що сидять в автобусах, іноді мерзнуть, було, що стояли на Грушевського. Зазвичай стоять годин по п'ять, але буває й довше. Найжахливіше, що йому на телефон недавно прийшла смс, що його брат, тобто я, постраждає. Говорили, що знайдуть за листуванням у соцмережах і всю сім'ю. Я сам - курсант Одеського університету внутрішніх справ, три дні чергував в ОДА. Але я стояв за ідею, а не лише тому, що наказали. І брат мій також. Після того, як його друзів били ланцюгами, підпалювали, це тепер наша війна”.
А сім'я харків'янки Ольги вже відчула на собі наслідки Майдану. “Нам пощастило менше. Прізвище мого чоловіка опублікували в Мережі два тижні тому. З тих пір моя дочка не хоче ходити до школи, а батьки чоловіка переїхали до нас”, - розповіла жінка. – “Життя зупинилося. Такого за 15 років служби не було. Ми розглядали навіть варіант виїхати тимчасово за місто. Хоча чоловік дзвонить щодня і каже, щоб нічого не боялися. Переконує, що дружин та дітей ніхто чіпати не буде”. До тих пір, поки батько не повернеться з Києва, усім'ї прийняли кілька правил: не дивитися телевізор і не заходити в соціальні мережі.
Жінки озброюються
Марина - корінна дніпропетровчанка. Разом із чоловіком (він співробітник Беркута) виховує двох дітей. Від минулого тижня вона перейшла на стан облоги: сім'я не живе у своїй квартирі, малюки не ходять до дитячого садка та школи, а сама Марина на вулицю виходить лише у супроводі друзів чоловіка (він попросив їх про це). “Після того, як в інтернеті виклали адреси співробітників Беркута і рознесли квартиру криворізького командира, я почала побоюватися за наші життя. У мене запитання до влади: як вони могли допустити, щоб конфіденційні дані про співробітників, які цілодобово на роботі, виклали на загальний огляд?”- дивується Марина і додає, що у неї під рукою є офіційно зареєстрована рушниця. – “Я вмію стріляти, і якщо доведеться, буду обороняти свою родину!“
Землячка Марини - Лариса - не бачила чоловіка від 23 жовтня. “Сказав, що їде на тиждень... А вчора подзвонив і повідомив, що керівництво порадувало: стояти в Києві будуть до Великодня”, - розповідає Лариса. – “Я дуже переживаю за своїх трьох дітей. Молодший зі мною на роботі, і старші доньки після навчання приходять до мене, тому що тепер вони самі додому не ходять”. Вона, до речі, теж озброїлася: у квартирі біля дверей лежать молоток та шокер, а також у будинку є собака бійцівської породи.
У багатьох сім'ях беркутівців дійсно змінився звичний уклад. “Намагаємося з дітьми на ніч новини не дивитися. Віримо лише тому, що наш тато каже по телефону. Розповідає, що все не так погано, кілька днів уже спокійно. Чоловікові пропонували гроші за перехід на бік мітингувальників, але він відмовився”, - ділиться з нами дружина бійця кримського Беркута, Світлана.
Фото: В. Бородіна
Ветеран ВВ, одесит Ігор каже, що готовий постояти за сім'ї силовиків. “Так, Беркут отримує непогану зарплату, це їхня робота. Захочуть - можуть і звільнитися. А вевешники будуть стояти. У моїх друзів син зараз у Києві. Він стоїть зараз за порядок у країні. Є законно обрана влада. Завтра прийде інша - ось хоч би й опозиція - повірте, вевешники точно так само захищатимуть їх. Я стояв у 2004-му за Кучму, а через рік - за Ющенка. У нас робота така. Але я так скажу: не дай Боже хтось нас зачепить або наші сім'ї. Тоді війна стане нашою, особистою. В Одесі дуже дружні хлопці, які вже відслужили, ми захистимо тих, хто зараз служить. І їхні родини. Для цього об'єднуємося у групи у соцмережах”.
Дончанка Наталя каже, що дружин бійців спецназу об'єднало спільне занепокоєння. “Сказати, що ми переживаємо за чоловіків, - це нічого не сказати. Таких, як я, нас вісім подружок. Перезнайомилися свого часу на іменинах та на шашликах. Кожного дня зідзвонюємося, бо від мужиків наших нічого ясно не доб'єшся. У них на все одна відповідь, мовляв, годують добре, всі живі-здорові”, - розповілаНаталя. – “А ми ж бачимо по телевізору, що там. Сходила до церкви, поставила свічку, щоб вберегло наших хлопців. Рідня хвилюється, сусіди теж порадували, не очікувала, адже ми не розповідали, де чоловік служить, а вони раптом почали питати, може, допомога яка потрібна. Я всім кажу, нічого не потрібно. Аби повернувся Сергій неушкодженим”.
Водночас, наприклад, мер Луганська Сергій Кравченко звернувся до луганчан із проханням “не залишатися байдужими і надати допомогу землякам”. “Зараз охорону порядку в Києві в числі спецпідрозділу Беркут здійснюють 200 луганчан”, - розповіли в місцевій мерії. – ”До нас звернулися батьки хлопців із проханням допомогти тим, хто несе службу в Києві у суворих погодних умовах. Мед, лимони, медикаменти, спальні мішки, шкарпетки, рукавички - ось те, що необхідно”. А один із харків'ян організував групу допомоги бійцям Беркута у соцмережі: “Сьогодні ми передали харківському Беркуту другу частину допомоги, купленої на передані нам кошти (близько 4 тисяч грн). 200 пар в'язаних рукавичок, яких бійцям не вистачає, чотири ящики шоколадно-вафельних виробів. Уже сьогодні все доставлять на передову. Ми домовилися з беркутівцями, що половину вони передадуть солдатам внутрішніх військ. Кошти продовжують надходити, і не лише з України”, - розповів він.