Свідки історії. Автокефалія перед виборами
В Україні створена автокефальна помісна Православна церква, воєнний стан добігає кінця, і продовжувати його ніхто не збирається, кандидати в президенти проводять огляд своїх команд.
15 грудня 2018 року сталася подія, яка залишиться в підручниках історії, як не крути. Забудуться і воєнний стан, введений вперше за майже п'ять років війни, і кримінальні справи проти корупціонерів, і суєта навколо завищених тарифів ЖКГ, пише Валерій Літонінський в №24 Журналу Корреспондент. Затягне новинними стрічками вниз. А ось створення незалежної української церкви в підручники точно увійде.
Варто визнати, що вирішальну роль в цьому процесі зіграла цілком українська держава. А куди державі було від церкви діватися, якщо через УПЦ МП цілком світськи Кремль вирішував завдання гібридної війни?
КИЇВСЬКИЙ СОБОР
Про інтриги і геополітичні розклади навколо українського православ'я і надання Україні автокефалії можна було б зняти цілий серіал, причому не на один сезон. Питання автокефалії час від часу піднімалося протягом всіх 27 років незалежності України. Вселенський патріарх Варфоломій згадував, що стосовно цього до нього зверталися всі українські президенти крім Віктора Януковича. Але остаточно всі деталі пазла склалися тільки зараз.
Тут і бажання української влади, а також її роль локомотива в цьому процесі. І невдоволення українського суспільства проросійською позицією УПЦ МП під час прямої військової агресії Росії проти України. І образа Вселенського патріарха на РПЦ за ігнорування нею Всеправославного собору 2016 року у Криті, який був справою життя для Варфоломія. Все разом в підсумку і привело Україну до автокефалії.
Завершальним етапом на цьому шляху повинен був стати Об'єднавчий собор української церкви, який тривав 15 грудня в Софії Київській. Підготовка до собору йшла важко, президент Петро Порошенко зізнавався, що щонайменше п'ять разів переговори про його проведення заходили в глухий кут. Зрештою сім годин грецькі та українські архієреї в ролі учасників і єдиний мирянин Порошенко як спостерігач за зачиненими дверима працювали заради створення нової церкви.
Найбільше суперечок було навколо питання, хто цю церкву, власне, очолить. Основа нової церкви - це УПЦ Київського патріархату, вона делегувала найбільше представників на собор, вона привела в неї найбільше парафій. Більше, ніж глава УПЦ КП Філарет для української автокефалії, не зробив ніхто. Він же найбільш авторитетний релігійний діяч України.
Напередодні Вселенський патріарх зняв з Філарета більш ніж 20-річну анафему, але очолити нову церкву той не міг. Він - символ розколу українського православ'я і з його предстоятельством негативний шлейф поширився б і на нову церкву. Заради автокефалії Філарет відмовився і від претензій на керівництво, але хотів провести на чільне церкви свого вихованця - 39-річного митрополита Епіфанія, патріаршого намісника УПЦ КП.
Однак всередині Київського патріархату був і інший кандидат - митрополит Луцький і Волинський Михаїл. Також свою кандидатуру в глави автокефальної церкви висунув митрополит Вінницький Симеон з Московського патріархату. Кажуть, заради обрання Епіфанія Філарет навіть пригрозив залишити собор. А Михаїла зняти свою кандидатуру умовляв навіть сам Порошенко.
У результаті предстоятелем був обраний Епіфаній. Він отримав титул митрополита Київського і всієї України. Філарет залишився духовним і почесним лідером нової церкви, зберігши вплив на її розвиток. Офіційна назва нової церкви - Православна церква України. Кафедральний собор - Михайлівський Золотоверхий. Вже 6 січня 2019 року Епіфаній в Стамбулі отримає томос від Варфоломія і проведе з ним спільну службу.
А ПОБАЛАКАТИ?
Про призначення Епіфанія перед присутніми біля Софії людьми урочисто оголосив Порошенко. Звичайно, оголошення результатів собору перетворилося на невеликій передвиборний мітинг Президента. Він більше 20 хвилин розповідав про важливість події для національної безпеки, про те, що це остаточне набуття незалежності Україною і прощання з Росією, про європейський вибір і інтеграцію в НАТО і ЄС. Жодних молитов не було.
Усі, навіть затяті опоненти Порошенка, визнають його ключову роль. Він забезпечив міжнародну підтримку рішення, провів переговори з Вселенським патріархом і навіть особисто мирив між собою вітчизняних церковних діячів. Зараз експерти і політологи сперечаються про справжні мотиви Президента. Вибори, що наближаються, або спроба увійти в історію, про яку сам так багато говорив Порошенко ще на початку свого президентства? Ну в історію він точно увійшов, здобувши нехай і символічну, але першу велику перемогу в реальній війні проти Росії. Що стосується виборів - дізнаємося через три місяці.
ЦЕРКОВНЕ МАЙБУТНЄ
Зараз Православна церква України (ПЦУ) налічує близько 7 тис. парафій. Тобто, по суті, об'єднання як такого в Україні не відбулося. Більшість православних парафій залишається в складі УПЦ Московського патріархату - близько 12 тис. Перед собором головною інтригою була кількість представників УПЦ МП, які приєднаються до автокефалії. Прогнозувалася участь до 10 єпископів Московського патріархату. У підсумку ж, за підтвердженою інформацією, брали участь в соборі тільки двоє - митрополит Вінницький Симеон і митрополит Переяслав-Хмельницький Олександр Драбинко.
Сама УПЦ МП офіційно проти автокефалії, собор не визнала і продовжує наполягати, що саме вона єдина канонічна православна церква в Україні, а те, що «якісь розкольники між собою об'єднуються», їх не хвилює. Тобто, по суті, дві православні церкви продовжать паралельно співіснувати в Україні.
При цьому той же Вселенський патріарх зовсім іншої думки і вже попередив предстоятеля УПЦ МП Онуфрія про те, що той втратив титул митрополита Київського. Новий митрополит Київський Епіфаній наголошує, що двері автокефальної церкви відчинені для всіх. Природно, процес переходу не буде швидким. Очевидно, буде реалізована «тактика салямі» - це коли процес йде дрібними кроками і малопомітно для зовнішнього погляду.
Друге питання - наскільки самостійна нова об'єднана церква. У Московському патріархаті багато говорили про те, що українська автокефалія досить умовна і Вселенський патріарх збереже серйозний вплив на нову церкву. Але це не правда. Ні на обрання предстоятеля, ні на інші внутрішні питання української церкви Варфоломій впливати не буде.
Президент України неодноразово наголошував на тому, що насильно приєднатися до ПЦУ нікого не змусять. З Москви, звичайно, з новою силою розганяють історії про захоплення храмів, але це чистої води провокації - ніхто нікого не захоплює.
Що стосується Києво-Печерської, Почаївської та Святогірської лавр, то вони як майнові комплекси належать державі Україна і тільки передані в користування монастирям Московського патріархату. Звичайно, в ПЦУ хотіли б, щоб святині належали їм. Але яким чином це відбудеться, поки ніхто не береться прогнозувати відповідально.
Політики для автокефалії вже зробили майже все можливе. Тепер Православній церкві України, яка оголошена єдиною, соборною і помісною, має бути шлях до реалізації всіх цих ознак.
ПОШУКИ ПІДТРИМКИ
Крім церковних питань Президент у другій половині грудня займався і своїми прямими конституційними обов'язками. Один з них - зовнішня політика, і в цій сфері Україні важливо було забезпечити жорстку реакцію світу на агресію Росії в Керченській протоці. За цим Порошенко вирушив до Брюсселя, де провів зустрічі з представниками ЄС і НАТО.
Євросоюз одноголосно продовжив дію секторальних санкцій проти Росії, хоча раніше навколо цього питання виникали суперечки. Наприклад, найголосніше обіцяла чинити опір продовженню санкцій Італія. Але після захоплення українських кораблів підтримка Росії стала неприйнятною навіть для італійців, у яких взагалі-то скасування антиросійських санкцій прописане в коаліційній угоді чинної влади. А на Заході до виконання коаліційних угод підходять надто відповідально. В результаті продовження санкцій пройшло взагалі без проблем, а обговорення питання зайняло не більше 10 хвилин.
Але ЄС відмовився посилювати санкції проти Росії за агресію в морі. Хоча Україна направляла свої пропозиції, наприклад, в частині обмежень проти російських портів. Категорично проти таких пропозицій виступила Німеччина. Не допомогла навіть особиста зустріч Порошенка з Ангелою Меркель. Замість посилення санкцій ЄС пообіцяв відповісти на Азовську кризу додатковою допомогою Україні для відновлення Донбасу. На неї в день візиту Порошенка Єврокомісія виділила перші символічні 4 млн євро.
На відміну від ЄС, НАТО куди більш конкретно в своїй позиції щодо Азову. Там пообіцяли посилити військову присутність в Чорному морі. Напередодні в акваторію вже увійшов британський розвідувальний корабель HMS Echo (H87). Також Альянс пообіцяв нову військову допомогу у відповідь на агресію Росії. Причому не просто пообіцяв, а прямо в Брюсселі на президентський літак завантажив пристрої закодованого радіозв'язку та портативні GPS-трекери. Радіостанції, надані НАТО, забезпечують захищений зв'язок, якого нашим військовим вкрай не вистачає. Устаткування стійке до російських глушилок, що активно застосовуються противником на лінії розмежування в Донбасі. Тому фраза «Президент привіз в Україну допомогу НАТО» цього разу має буквальний сенс.
Ще одна новина про міжнародну підтримку України прийшла з Вашингтона, коли Порошенко вже був в Києві. МВФ схвалив нову програму допомоги Stand-by для України на 14 місяців на загальну суму $3,9 млрд.
ОСТАННІ ПРИГОТУВАННЯ
Усередині країни ж закінчуються останні приготування до офіційного старту виборчої кампанії. Неофіційно вона вже давно йде повним ходом, що видно за кількістю політичної реклами на вулицях і в Мережі. А ось офіційно висуватися в президенти і реєструватися в ЦВК як кандидати політики зможуть з 31 грудня.
Те, що кампанія стартує вчасно, сумніватися не доводиться. Порошенко на своїй прес-конференції заявив, що воєнний стан, термін дії якого закінчується 26 грудня, не буде продовжено, якщо не буде повномасштабного вторгнення Росії. Власне, тільки продовження воєнного стану підготовку до виборів і може зірвати.
За словами Президента, за час воєнного стану відбулася передислокація військ, а готовність країни до відсічі агресії значно збільшилася. При цьому Росія, за даними Порошенка, з моменту введення воєнного стану відвела менше 10% тих військ, які були зосереджені раніше біля кордону України. Тому нівелювати загрози не варто.
Категорично відмовився на прес-конференції Президент відповідати на питання про своє балотування на другий термін. Мовляв, коли офіційно почнеться кампанія - тоді все і дізнаєтеся, оголосимо додатково. Однак коли Порошенкові сказали про те, що пора підбивати підсумки його президентства, він здивувався: «Не зарано?». Тут вся інтрига з балотуванням і впала. На численні запитання про низькі рейтинги влади, судячи з даних соціологів, Порошенко відповів, що в Україні взагалі немає політиків з високим рейтингом довіри.
За три місяці до виборів всі соцопитування досить умовні. Хоча опоненти Порошенка їх із задоволенням смакують. Наприклад, «перший непрохідний» Анатолій Гриценко, якому соціологи малюють перемогу в другому турі над будь-яким суперником. Щоб в цей другий тур хоча б потрапити, Гриценко об'єднує навколо себе таких же, як сам, політичних невдах останніх років. У його штаб увійшли екс-депутати Микола Томенко та Микола Катеринчук. Ціла партія «збитих льотчиків» виходить - чому б так цю політсилу і не назвати?
Очолив же передвиборний штаб Гриценка чинний нардеп Віктор Чумак, який раніше сам збирався в президенти, але в підсумку вирішив підтримати колишнього міністра оборони. Більше до Гриценка ніхто приєднуватися не поспішає, ні мер Львова Андрій Садовий, ні співак Святослав Вакарчук, якому полковник раніше пропонував співпрацю.
Сам Вакарчук продовжує тримати інтригу навколо свого походу в політику. «Якщо ви хочете почути щось конкретне, трохи потерпіть... Якщо потрібно буде, я не буду думати ані секунди», - інтригував співак і запросив, щоб його про реєстрацію кандидатом попросили. При цьому він заявив, що об'єднуватися з іншим віртуальним кандидатом в президенти - Володимиром Зеленським - не має наміру. Каже, що не знає такого політика. Так і вся країна не знає, а от соціологи знають і вірять в нього.
А Юлія Тимошенко вся зайнята просуванням через парламент одного зі стовпів своєї передвиборної кампанії - мораторію на продаж землі в Україні. Архаїчну норму, що стримує розвиток української економіки, Тимошенко пропонує продовжити взагалі на п'ять років і називає захистом національних інтересів. Захистом інтересів великих агрохолдингів, мабуть? До речі, відмова від мораторію - один з пунктів програми українського уряду у співпраці з МВФ. Тобто Тимошенко чітко дала зрозуміти, що підтримка міжнародних фінансових організацій Україні не потрібна. І стійкий курс, відповідно, - теж.