Огляд зарубіжних ЗМІ: італієць з "Азова" і хто виграв у Мінську

Українська криза і міжнародні потуги з її вирішення в центрі уваги іноземної преси.

Італійський боєць "Азова" - Corriere della Sera

Франческо Ф. повернувся до Італії, в П'ємонт, до своєї сім'ї, після того як довгий час воював на боці українців.

Він потрапляє в довгий список іноземних бойовиків або тих, хто з італійським паспортом воює в чужій країні. Відповідно до закону щодо боротьби з тероризмом, представленим міністром Анджеліно Альфано після терактів у Парижі, та з метою зупинити приплив бойовиків в "Ісламську державу" під прицілом опинилися ті, хто виїжджають до Сирії та Іраку.

Але це не єдині країни, де ведуться війни: є ще Україна.

Франческо постійно телефонує своїм друзям в батальйоні "Азов", щоб дізнатися про те, що відбувається.

"Наш батальйон, в першу чергу, політичний, а вже потім військовий, ми проти українського уряду, але ми захищаємо населення. У нас залізна ідеологія, але ми все одно деяким чином залежимо від українського міністерства оборони, і ми об'єдналися з Національною гвардією", - каже боєць.

AP
Італієць називає "Азов" політичним батальйоном.

"Наша мета - не Донбас, а Київ. Українські солдати більше не хочуть цієї війни, їх зрадили командири, і вони продовжують вмирати, росіян серед сепаратистів уже 85%. Країна намагається здійснити революцію, і для всіх Київ - остання мета", - розповів Франческо.

"У нашому батальйоні 85 іноземних бійців, багато шведів, багато росіян, а й французів, слов'ян, 7 італійців. Ми офіцери, але є й інші, про яких не можна говорити. Щотижня надходить до сотні пропозицій від нових волонтерів, і нас вже 1,2 тис. осіб. Закони можна обійти. У супротивної сторони немає таких проблем, їм закон не указ", - свідчить він.

На питання про те, чи підтримує "Азов" відносини з іншими батальйонами, Франческо відповів: "В Україні є 38 батальйонів, але тільки три реально беруть участь у війні. "Азов" не любить інших, йому, наприклад, не подобається "Айдар", вони кровожерливі бандити, і навіть "Дніпро 1", яким керують олігархи. Ми - політичні солдати, ми не любимо ігор за владу. Ми боремося за любов".

Балканський варіант для України - Tagesspiegel

Нова угода, досягнута в Мінську, - це успіх. Припинення вогню, відведення важкого озброєння і обмін полоненими - все це дає надію на мир на Донбасі.

Навіть попередні Мінські угоди, що виявилися провальними, принесли регіону деяке зниження інтенсивності бойових дій та обстрілів житлових кварталів. Причини, з яких укладена у вересні угода "Мінськ I" так і не була реалізована до кінця, численні.

Не останню роль у цьому зіграло і те, що і в Києві, і в самопроголошених республіках продовжували мріяти про військові перемоги.

Звичайно ж, цілком можливо, що вони роблять це і зараз, але сувора військова реальність, що так і не принесла нікому значущих успіхів, змусила їх піти на "Мінськ II".

Тим не менш, гіркою правдою "Мінська II" є те, що ця угода не принесла політичного прориву, і питання про те, як же далі розвиватимуться події на Донбасі, так і залишилося без відповіді.

По суті, "Мінськ II" передбачає тільки припинення вогню, але ніяк не вирішення майбутнього статусу Донбасу, і тому він "цементує" нинішній статус-кво і обіцяє "народним республікам" похмуре майбутнє фінансованого Росією "цапа-відбувайла" між Заходом і Москвою.

Останнім часом в українському конфлікті став все частіше маячити "привид балканізації України".

Мається на увазі кривавий розкол Югославії, в результаті якого на її місці утворилася ціла низка незалежних держав, більша частина яких прекрасно ладять одна з одною, дві є частиною Євросоюзу, а одна дружить з Росією.

Причому у всіх них справи зараз йдуть набагато краще, ніж в України, де поки що, на щастя, не було етнічних чисток і чогось схожого на різанину в Сребрениці.

Тому цілком можливо, що "Мінськ II" стане передвістям кінця України в її нинішніх кордонах, а мирна балканізація України - найкращим з усіх поганих і варіантів, що залишилися.

Політична ціна кредиту МВФ - Newsweek

Вчора МВФ погодився виділити Україні кредит у 17,5 млрд доларів в рамках угоди про економічну реформу, метою якої є скорочення бюджетних витрат, бюрократії та корупції та зміцнення української економіки в середньостроковому періоді.

Втім, політичні аналітики стверджують, що ця угода буде мати високу політичну ціну для українського уряду, оскільки запропоновані реформи енергетичного сектора можуть привести до підвищення цін для споживачів в Україні.

Девід Кедіер, науковий співробітник Лондонської школи економіки, стверджує, що ця угода аналогічна до проігнорованої попереднім українським режимом до того, як у січні 2014 відбулася революція.

Колишньому президенту Януковичу довелося вибирати між двома пакетами фінансової допомоги - угодою з Росією на розпливчастих умовах і грошима МВФ на серйозні реформи.

Янукович подумав: "Якщо я виберу МВФ, то мені доведеться провести реформу, а це означатиме, що ціни зростуть на очах українських громадян". Йому б це коштувало перевиборів, тому він прийняв російський пакет.

Розмірковуючи, чи буде здійснена реформа при президенті Порошенкові, Кедіер зауважує: "При продовженні війни на сході буде важко реформувати державу".

Ендрю Вілсон, автор книги "Українська криза: що повинен зрозуміти Захід", відзначає особливу хворобливість скорочення бюджетних витрат у сфері охорони здоров'я: "Пріоритетами уряду є національна безпека і боротьба з корупцією, але якщо звернутися до громадської думки, то охорона здоров'я посідає перше місце, і вона вже перебуває в жалюгідному стані ".

Тактична пауза в наступі Путіна на Україну - The Financial Times

Нова угода в Мінську - це проблиск надії на те, що конфлікт на сході України, можливо, рухається до врегулювання.

Але сприймати цю домовленість більш оптимістично було б нерозумно.

Оптимізм щодо "Мінська-2" можливий лише в тому випадку, якщо змусити себе повірити, що Путін раптом всерйоз націлився відновити відносини з Україною і Заходом. Але ознак, що його наміри саме такі, немає.

Мінськ-2 і ГавNews: фотожаби

Багато факторів, включаючи російську економічну кризу і люту антизахідну кампанію в російських ЗМІ, свідчать: амбіції кремлівського лідера простягаються за межі України, він прагне відновити сферу впливу Росії в Східній Європі.

Розумно буде припустити, що "Мінськ-2" - це не більше ніж тактична пауза. Навіть зараз Заходу слід обмірковувати спектр заходів, передбачаючи черговий акт агресії з боку Путіна.

Хто виграв у Мінську - The Wall Street Journal

Підсумки переговорів дозволили російському лідерові закріпитися на досягнутому військовими засобами рубежі, домогтися від Києва додаткових політичних поступок і відстрочити введення Заходом нових санкцій.

Президент США Барак Обама, у свою чергу, отримав ще одну дипломатичну відмовку, щоб не постачати деморалізовану і погано оснащену українську армію оборонними озброєннями, яких вона відчайдушно потребує.

Переговори в Мінську у фотографіях

Зобов'язання, покладені на Росію, ідентичні тим, які Москва вже порушувала, і нехай ніхто не дивується, якщо сепаратисти або їхні покровителі з Росії протягом наступних 48 годин стануть розвивати успіх в Дебальцевому.

І нехай ніхто не дивується, якщо це перемир'я буде зірвано так само швидко, як попереднє. Завзяття, з яким Франція і Німеччина пішли на укладення перемир'я, хоча Путін його одного разу вже порушив, говорить про те, що і майбутні порушення залишаться для нього без наслідків і він буде згідно зі своїми політичними потребами перемежати грубу силу фальшивою дипломатією.

Захід, швидше за все, скористається перемир'ям як приводом не робити нічого або майже нічого.

Путін буде зондувати європейський простір на предмет слабких місць і зробить наступний хід, перш ніж у Америки з'явиться новий президент, який, можливо, докладе більше зусиль до того, щоб перешкодити путінським завоюванням.