В'ячеслав Кириленко: "Проголошення незалежності я зустрічав з тисячами людьми під Верховною Радою"

Депутат розповів Корреспондент.net, як він провів 24 серпня 1991 року, і чому Україна досі бореться за свою незалежність

Проголошенню Незалежності передував путч ДКНС. Тоді, починаючи з 19 серпня, в Києві були дуже напружені дні. Я був керівником секретаріату Української студентської спілки (УСС була одним з організаторів студентського голодування в 90-му році - «Революції на граніті»). Всі ці три дні ДКНС ми з побратимами займалися мобілізацією - збирали студентів, які роз'їхалися на канікули, щоб вони терміново поверталися до Києва.

Ми готувалися до серйозних подій, аж до переходу до підпільної діяльності. Але ДКНС виявився млявим і через три дні канув у Лету. 24 серпня сесія парламенту прийняла Акт про незалежність.

Проголошення незалежності я зустрічав з тисячами людьми під Верховною Радою. На площі панувала величезна наснага від повідомлення про практично одноголосне прийняття Акта.

Сталося все так, як нам і уявлялося в той момент. Безумовно, події в Москві - ДКНС, узурпація влади, масштабні протести, все це стало каталізатором подій в Україні. У підсумку Незалежність була досягнута буквально на одному диханні.

І у мене, і у моїх побратимів було своє уявлення про те, якою має бути українська незалежність.

Але пішло все по-іншому.

Був референдум, який дав абсолютно правильну оцінку і підтримку, в тому числі і в Криму, рішенням Ради. І були президентські вибори ... На них переміг напрям, м'яко кажучи, зваженого підходу: ні радикальних змін, ні реформ, ані тим більше люстрації. Тому всі компартійні кадри залишилися на своїх місцях, змінили значки з червоних на синьо-жовті і почали будувати свою комуністично-олігархічну країну, накопичуючи в своїх руках величезні статки.

У підсумку добрих десять років Україна тупцювала на місці, що стало причиною декількох революцій, свідками та учасниками останньої з них ми продовжуємо бути. Війна ж за Незалежність була просто відкладена на два десятки років.

Росія ніколи не змириться з українською незалежністю, навіть у часи «м'якого» Єльцина, ми щодня опинялися перед викликами їхньої політики: штучні борги, кабальні угоди щодо Чорноморського флоту, розподіл активів колишнього СРСР, проблеми поставок нафти і газу, блокування будь-яких міжнародних ініціатив. Все це було ще за Єльцина, не кажучи вже про нинішнє керівництво.

Путін актом анексії Криму та військової агресії на Донбасі, висловив думку декількох поколінь російської політичної еліти, яка ніколи не визнавала незалежності України.

Після цього при всіх різночитаннях в поглядах жителів Заходу і Сходу країни зародиться нове бачення: ми одна країна, одна нація, з різними поглядами, що говорить декількома мовами, але це не перепона для будівництва успішної країни - члена ЄС.

Переконаний, що 90% українців вже думають, що це правильний напрямок.