Огляд зарубіжної преси: сценарії для Донбасу і подвійні стандарти ЄС

У світі продовжують обговорювати ситуацію в Україні та можливі шляхи її розвитку

Сценарії розвитку ситуації на Донбасі - Tageszeitung

Можливі три сценарії розвитку ситуації на Донбасі. Перший - конфлікт продовжить тління, буде збережено "статус-кво": умови перемир'я будуть виконуватися стерпно, і сторони уникатимуть ескалації, в результаті ні ополченці, ані українська армія не будуть зацікавлені в розірванні мирного плану.

Аналітик Володимир Горбач з київського Інституту євроатлантичної інтеграції вважає, що конфлікт буде зберігати свою нинішню, малу інтенсивність до весни. "Холодні місяці будуть використані сторонами для підготовки до весняного наступу", - каже Горбач.

Другий сценарій - мирний процес піде на лад. Умови мінського меморандуму почнуть виконуватися, зокрема - буде створена 30-кілометрова буферна зона між фронтами і проведена демілітаризація району бойових дій.

Контроль за кордоном, в свою чергу, буде покладено на спостерігачів ОБСЄ і розвідувальні безпілотники. Крім цього, Київ проведе на Донбасі місцеві вибори, їхня приблизна дата - 7 грудня.

Таким чином, у Києва вийде запобігти поступовому виходу Донбасу зі складу України, але проросійські сепаратисти виступають проти їхнього проведення.

Згідно з третім сценарієм, на Донбасі відбудеться загострення ситуації. "Третій сценарій - це наступ проросійських і російських сил перед виборами до Верховної Ради України, призначеними на 26 жовтня. Можливий початок наступу - близько 15 жовтня, - наголошує Горбач. - Мета - зайняти важливе зі стратегічної точки зору портове місто Маріуполь і пробити наземний коридор до Криму, оскільки взимку - після того, як Керченська протока замерзне - півострів зіткнеться з проблемою постачання".

Вода і електроенергія, нагадує Горбач, поставляється з території України. "І якщо Путін не нападе, йому доведеться домовлятися з Україною, а компроміси нашкодять іміджу Путіна як переможця". У підсумку Порошенкові доведеться скасувати вибори. А в цьому випадку його мирний курс і, відповідно, авторитет глави держави виявиться вирішений.

Особливі стандарти Євросоюзу для України - Marianne

У позиції Європейського Союзу щодо України є щось тривожне. Справа в тому, що він своїми діями суперечить тим самим принципам, які зазвичай відстоює. Стосується це, зокрема, і поваги до мовних меншин. Все виглядає так, немов поняття унітарної держави і територіальної цілісності не є для ЄС священними ніде, крім України.

Саме так йдуть справи з так званою революцією на Майдані, яка 22 лютого призвела до повалення президента Віктора Януковича, а 25 травня створила умови для обрання його наступника Петра Порошенка (і це при 60% неявці виборців).

Нехай навіть Янукович і був непопулярний в народі, повалення законно обраного президента в будь-якому випадку суперечить цінностям, про які так любить говорити Європейський Союз. Що б сказали в Брюсселі, якби щось подібне сталося з Франсуа Олландом, чиї рейтинги зараз, м'яко кажучи, надто малі?

AP
Зате Порошенка в Європі люблять

Федералізм і децентралізація лежать в основі всієї європейської доктрини. Більше того, як нам кажуть, це стосується не тільки структури ЄС, але і його держав-членів за прикладом Німеччини. Комітет регіонів Євросоюзу має офіційний статус. Французький проект створення «великих регіонів», до яких повинна перейти чимала частина повноважень державної влади, теж почасти був навіяний пануючими в Брюсселі течіями.

Найслухняніші учні ЄС (на кшталт Іспанії) довели логіку децентралізації до крайності. Поки у нас немає ніяких підстав вважати, що Росія має намір анексувати Україну.

Тому великим кроком на шляху до вирішення конфлікту стала б згода Києва надати федеральний статус російськомовним провінціям і зберегти російську серед державних мов.

Хоча все це повною мірою відповідає лежачим в основі Європейського Союзу ідеям, Брюссель, імовірно, навіть не думає підштовхнути своїх українських партнерів до руху в цьому напрямку.

Боротьба за повітряний простір - The Guardian

Росія, що відроджується, і спроби Китаю проектувати силу на все більшу відстань викликають відповідні дії з боку Сполучених Штатів, що приводить до зростання кількості небезпечних інцидентів в повітрі.

На думку командувача військово-повітряними силами Сполучених Штатів в тихоокеанському регіоні, недавня низка небезпечних інцидентів в повітрі над Тихим океаном за участю американських військових літаків і літаків Китаю і Росії є результатом застосування обома суперниками Сполучених Штатів все більш агресивних стратегій, спрямованих на проектування сили далеко за межами своїх кордонів.

Американські і китайські збройні сили часто зустрічаються один з одним в деяких частинах Східно-Китайського і Південно-Китайського морів, де вони раніше рідко вступали в контакт. Після прийняття на озброєння два роки тому першого авіаносця, китайські військово-морські сили проводять більше навчань далеко від своїх берегів і активно патрулюють спірні акваторії, де китайські компанії здійснюють бурові роботи в пошуках нафти.

Пентагон вже давно очікує підвищення військової активності Китаю в районі Тихого океану, і, крім того, він змушений протистояти Росії. Москва проводить польоти на великі відстані розвідувальної та бомбардувальної авіацією, в ході яких російські літаки наближаються до території Сполучених Штатів.

17 вересня цього року американські винищувачі перехопили півдюжини російських військових літаків - два винищувачі, два стратегічні бомбардувальники, і два паливозаправники, - коли вони перебували в міжнародному повітряному просторі недалеко від берегів Аляски. Американські офіційні особи також повідомили, що вони відзначають збільшення кількості польотів російських бомбардувальників в районі Гуаму, американській території в Тихому океані.

Росія підштовхує ЄС до відмови від енергії східного сусіда - SME

Сьогодні Росія, граючи в ігри з поставками газу, може втратити набагато більше, ніж одну зиму. На кону - майбутня енергетична співпраця з Європою

Москва, яка сьогодні «грає м'язами», тим самим не поліпшить свою переговорну позицію у відносинах з Європою, а лише погіршить своє становище. Як після газової кризи 2008 року зміцнилася енергетична безпека Європи, так і нова криза може спровокувати ще більш активні дії Європи, яка прагне позбутися залежності Росії.

У тому, що існує взаємозалежність Росії та Європи в поставках енергетичної сировини та її оплати, в цілому є консенсус. Але те, що зараз робить Росія, може парадоксальним чином подарувати перевагу Європі.
 
Нетривала газова криза 2006 року, коли в середині зими сталося лише зниження поставок до Європи, а не повне їхнє припинення, пройшла майже непоміченою. Єврокомісія запропонувала заходи, щоб запобігти повторенню подібної ситуації, але країни-члени тоді її не підтримали.

Криза 2009 року, коли вперше в історії поставок російського газу до Європи були повністю припинені поставки газу, привела до прийняття низки заходів з підвищення енергетичної безпеки країн-членів ЄС. Було не тільки покращено сполучення між окремими країнами-учасницями ЄС, а й з'явилися плани з будівництва нових СПГ-терміналів і з диверсифікації енергетичних джерел іншими шляхами.