Санкції шкодять кримчанам, але посилюють позиції Росії - National Interest
Корреспондент.net,
12 липня 2015, 18:05
💬
0
👁
632
Політику Києва щодо Криму видання порівнює з відносинами Грузії з Абхазією і Південною Осетією.
Американське видання The National Interest пише, що на Заході Крим прославився тим, що його найзнаменитіше місто Севастополь перенесло дві довгі і жорстокі облоги - під час Кримської війни (1854-55 роки) і під час Другої світової війни.
Зараз почалася третя облога. Коли Росія анексувала півострів у березні 2014 року, Сполучені Штати і Європейський Союз ввели проти Криму одне з найжорсткіших ембарго у світі. Заблокована майже вся торгівля, транспортне сполучення і банківські операції. Режим санкцій у Криму набагато суворіший, ніж у Росії. Він, порівняно із санкціями, введеними проти Куби, Ірану та Судану, унікальний у зв'язку з тим, що застосовується не щодо держави, а однієї-єдиної провінції, відзначає видання.
Режим санкцій настільки суворий, що американські адвокати радять своїм клієнтам не мати ніяких справ із Кримом. Ембарго накладено навіть на товари іноземного виробництва, які лише на чверть виготовлені в США.
Для жителів Криму набагато важливіше те, що український уряд теж ввів жорсткі каральні заходи проти своєї втраченої провінції, частково припинивши транспортне сполучення, подачу води та електроенергії. У Верховній Раді обговорюється новий законопроект про перетворення цих заходів у тотальну блокаду.
Оголошена мета полягає в тому, щоб змусити Росію дорогою ціною заплатити за порушення норм міжнародного права, утримати її від нових спроб такого роду і змусити Москву сісти за стіл переговорів.
"По суті справи, вони кажуть: ви можете забирати свій військовий трофей, але він не принесе вам великої вигоди, а ми не збираємося полегшувати вам життя", - сказав у грудні минулого року кореспонденту New York Times високопоставлений представник американської адміністрації, коли було оголошено про введення нової серії санкцій.
Каже Арсен Жумалідов (так у тексті, правильно Арсен Жумаділов, - прим. ред.) з Кримського інституту стратегічних досліджень у Києві: "Для України це ситуація, в якій агресор окупував її територію, і Києву треба повернути її, підвищивши витрати для Москви за її аномальну поведінка". Разом з тим, він зазначає: "Населення Криму - не предмет цього процесу".
За словами російської економістки Наталії Зубаревич, витрати від анексії дійсно збільшуються. За її підрахунками, російська держава у 2014 році витратила на Крим у вигляді прямих субсидій 125 мільярдів рублів (три мільярди доларів за торішнім курсом), тобто у два з гаком рази більше, ніж на другого одержувача допомоги - бідну північнокавказьку республіку Дагестан. За її прогнозами, великі економічні субсидії будуть потрібні Криму до 2020 року.
Приплив грошей викликав певний ефект. Російська влада говорить, що довела рівень пенсій та державних зарплат у Криму до середньоросійського (це помітно більше, ніж в Україні). Але вони не можуть компенсувати втрати від різкого зниження туризму після анексії й усунути колосальні проблеми з постачанням півострова товарами першої необхідності.
Схоже, що через економічну блокаду важке становище кримчан ще більше посилиться. Але небезпека для уряду в Києві і для його західних друзів полягає в тому, що жителі Криму будуть ще більш вороже ставитися до України і більше залежати від Росії. Україна наполягатиме на своєму, але втратить Крим.
Журналіст із кримської столиці Сімферополя Андрій Самброс, який пише для ліберальних російських видань, таких як Нова газета, і підтримує контакти з Україною, розповів виданню, як змінилося повсякденне життя за рік після введення західних санкцій.
Літати він може тільки в Росію. Кредитні картки типу Visa даремні. Ніякі великі банки не працюють. Він не може купити собі джинси, не може зробити замовлення на Amazon. Посилки йдуть із Росії три тижні. Він позбувся доступу до Google Play, незважаючи на те, що Сполучені Штати оголосили в травні про полегшення санкцій, які завдавали великої шкоди геймерам і користувачам Gmail.
Самброс коротко підсумував біди простих кримчан: "Два мільйони людей раптово стали зрадниками". За його словами, в України "були величезні ресурси лояльності в Криму, які вона не використала". З двох мільйонів осіб, що проживають у Криму, від українського громадянства відмовилися лише 200 тисяч, а це говорить про те, що вони хочуть зберегти різні варіанти дій, підтримуючи зв'язок як з Україною, так і з Росією, пише автор.
Але спільним наслідком стало те, що місцеве населення сьогодні покладає надії на Москву й, особливо, на заплановане будівництво 19-кілометрового мосту через Керченську протоку, який, як заявляє російський уряд, буде побудований до 2019 року.
"Вони моляться на керченський міст, як на ідола", - говорить Самброс.
Якщо західні санкції створюють серйозні незручності кримчанам, то розірвання зв'язків з основною територією України - це фундаментальна зміна в їх повсякденному житті.
Залізничне й автобусне сполучення з Україною зупинено. Північно-Кримський канал, що є головним джерелом води для півострова, закритий, і фермери залишилися без води для поливу. Електроенергія з України подається з перебоями, і постійні відключення були навіть у новорічні свята.
Нові правила заважають кримським студентам навчатися в українських вузах: згідно з введеними вимогами, випускники зобов'язані змінювати кримські атестати на українські, і лише після цього вони можуть отримати дозвіл на вступ.
Така каральна тактика проти провінції, що відкололася від України, нагадує методи грузинського уряду щодо сепаратистських територій Абхазії і Південної Осетії. Після війни з Росією у 2008 році тодішній грузинський президент Михайло Саакашвілі видав закон про "окуповані території", який серйозно обмежував контакти з двома регіонами і покладав на Росію відповідальність за їх "деокупацію".
Напевно, невипадковим є те, що термін "окупація" дуже часто використовується в українських публічних дискусіях, адже в новому уряді України працює чимало колишніх високопоставлених грузинських чиновників, включаючи самого Саакашвілі.
Але в Грузії така тактика зазнала провалу, і ще сильніше штовхнула Абхазію і Південну Осетію в обійми Росії. В Абхазії довгий час було важке економічне становище, але зараз у неї дуже мало зв'язків із Грузією, і вона повільно інтегрується в російську економіку. У 2008 році в Південній Осетії уряд Саакашвілі припинив подачу газу в місто Ахалгорі, де більшість населення грузини. Люди пережили кілька зим без опалення, і це дало південним осетинам можливість скаржитися на грузинську жорстокість. Вибраний у 2012 році новий уряд Грузії запропонував відновити подачу газу, але отримав повідомлення про те, що в цьому немає необхідності, оскільки росіяни прокладають туди новий газопровід.
Звичайно, Крим набагато більший, ніж Абхазія або Південна Осетія, і він забирає більше коштів у російської економіки. Але це більш значний політичний пріоритет для президента Путіна. Приклад Кавказу вказує на те, що наступні кілька років будуть вирішальними. Якщо росіяни знайдуть нові джерела подачі води для Криму і побудують міст на півострів, Україна втратить свої важелі впливу, й анексія стане міцним доконаним фактом.
Український уряд стикається в Криму з великою дилемою. Що робити і як ставитися до території, яку безцеремонно захопив великий сусід разом із її численними підприємствами та об'єктами власності? Поки що Київ іде шляхом повної ізоляції. Торгівля з Кримом все-таки триває, що вигідно фермерам і бізнесменам з півдня України, а також кримським споживачам. З вересня 2014 до лютого 2015 року її обсяг склав більше 500 мільйонів доларів.
Але навіть ця торгівля стала приводом для нападок з боку деяких українських політиків-націоналістів. Запропоновано проект закону, який передбачає повну блокаду і заборону торгівлі з "окупованими регіонами" - Кримом, Донецькою і Луганською областями. Один з ініціаторів законопроекту депутат Сергій Висоцький сказав, що з гуманітарної точки зору це його абсолютно не хвилює. А коли його запитали про Крим, він відповів: "За рік звідти міг виїхати кожен український патріот".
Але чому вони повинні їхати з дому? Облога Криму виявилася особливо болючою для кримських татар, які є корінним населенням півострова, живуть там багато століть і проявляють більше лояльності до України, ніж до Росії. Цьому нещасному народові тепер загрожують політичні переслідування з боку Москви та ізоляція з боку Києва.
Один кримський татарин, який нині мешкає в Києві, сказав мені, що він не бачить ніякої стратегії щодо повернення його батьківщини до складу України. «Через таку політику ми втрачаємо Крим», - заявив він.