Нецензурна реакція. Як Україна бореться з російськими книгами

Слідом за фільмами і серіалами в Україні заборонили і російські книги

Українська влада намагається боротися з поширенням російської пропаганди в країні шляхом заборон.

Першими в чорний список потрапили фільми і серіали, після чого уряд створив списки нев'їзних діячів культури.

Дійшла справа і до заборони книг. На початку серпня був опублікований список з 38 книг, які не можна ввозити в Україну. Список складений експертною комісією Мінкультури.

Німецький журнал Cicero аналізує українські заборони і їхню ефективність у гібридній війні з Росією.

Захистити від пропаганди

Марина Ахмедова - діва російської журналістики. У своїх довгих сукнях до підлоги вона подорожує регіоном, де йде війна, і розмовляє з усіма - від українського генерала до керівника «Правого сектора» і глави сепаратистів Захарченка.

Її мало хвилюють політичні аспекти, в її репортажах більше говориться про долі людей, часом навіть занадто багато. Тому її книга, що вийшла в кінці 2014 року в Росії під назвою «Уроки українського», практично не дає відповідей на важливі політичні питання.

Одна із заборонених в Україні книг

Однак для української влади книга стала забороненою. Ввезення цих книг заборонене, щоб захистити громадян України від «методів інформаційної війни і дезінформації, поширення людиноненависницьких, фашистських, расистських і сепаратистських ідеологій і атак на територіальну цілісність і державну конституцію», - йдеться в обґрунтуванні.

У список, крім книг Ахмедової, також увійшли роботи євразійського ідеолога Олександра Дугіна, російського лідера націонал-більшовицької партії Едуарда Лимонова і радника російського президента щодо України Сергія Глазьєва.

Це все памфлети, що залякують розпадом України та відображають відщеплення Криму і Донбасу як природний наслідок фашистського перевороту в Києві. Якщо коротко, в них дається розповсюджуваний в Росії погляд на ситуацію.

Репортер Ахмедова обурена. «Така заборона - це не особливо розумне рішення для країни, яка стверджує, що стала демократією». Її книга у вівторок зникла з каталогу українського онлайн-магазину «Книгоград». Але дещо пов'язано із забороною тільки побічно.

«Наші оптовики пояснили нам, що і без того з початку року з Росії більше не імпортується пропагандистська література», - говорить Сергій Коваль, менеджер з продажу «Книгоград».

Але на саму Ахмедову заборона української влади, ймовірно, не поширюється. Кілька днів тому вона повернулася з поїздки Західною Україною та Києвом, де готувала свої журналістські репортажі.

Чорний список від Мінкульту

Французький актор Жерар Депардьє в найближчі п'ять років не зможе в'їжджати в Київ. Як стало відомо в кінці липня, через проросійські погляди він був включений разом з іншими 13 російськими співаками та акторами в список осіб, які, на думку українських спецслужб, становлять загрозу національній безпеці країни. Список був опублікований в кінці липня в Україні.



Разом з тим, міністерство опублікувало і «білий список» іноземних музикантів і акторів, яким необхідно надавати підтримку, зважаючи на їхні проукраїнські погляди. Крім російських рок-музикантів в списку опинилися соліст Scorpions Клаус Майне, режисер Педро Альмадовар і колишній губернатор і актор Арнольд Шварценеггер.

Українські урядовці вважають дані заходи доречними. «Україна повинна берегти свій інформаційний простір від недоброзичливого вторгнення з боку Росії», - говорить Антон Геращенко, радник МВС України.

Хоча варто зазначити, що всередині країни такі заходи зазнали жорсткої критики.

Як це роблять у ЄС

І ЄС планує з вересня почати боротьбу з російською пропагандою, але трохи іншими засобами.

Команда Еast StratCom Team в шести країнах Східного партнерства, серед яких Україна, Грузія, Молдова, повинна сприяти зміцненню незалежних ЗМІ, протидіяти дезінформаційним кампаніям і створювати позитивний імідж діяльності ЄС в регіоні.

Стратегія ЄС спрямована проти російської пропаганди, яка особливо дієва в країнах колишнього СРСР, в яких більша частина населення розуміє російську мову. У самій же Росії стає все менше незалежних інформаційних джерел. За останній рік Роскомнагляд зобов'язав інтернет-провайдерів заблокувати такі опозиційні сайти, як kasparov.ru, і блог борця з корупцією Олексія Навального.

У випадку з Україною правозахисники критикують державне свавілля, що лежить в основі заборони на ввезення книг

«Це зловісний розвиток, особливо, для країни, яка орієнтується на Європу», - говорить Йозеф Хаслінгер, письменник і президент німецького ПЕН-клубу. Він бачить у цих заходах продовження стратегії ідеологічного впливу на населення. Він згадує про заборони російських телеканалів і сотень російських фільмів, які були введені за останні місяці. «У кінці 2014 року в Україні було створено міністерство інформації, яке де факто є нічим іншим як міністерством пропаганди. І воно шукає собі завдання», - говорить Хаслінгер.

Заборони книг незаконні?

Український експерт Антон Шеховцов, який займається за родом діяльності такими ідеологами євразійства, як Дугін, вважає введені державою заборони самоуправством і порушенням конституції.

«Звичайно, держава має право забороняти певні телеканали, які поширюють пропаганду російської держави. Але для цього необхідне судове рішення, а не просто довільне рішення якогось бюрократа», - говорить Шеховцов.

Абсурдно, що тепер під заборону потрапили дві книги Дугіна, але всі інші продовжують продаватися.

Росіяни, яких торкнулася заборона, сприймають рішення спокійно. Більшу частину книг можна купити в електронному варіанті, подолавши тим самим адміністративні бар'єри.

Так вважає і лідер націонал-більшовицької партії Едуард Лимонов, який одного разу, будучи радянським дисидентом, залишив країну, виїхавши спочатку до Парижа, а потім до Нью-Йорка. «Українська молодь буде читати заборонені книги», - говорить він телеканалу BBC. «Мені це теж подобалося за моєї юності».