Питання часу. Кабмін усе швидше рухається до своєї відставки

Через нападки опонентів і загострення політичної боротьби відставка або кардинальна зміна складу Кабміну стає все реальнішою.

Питання лише в термінах і форматі, пише Артем Горячкін у №21 журналу Корреспондент від 29 травня 2015 року.

Чутки про можливу відставку уряду на чолі з Арсенієм Яценюком супроводжують його прем'єрство практично з першого дня роботи. А зараз вони отримали цілком офіційний статус.

Глава пропрезидентської партії Юрій Луценко вже дав зрозуміти, що кадрові зміни в Кабміні можуть мати місце найближчим часом.

«Наголошую: не зміна уряду, а зміни в уряді. <...>. Я думаю, що таке переформатування нас чекає. Восени будуть великі кадрові зміни, так я відчуваю. Але не виключаю, що до кінця цієї сесії можуть бути окремі кадрові рішення, кількох міністрів можуть змінити», – сказав Луценко.

Позицію екс-глави МВС принципово розділяє багато хто. Різниця стосується лише способів відставки і її політичного тла.

«Якщо вже навіть народний дипломат Луценко каже про такі перспективи, отже щось має статися. Зараз я в турі по регіонах, і, зважаючи на атмосферу, якщо Президент і його оточення не випустять пару, країна вибухне. Що стосується часу, який залишився у чинного уряду, то він у зиму не ввійде. Якщо не коаліція переформатує Кабмін, то це зробить народ», – поділився своїми спостереженнями з Корреспондентом депутат-мажоритарник і член фракції БПП Сергій Каплін.

Кандидатський мінімум

Однак перспективи залишаються й у чинного Кабміну. Вірніше, у його «низової» частини, рівня департаментів та управлінь, зміна яких відбувається повільніше.

«Тих, хто прийшов не з влади, неважливо, з яким дипломом, – їх більше. Зараз хвиля людей набагато потужніша – понад 60 осіб у міністерстві [економіки], а рік тому [міністр економіки] Павло [Шеремета] був один», – каже Денис Бродський, який кинув посаду глави Держагентства з питань держслужби рівно рік тому.

Бродський додає, що на цей час відсоток людей, які стоять на позиціях реформ, «які виживуть» у владних структурах за будь-яких пертурбацій, набагато вищий.

Головним негласним опонентом нинішнього уряду з тих, хто може реально посприяти звільненню, є фракція Батьківщини. Її депутати поки що не йдуть проти коаліції та уряду, але докладають руку до антиурядових акцій.

Членів фракції помітили під час спроби створення тимчасової слідчої комісії з розслідування фактів корупції в Кабміні. Мова йде про заяву колишнього голови Державної фінансової інспекції Миколи Гордієнка, що під час прем'єрства Яценюка були розкрадені мільярди гривень.

Комісія нібито розглядається як привід для винесення питання про відставку уряду. Або привід для початку його переформатування.

Чи націлюється сама Тимошенко в крісло прем'єра, багато в чому залежить від того, які вибори відбудуться восени – місцеві вибори, місцеві у тому числі з Донбасом або місцеві з достроковими парламентськими

Чи націлюється сама Юлія Тимошенко в крісло прем'єра, багато в чому залежить від того, які вибори відбудуться восени – місцеві вибори, місцеві у тому числі з Донбасом або місцеві з достроковими парламентськими. Без останніх посада прем'єра в будь-якому разі буде технічною. Тим більше що надійної підтримки в парламенті і поза його стінами в екс-прем'єра поки що немає.

Тому боротьба з корупцією, як і з підвищенням тарифів на комунальні послуги, яку розгорнули депутати Батьківщини, може стати хорошою підготовкою до виборів до рад усіх рівнів без претензій на прем'єрську посаду.

«Якщо не наздоженемо, то хоча б зігріємося. Але витрачати всі ресурси тільки на місцеві вибори безглуздо. Наявного потенціалу цілком вистачить під місцеві, а витрачатися вхолосту, не знаючи точно, чи будуть парламентські вибори, сенсу немає», – каже джерело, близьке до Батьківщини.

Секретар РНБО Олександр Турчинов, який рідко тепер нагадує про себе, знову міг би «виручити» державу і тимчасово очолити цього разу не державу – уряд. Цьому є одна перешкода. Турчинов належить до табору «яструбів» у владі. Проте силовий варіант вирішення конфлікту на Донбасі не має підтримки в суспільстві і серед іноземних партнерів на переговорах. Це стало очевидним після циклу травневих зустрічей і переговорів учасників робочої групи.

А оскільки наприкінці року Києву доведеться вирішувати питання виборів на території самопроголошених республік, то доречність перебування на посаді прем'єра Турчинова є досить сумнівною.

Поява кандидатів з інших списків є можливою, але сумнівною.

Один з лідерів Опозиційного блоку, Сергій Льовочкін, у кріслі прем'єра без перевиборів у Раду є малоймовірним. У Президента Петра Порошенка поки що достатньо можливостей не допустити цього, а після одкровень бізнесмена Дмитра Фірташа в суді у Відні глава держави навряд чи захоче бачити будь-кого з представників цієї умовної групи на такому високому посту.

Ще перед грудневим переформатуванням Кабміну у ролі наступника Яценюка розглядався Володимир Гройсман. Як довірена особа Президента, він цілком міг би влаштувати главу держави, але не факт, що влаштує колег по коаліції. До всього іншого йому доручений важливий напрямок з децентралізації влади, займатися яким на прем'єрській посаді буде непросто.

Міністр фінансів Наталія Яресько, яку теж називали однією з можливих кандидатур, зараз зайнята проблемами боргів та їхнім поверненням. Їй швидше необхідні додаткові міністерські повноваження, ніж прем'єрські, через які їй доведеться розсіяти власні сили.

На вихід з речами

Іноземці та молоді спеціалісти в Кабміні, які нещодавно повідомили про відхід, не були першими в черзі на відставку. Перспективи звільнення з уряду основних міністрів обговорюються набагато частіше. Новоспечені громадяни України опинилися серед тих, хто пішов, у тому числі й тому, що їхнє звільнення і поява вакансій не викликає зміни розстановки сил в уряді, коаліції, а отже не вимагає ведення довгих переговорів і торгів.

На цей час в уряді є кілька «слабких місць», які, як вважається, за першої можливості будуть звільнені від персон, які сидять у них. Викликано це як особистісними конфліктами всередині Кабміну, так і невдоволенням окремих членів коаліції.

Останнім часом найчастіше скандали супроводжують керівництво МВС, і жоден з них не пов'язаний із запланованими реформами відомства, а лише винятково  з поведінкою і діяльністю держслужбовців. Тому все голосніше зазвучали розмови про можливу відставку міністра Арсена Авакова.

За два місяці сталися спочатку відставка начальника ДАІ Анатолія Сіренка, який таким чином узяв на себе відповідальність за ситуацію у столичній інспекції, а незабаром довелося звільнитися в.о. начальника ДАІ Олександру Єршову, який не зумів чітко відповісти на звинувачення в житті не за коштами. Це відбувалося на тлі скандалу із заступником міністра Сергієм Чеботарем, який став фігурантом журналістського розслідування.

Окремо в цьому ряду стоїть історія з керівництвом  ДСНС, яка структурно підпорядкована МВС. Спочатку її керівництво публічно заарештовували на засіданні Кабміну, а потім в.о. глави Зорян Шкіряк повеселив публіку неорганізованістю рятувальної місії в Непал, звідки планувалося вивезти українців, постраждалих від землетрусу.

У неформальному списку претендентів на звільнення постійно перебуває й Олександр Квіташвілі, глава МОЗ. Список претензій до нього великий. Його критикують як за те, що перетворення у відомстві йдуть занадто повільно, так і за те, що «підвисають» старі схеми розподілу коштів, зокрема на закупівлю ліків.

Мінпаливенерго і його глава Володимир Демчишин не сходять з уст з моменту його призначення, про що Корреспондент раніше неодноразово писав. Перспективи цього міністра безпосередньо залежать від балансу сил на ринку ПЕК.

Серед інших фігурантів – міністр навколишнього середовища Ігор Шевченко та голова МінАПК Олексій Шевченко. Кажуть, доля останнього залежатиме не стільки від розмірів врожаю, скільки від здібностей налагодити його експорт.

Загалом «поштучне» переформатування уряду – улюблена розмова в парламенті останнім часом. Така схема дозволяє не чіпати коаліцію і при цьому прибрати проблемні питання. До неї можуть вдатися лише в одному випадку – якщо відставка уряду не планується.

Піти по-хорошому

Звільнення відразу трьох членів так званого реформаторського блоку уряду дало привід для розмов про проблеми в Кабміні

Недавня новина про відставку першого заступника міністра економіки Саші Боровика знову вивела на перший план розмови про серйозні проблеми у взаєминах між членами уряду, що заважають ефективному управлінню та проведенню обіцяних реформ.

По-перше, Боровик два місяці працював, не будучи офіційно призначеним на посаду, що саме по собі є великою організаційною помилкою. Відповідальність за це заступник міністра нібито поклав на прем'єра Яценюка, який тягнув з підписанням відповідного розпорядження. Конфлікт з останнім, за його словами, і став причиною звільнення. Прем'єру нібито не сподобалася прямота Боровика.

«Я йому сказав, що вважаю себе технократом, який повинен чесно говорити те, що він бачить. Мені здається, йому моя точка зору не сподобалася. Мені здається, що саме після цього він прийняв таке рішення», – процитували Боровика ЗМІ відразу після відставки.

Кажуть, що він конкретно відповідав за організацію у квітні донорської конференції щодо України і нібито під час її проведення й виникли розбіжності.

Яценюк у свою чергу спробував відбутися жартами.

«Звичайно, прем'єр у всьому винен. Міністр посварився зі своїм радником, радник посварився зі своїм секретарем, окей, я готовий нести за все відповідальність», – сказав прем'єр.

Міністр економіки Айварас Абромавічус, у якого чи то працював, то чи не працював Боровик, назвав цю історію кадровою помилкою, неминучою за значного напливу «молоді» й іноземних фахівців в уряд.

Крапку поставило офіційне роз'яснення відомства: мовляв, Боровик злегка прибрехав, коли стверджував, що займав високу посаду в уряді.

«Пан Боровик не отримав остаточного призначення і, відповідно, ніколи не займав офіційної посади в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України», – йдеться в повідомленні.

Відразу стало відомо, що Мінекономіки вже місяць як залишила радник міністра Яніка Мерило, відома пересічним українцям не тільки своїми ініціативами у сфері створення електронного уряду, але й яскравою зовнішністю. Мерило не стала загострювати увагу на свій відставці й негайно пояснила, що далеко йти, а тим більше виїжджати з країни не збирається. Вона просто відмовилася від статусу радника на громадських засадах, в рамках якого все одно не було достатніх повноважень для просування реформ.

«З квітня [я] співзасновник ICT Competence Center, який допомагає різним держорганам будувати рішення, пов'язані з електронним урядом, управлінням. Ми співпрацюємо з чотирма міністерствами та муніципалітетами кількох міст країни. Я нікуди не йшла, навпаки, працюю зараз ефективніше, ніж будь-коли», – пояснила Мерило.

При цьому вона вважала за краще не бити горщики з урядом, назвавши нападки на прем'єра у зв'язку з відставками антиурядовою кампанією.

Все могло б лягти і залишитися одним з епізодів у діяльності Кабміну, якби не сталася ще одна скандальна заява. Джаба Ебаноїдзе, один з тих іноземців, яких покликали працювати у держслужби й агентства, заявив, що теж залишає український уряд. У січні йому була обіцяна в управління Державна реєстраційна служба. Однак цього не просто не сталося, але навіть було оголошено, що її функції роздадуть іншим відомствам і службам. Ебаноїдзе запропонували натомість пост начальника департаменту з реєстрації. Не побачивши тут повноважень для проведення реформ, він прийняв рішення звільнитися.

Цікаво, що фактичне звільнення відбулося майже за три місяці до набуття публічного розголосу.

«На жаль, як свідчить приклад Ебаноїдзе, не всі готові працювати конструктивно і бути гнучкими в просуванні запланованих змін. Хтось вирішує залишитися осторонь і критикувати, а хтось вирішує працювати і показувати результат», – відреагував на його дії співвітчизник Ебаноїдзе, заступник міністра юстиції Гія Гецадзе.

Публічне з'ясування стосунків між членами команди, яка була представлена як колектив, об'єднаний єдиними цілями і завданнями, дало привід заговорити про прийдешні проблеми в уряді аж до його відставки.

Тим часом схожі рокіровки річної давності не викликали настільки песимістичних прогнозів. Але між тими подіями і нинішніми демаршами зв'язок безумовно є.

«Попри те, що між подіями рік, я б сказав, що у них одна спільна проблема – неготовність нашої держави до структурних і глибоких змін», – каже Корреспонденту Денис Бродський.

Сам екс-глава Держагентства з питань держслужби звільнився через місяць після призначення після конфлікту з Яценюком.

«Є два табори. Перший каже: давайте міняти, що є, що дають, щось почистимо, закриємо кілька годівниць. А хтось каже, що це дрібниці. Позиція Саші Боровика проста – немає стратегії реформування, взагалі немає розуміння кордонів держави. Друга група протискає структурні реформи. Ті, хто зараз погоджується на косметичну реформу, як би допомагають уряду, а з іншого боку, продовжують агонію. А влада користується цим і видає їхню діяльність за роботу. Люди повинні бути і такі, і такі, справа в іншому – їх ніхто не готовий чути», – вважає Бродський.

Керівництво уряду було і залишається не націлене на справжні реформи, а після отримання першого траншу МВФ і в минулому, і в цьому році розпочався контрнаступ старої корупційно-бюрократичної системи

Екс-міністр економіки Павло Шеремета формально звільнився через незгоду з процедурою призначення торгового представника. У кулуарах розповідали про його суперечності з керівництвом Каміна. Він вважає, що крім неготовності до реформ, значну роль відіграє і надходження кредитних грошей. Про ризики, які несуть в собі гроші МВФ для стабільності коаліції і, отже, уряду, Шеремета неодноразово писав раніше.

«Специфіка у кожного випадку [відставок в уряді] своя, але є два універсальних фактори: керівництво уряду було і залишається не націлене на справжні реформи, а після отримання першого траншу МВФ і в минулому, і в цьому році розпочався контрнаступ старої корупційно-бюрократичної системи», – каже Павло Шеремета виданню.

***

Цей матеріал опубліковано в № 21 журналу Корреспондент від 29 травня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.