Нобель у літературі. Український слід на премії

 

Ольга Токарчук добре знайома українцям. Українською мовою перекладено такі її книги, як Бігуни, Правик та інші часи, Мандрівка людей книги, Гра на багатьох барабанчиках, Останні історії, Веди свій плуг понад кістками мертвих.

 

Бігуни у 2018 році принесли письменниці Міжнародну Букерівську премію.

 

Токарчук часто буває в Україні і відкрито говорить про своє українське походження.

 

 

Токарчук виросла в польському місті Сулехове в сім'ї вихідців з України, потім разом з батьками переїхала в Кетш. Вона закінчила факультет психології Варшавського університету. Під час навчання займалася психічно хворими людьми як волонтер.

 

У 2009 році в Ольги Токарчук відбулася творча зустріч в Національному університеті Києво-Могилянська академія. Письменниця розповіла, що українського походження в її родині була бабуся. Тоді вона зізналася, що українська історія сім'ї є для неї таємницею, адже її батько в семирічному віці залишився сиротою.

 

"Я двічі робила спроби дізнатися про неї і їздила на Україну, зокрема, до Львова, але, мабуть, зараз вже занадто пізно для таких розвідок. Люди, які могли б щось розповісти, померли, не вдалося мені знайти і ніяких документів. Українська частина моєї особистості трохи по-літературному вигадана. Хоча щось українське в мені таки є, наприклад, музичний слух, я співаю і переконана, що це саме українська риса", - розповідала Токарчук.

 

За словами письменниці, її прізвище українське, "взагалі Токарчуки походять зі Струмів біля Тернополя".

 

"Я дуже пишаюся тим, що багато творчих ідей в польській літературі і культурі в цілому якимось чином були пов'язані або вкорінені на сході, в Україні. Для себе особисто я трактую своє українське походження як якийсь другий вимір. Дуже пишаюся тим, що, будучи тут, в Україні, я дуже багато розумію українською, хоча, звичайно, не вловлюю окремих слів. Але загалом навіть не потребую перекладу. Це, дійсно, наче якийсь другий вимір", - заявляла Токарчук.

 

Також лауреатка часто відвідує літературні заходи в Україні: Книжковий Арсенал, Букфорум, фестиваль Бруно Шульца в Дрогобичі.

 

"Вона дуже любить Україну, завжди відгукується про Україну з надзвичайною теплотою і цікавиться, що в Україні перекладають і читають з її романів", - зазначає Остап Сливинський, який перекладав українською мовою твір Токарчук Бігуни.

 

За його словами, під час написання роману Книги Якова письменниця часто приїжджала в Західну Україну для авторського дослідження, відвідувала Бузьк, Рогатин.

 

 

Токарчук стала п'ятим лауреатом Нобелівської премії в галузі літератури з Польщі.

 

До речі, на батьківщині письменниця постійно піддається нападкам (в тому числі, досить агресивним) з боку консервативної більшості. Її критикують за брак лояльності відносно нинішньої влади, підкреслену індиферентність до релігії і відверто скептичне ставлення до спроб позиціонувати сучасну Польщу як державу, споконвічно толерантне і гуманне до різного роду меншин.

 

Найвідоміший у світі роман Токарчук Бігуни. Критики називають його вигадливою і нелінійною розповіддю, в якій документальні або псевдодокументальні фрагменти чергуються текстами, що лежать на межі з поезією. Основна тема - сучасна подорож, з технічної точки зору гранично спрощене, але при цьому налите новими екзистенційними смислами і драматизмом.

 

"Роман Бігуни, за який вона отримала Букера - про сучасних бродяг, постійних мігрантів, які постійно знаходяться в пошуку якоїсь зміни, якогось місця для себе, того, що вони могли б назвати домом. Але насправді - це вічна нескінченна дорога, це метафора глобальних кочівників, які, по суті, є всі ми", - ділиться враженнями перекладач Сливинський.

 

 

Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet