Корреспондент: Секрети Ларрі Кінга

Ларрі Кінг, легендарний телеведучий Америки, у книзі Як розмовляти з ким завгодно, коли завгодно і де завгодно розкрив усі свої карти, гранично чесно розповівши, як він, сором'язливий і бідний єврейський юнак, перетворився на короля телеефіру.

Якби ви були присутні під час мого першого виходу в ефір, ви, напевне, були б готові посперечатися на що завгодно, що мені ні за що не вдасться досягти успіху у розмовному жанрі, пише найвідоміший американський телеведучий Ларрі Кінг. Чверть століття він розмовляв в ефірі авторитетного телеканалу CNN із сильними світу цього, що в деталях описує у своїй книзі Як розмовляти з ким завгодно, коли завгодно і де завгодно.

Називаючи себе єврейським хлопчиком-очкариком із Брукліна, Кінг без купюр розповідає про те, наскільки складно йому було пробитися у світ телебачення. І відразу ж на власному прикладі доводить читачеві: навіть обтяженому комплексами бідному юнакові по плечу стати зіркою телеекрану.

Кінг дійсно один із найтитулованіших журналістів Америки: його шоу Larry King Live увійшло до Книги рекордів Гіннесса як програма-довгожитель. Усього, за словами самого ведучого, він провів близько 50 тис. інтерв'ю. Серед його гостей були найяскравіші зірки політики та шоу-бізнесу світу, такі як Ясир Арафат, Марлон Брандо, Нельсон Мандела, Михайло Горбачов, Пол Маккартні, Френк Сінатра, Мадонна, Мартін Лютер Кінг, а також ціла плеяда президентів США починаючи від Джеральда Форда.

Книга хрестоматійного майстра інтерв'ю рясніє прикладами та порадами для професійних журналістів. Так, він рекомендує уникати запитань, що передбачають однозначні відповіді, і дає рекомендації з приводу того, як можна змусити співрозмовника розмірковувати.

Усього, за словами самого ведучого, він провів близько 50 тис. інтерв'ю

Більше того, Кінг стверджує, що іноді достатньо одного питання, щоб підтримати в компанії розмову протягом цілого вечора. Наприклад, попросити своїх гостей висловити думку з приводу того, чи повинна людина, наділена здатністю ставати невидимою, вважати себе зобов'язаною дотримуватися загальноприйнятих моральних норм.

Також знаменитий журналіст згадує час, коли його батько помер, а мати, намагаючись заробити грошей, щоб прогодувати дітей і заплатити за квартирку у Бруклінському кварталі Бенсонхерст, найняла 80-річну стареньку для нагляду за малюками. Літня няня розповідала юному Кінгу, як на власні очі бачила Авраама Лінкольна, і безліч маловідомих подробиць громадянської війни у США. Безвихідних ситуацій не буває, і з будь-якої історії можна вийти переможцем, робить висновок Кінг, котрий дізнався чимало цікавого від спілкування зі старенькою нянею.

Гранично щирий, він в описах своїх найкращих і найгірших гостей. На його думку, приємним співрозмовником, незважаючи на імідж неприступної людини, виявився співак Френк Сінатра. Він не просто відверто відповідав на поставлені питання, а й жартував над собою. Найгіршими ж респондентами були ті, хто бажав обговорювати лише одну єдину, тему, що захопила їх на той момент, наприклад, релігію.

У своїй книзі Кінг наголошує, що його досвід буде корисний не лише людям, які мріють про кар'єру телеведучого. Уміння говорити зі співрозмовником - ключ до успіху у будь-якій справі, упевнений він.

"Головне - говоріть", - такою є проста порада, яку дає король телеефіру читачам.

1) "Ще трохи, і я здався б смішним, але мене виручив інстинкт. Я запропонував телеглядачам увійти в моє становище. Я повідомив їм, що хвилююся. Я сказав, що працюю на радіо вже три роки, але по телебаченню виступаю вперше. Тепер, коли всі дізналися, у якому я опинився становищі, я перестав нервувати. Моя мова стала набагато кращою, і мій перший вечір на телебаченні пройшов цілком успішно, а все тому, що я був чесний із людьми, з якими говорив"

- Кінг вважає, що вкрай важливо бути відвертим із глядачами - тоді вони зможуть поставити себе на місце ведучого і краще зрозуміти його.

2) "Я вів ранкове шоу, підміняв вечірнього спортивного коментатора, виступав в ефірі з діловими новинами та останніми звістками, виголошував промови. Якщо хто-небудь занедужував або брав відгул, я погоджувався працювати понаднормово. Словом, я хапався за будь-яку можливість, щоб говорити в ефірі якомога більше. Моєю метою було виходити в ефір якомога частіше і досягати в цьому успіху"

- Ведучий наголошує: у роботі якомога частіше потрібно робити те, що погано виходить. У своєму випадку - розвивати комунікативні здібності.

3) "А ще можна стати перед дзеркалом і говорити зі своїм відображенням. Цей прийом загальновідомий, особливо серед людей, які готуються до публічних виступів. Однак він придатний і для повсякденного спілкування. Крім того, він допомагає налагодити візуальний контакт зі співбесідником, оскільки, дивлячись на своє відображення у дзеркалі, ви привчаєтеся дивитися в обличчя співрозмовнику. Не надсилайте по мене санітарів із гамівною сорочкою, коли почуєте від мене ще одну рекомендацію: розмовляйте з вашою собакою, котом, пташкою або золотою рибкою. Розмовляючи з домашніми вихованцями, можна навчитися спілкуватися з людьми, і водночас не потрібно турбуватися, що вам дадуть відповідь невпопад або переб'ють"

- Про те, як стати хорошим співрозмовником. Для цього, на думку Кінга, необхідно постійно говорити.

4) "Щоб стати хорошим співрозмовником, крім готовності працювати над собою, вам потрібні ще щонайменше дві речі: щирий інтерес до особистості співрозмовника та відкритість. Мені думається, тим, хто дивиться мої вечірні ток-шоу по CNN, очевидно, що гості моєї студії мене глибоко цікавлять. Я намагаюся дивитися їм прямо в очі. Потім я довірливо нахиляюся вперед і ставлю їм питання про них самих. Я поважаю всіх учасників своїх передач - від президентів і спортивних зірок до розважливого жабеняти Керміта і кокетливої свинки Міс Піггі із Маппетшоу. А мені доводилося брати інтерв'ю і в них. Не можна досягти успіху в бесіді, якщо співрозмовнику здається, що його розповідь вас не цікавить або ви його не поважаєте"

- Кінг вважає вкрай важливим, щоб співрозмовник відчував повагу до себе.

5) "Знайдений мною спосіб подолати збентеження полягає в тому, щоб нагадати собі стару приказку: у вашого співрозмовника теж один ніс і два вуха. Вона наочно показує, що всі ми люди, а значить, не варто втрачати ґрунт під ногами лише від того, що ваш співрозмовник - професор із чотирма вищими освітами, або астронавт, що літав у космосі зі швидкістю 18 тис. миль на годину, або людина, обрана губернатором вашого штату. Ніколи не слід забувати: ваші співрозмовники отримають від розмови набагато більше задоволення, якщо побачать, що вона приносить задоволення і вам незалежно від того, вважаєте ви себе ним рівнею чи ні. Крім того, сором'язливість легше побороти, якщо ви згадаєте, що ваш співрозмовник, можливо, соромиться не менше за вас. У більшості випадків це саме так. Варто нагадати собі про це, і ваша сором'язливість зникне як за помахом чарівної палички"

- Про те, як можна подолати збентеження.

6) "Ще одне зауваження: хоча під час розмови необхідно часто заглядати співрозмовнику в очі, не потрібно дивитися йому в очі постійно. Багато людей - а може, і ви теж - почуваються від цього ніяково. Зберігайте візуальний контакт із співбесідником, коли він говорить і коли ви ставите йому питання. Якщо говорите ви, можна час від часу відводити очі вбік. Однак не слід під час цього витріщатися у порожнечу, ніби перед вами нікого немає. А якщо це відбувається на вечірці, ні в якому разі не вдивляйтеся кудись поверх плеча співрозмовника, ніби вишукуючи когось більш важливого, з ким вам потрібно поговорити"

- Кінг наголошує на важливості візуального контакту зі співрозмовником.

7) "У світській бесіді є серйозна небезпека - ваш монолог може затягнутися настільки, що ви монополізуєте розмову і перетворитеся з обдарованого оповідача на зануду. Дайте вашим співрозмовникам можливість вставити слівце - рівний час, як кажуть на радіо і телебаченні. Багатоговоріння, як я це називаю, не справляє на слухачів сприятливого враження - навпаки, воно лише шкодить вам у їхніх очах. Люди, які, на думку оточуючих, занадто довго говорять, розплачуються за це втратою деякої частки свого авторитету. Щоб цього не сталося, намагайтеся заслужити репутацію людини, що дотримується вікової заповіді шоу-бізнесу: потрібно знати, коли йти зі сцени"

- Знаменитий телеведучий упевнений, що необхідно не лише говорити самому, а й цікавитися думкою співрозмовника.

8) "Під час своїх передач я розмовляв зі знаменитостями, які чим тільки не займалися, і, запевняю вас, просто поговорити їм подобається не менше, ніж нам із вами. Я підходжу до них не як до знаменитих людей, а як до просто людей, у яких, імовірно, такі самі пристрасті, смаки і почуття, як і в усіх нас. Поширена помилка під час розмови зі знаменитостями - це стереотипне уявлення про них як про людей, які ні в чому, окрім своєї професії, не тямлять. У світі кіно та спорту є безліч інтелігентних, освічених, ерудованих людей, коло інтересів і діяльності яких дуже широке, і, тим не менше, їх запитують лише про кіно та спорт"

- Кінг каже, що для гарного спілкування зі знаменитостями необхідно спілкуватися з ними на рівних та обговорювати найрізноманітніші теми.

9) "Опрі Уїнфрі вдається домогтися міцного контакту з телеглядачами, тому що вони бачать, як вона співпереживає гостям своєї передачі. З першого погляду видно: усе, що вони говорять, дійсно її цікавить і турбує. Її співпереживання також допомагає викликати респондента на відверту розмову - ще одна якість вмілого співрозмовника"

- Дуже важливим Кінг вважає вміння співпереживати співрозмовнику, причому робити це щиро.

10) "У тих, хто добре володіє мистецтвом вести бесіду, є свій індивідуальний стиль, і саме в цьому секрет їхнього успіху. Досить згадати чотирьох найбільш успішних американських адвокатів. Наприклад, Едвард Беннет Вільямс говорив неголосно. Щоб його почути, доводилося нахилятися вперед, і таким чином він приковував до себе загальну увагу. Це була не випадковість, а обдуманий і надзвичайно ефективний прийом. Публіка ловила кожне його слово. Стиль працював на нього незалежно від того, чи перебував він у залі суду перед присяжними, чи на званому обіді перед такими ж гостями, як він сам. Персі Формен, ще один великий адвокат, звертався до почуттів своїх слухачів, грав на емоціях. Кожна його фраза була майже міні-промовою. Вільям Кунстлер - адвокат експансивний. Він вічно на когось сердиться. Його стиль - пряма протилежність тому, що застосовували Вільямс і Формен. Такий стиль не підійшов би ні тому, ні іншому, а Кунстлер побудував на ньому свою кар'єру. Стиль Луїса Нізера - зіставляти факти і створювати з них ясну картину. Якщо Вільямс звертався нашого драматичного почуття, Формен апелював до наших емоцій, а Кунстлер - до наших пристрастей, то Нізер звертався до нашої логіки. Знайдіть зручний для вас стиль ведення бесіди і розвивайте його. Думаю, мене можна було б охарактеризувати як напористу, допитливу, інколи агресивну, а іноді спокійну людини, що живе сьогоднішнім днем, - інтерв'юера, який, можливо, більше, ніж будь-хто, завжди бажає знати чому"

- Кінг нагадує: основна умова успіху - правильно вибраний індивідуальний стиль.

11) "Якщо ви по-старому назвали жінок слабкою статтю, ви тим самим увічнюєте безнадійно застаріле уявлення про жіночність. Якщо ви назвали когось япошкою, це означає, що у вашу мову не просто випадково потрапило жаргонне слівце, а ви незалежно від вашого бажання нагадали слухачеві про уявлення про японців як про "жовту небезпеку", що існувало в епоху Другої світової війни"

- Кінг вважає, що важливо бути політкоректним і не використовувати застарілі оцінки та штампи в розмові.

12) "Своє щовечірнє ток-шоу на CNN я вважаю розмовою, яка волею випадку відбувається перед телекамерою. Я не вважаю за потрібне провокувати конфлікти. На відміну від деяких інших телеведучих, я не вважаю, що для отримання серйозних, вагомих відповідей потрібно обов'язково налітати на співрозмовника шулікою і говорити прокурорським тоном. Я віддаю перевагу створенню невимушеної обстановку, налаштувати гостя до себе позитивно і таким чином провести інтерв'ю, яке і видовищне, і змістовне"

- Кінг пише про те, що вибрав для себе невимушену манеру ведення діалогу зі співрозмовником.

13) "Деякі люди побоюються, що через те, що передача інформації все частіше здійснюється різноманітними електронними засобами, мистецтво ведення розмови піде в минуле. Моя думка прямо протилежна. Завдяки всім цим новим пристроям ми розмовляємо більше, ніж будь-коли, і наше спілкування різноманітніше, ніж будь-коли в минулому. Але поки існують люди, вони розмовлятимуть. Більше того, на конференції, про яку я щойно розповів, мене вразила наступна думка: якими б новими технологіями не обдарувало нас XXI століття, одна з перших фраз цієї книги - "Чим більше говорити, тим краще" - як і раніше, збереже свою актуальність"

- Легендарний телеведучий упевнений, що людське спілкування ніколи не втратить актуальності.

***

Цей матеріал опублікований у №10 журналу Корреспондент від 13 березня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонений. Із правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.