Про боротьбу і силу жінок. Фільми до 8 Березня

 

 

 

Артхаусний фільм бельгійського режисера Шанталь Акерман 1975 року відрізняється новаторською кіномовою: аскетичною і монотонною фіксацією повсякденного побуту героїні, але жодна хвилина тригодинного фільму не здасться зайвою.

 

Жанна Дильман, набережна Комерції 23, Брюссель 1080 розповідає про три дні з життя вдови, яка виховує сина-підлітка. Вдень вона надає секс-послуги у своєму будинку, щоб звести кінці з кінцями. Клієнту відводиться час, який потрібен картоплі, щоб зваритися. Але коли ця хитка система порушується, героїні доведеться піти на вбивство.

 

Стрічка вважається феміністським висловлюванням і входить у різні списки кращих фільмів в історії і також вважається програмним.

 

 

 

 

Мелодраматичний фільм режисера Джейн Кемпіон. Володар Золотої пальмової гілки за кращий фільм і приз за кращу жіночу роль Каннського кінофестивалю; трьох премій Оскар за кращу жіночу роль, кращу жіночу роль другого плану і кращий оригінальний сценарій.

 

19 століття, німа піаністка Ада переїжджає з Шотландії до Нової Зеландії, щоб вийти заміж за чоловіка, якого вона ніколи не бачила. Після того, як її новоспечений чоловік відмовляється переносити піаніно з пляжу в будинок, Ада по клавішах "викуповує" піаніно у місцевого колишнього моряка за послуги сексуального характеру.

 

Але Ада - не жертва. Фільм досліджує еротичність і фетишизм з точки зору жінки. Крім того, як і у всіх героїнь Кемпіон, особистість Ади непроста і суперечлива.

 

 

 

Фільм розповідає про півтори години з життя молодої популярної співачки, які вона проводить у Парижі в очікуванні результатів аналізів, пов'язаних з її можливим раковим захворюванням.

 

Фільм зачіпає ряд екзистенційних тем, в тому числі, питання смерті, екзистенціального відчаю і сенсу життя. Героїня намагається примиритися з думкою про власну смертність, замислюється про свій ляльковий образ і намагається подолати почуття самотності та безпорадності, врешті-решт, знаходячи заспокоєння в компанії незнайомця.

 

Картину відрізняє яскраво виражений феміністичний погляд на світ, включаючи аналіз існуючих уявлень про місце жінки в сучасному суспільстві.

 

 

 

 

Арт-хаусний фільм режисера Джона Кассаветіса, що вийшов на екрани в 1974 році. У 1990 році стрічка, як має культурну, історичну або естетичну значимість, стала одним з перших п'ятдесяти фільмів, обраних до Національного реєстру фільмів для зберігання в Бібліотеці Конгресу США.

 

Історія домогосподарки Мейбл, яка патологічно не впевнена в собі і знаходиться на межі нервового зриву. Чоловік Нік вибивається з сил, щоб його дружині і дітям жилося добре, але Мейбл важко справлятися зі своїми дивацтвами.

 

Відносини з чоловіком псуються з кожним днем, але він намагається зберегти шлюб, але іноді він соромиться своєї дружини і, врешті-решт, Мейбл на півроку відправляють у божевільню.

 

 

 

Головна героїня найбільш захоплюючого науково-фантастичного фільму жахів - офіцер Еллен Ріплі вже стала феміністським архетипом. Її розум і готовність протистояти великим загрозам у світі, повному агресивних, жорстоких чоловіків, залишаються еталоном в епоху #MeToo.

 

Головний посил Чужого - що становище рятують компетентні жінки - згодом багаторазово відгукнеться в різних фільмах, починаючи з Зоряних воєн і закінчуючи Холодним серцем.

 

Роботу Рідлі Скотта також називають фільмом "про зґвалтування, де жертвами стали чоловіки". Чужий, кажуть критики, сповнений фрейдовских алюзій.

 

В одному інтерв'ю виконавиця головної ролі Сігурні Уівер сказала:

 

"Треба віддати належне кмітливості авторів, які не перетворили Ріплі в супергероїню. Вона була просто персонажем, пересічною молодою жінкою, яка потрапила в цю незвичайну ситуацію. Повірте мені, коли ми робили [продовження], я зрозуміла, як важко створити образ героїні прямим, несентиментальним, справжнім образом".