Боротьба з корупцією в Грузії. Чого не встиг зробити Саакашвілі

У німецькому фонді Бертельсманна боротьбу з корупцією у Грузії ставлять у приклад сусідам, але визнають - на елітному рівні проблему подолати так і не вдалося.

Де більше корупції - в Грузії чи в Італії? Перша посіла в індексі сприйняття корупції міжнародної організації Transparency International 44 місце за підсумками минулого року, друга - 51. Грузія випередила в цьому рейтингу успіхів антикорупційної політики і таких членів ЄС, як Мальта, Словаччина, Греція, Хорватія, Румунія, Угорщина і Болгарія, не кажучи вже про дві інших держави Південного Кавказу - Вірменію (77 місце) і Азербайджан (126), а також про Білорусь (66), Україну (126) і Росію (137).

Чи означає це, що Грузія підійшла до парламентських виборів 31 жовтня з просто показовими досягненнями в справі викорінення корупції - фундаментального зла для більшості пострадянських держав? І хто найбільшим чином забезпечив ці успіхи: політична команда президента Міхеіла Саакашвілів 2000-ні роки чи правляча в останні вісім років партія "Грузинська мрія" бізнесмена і політика Бідзіни Іванішвілі?

Системна корупція в трьох країнах Південного Кавказу

DW поговорила з німецькими фахівцями, які підготували для аналітичного центру Фонд Бертельсманна (Bertelsmann Stiftung) порівняльне дослідження "Боротьба проти корупції та її профілактика у Вірменії, Азербайджані та Грузії" обсягом у сто сторінок. Його англійський переклад планується опублікувати на початку листопада.

Ініціатор проєкту - Міріам Космель (Miriam Kosmehl), старша експертка Фонду Бертельсманна з питань Східної Європи, що має за плечима майже півтора десятиріччя досвіду роботи в Росії, Україні та Білорусі. Вона переконана: "Системна корупція завжди пов'язана з політичним устроєм країни, тому боротьба з нею може бути успішною тільки за умови зміни, навіть виламування колишніх структур влади".

У бесіді з DW вона пояснила, що завдання дослідження (за яким слідуватимуть аналогічні доповіді про Україну та Молдову) полягало в тому, аби на прикладі трьох країн Південного Кавказу виявити і показати тісний взаємозв'язок між антикорупційною політикою і процесом побудови правової держави. Такої держави, в якій завдяки взаємодії незалежних демократичних інститутів корупційна складова при розподілі суспільних благ перестає бути правилом і перетворюється у відхилення від норми.

"Грузія - особливо цікавий приклад, - вважає Космель. - Тут боротьба з корупцією в одних сферах виявилася досить успішною, а в інших реформи так і не призвели до стійкого, довгострокового ефекту, хоча трансформація в бік правової держави і триває". У зв'язку з цим показовим є заголовок розділу дослідження, присвяченого Грузії: "Зразок антикорупційної боротьби дав тріщину".

Міхеіл Саакашвілі поклав кінець побутовій корупції

Як автора дослідження Фонд Бертельсманна залучив експертку з пострадянських держав, журналістку Сільвію Штебер (Silvia Stöber). Вона працює в інформаційній програмі Tagesschau першого каналу німецького телебачення ARD і пише для різних видань у ФРН, Австрії та Швейцарії. У бесіді з DW вона розповіла, що регулярно буває в Грузії і стежить за розвитком цієї країни, починаючи від 2007 року, а прицільним збором матеріалів щодо теми корупції займалася минулої осені.

На думку Штебер, аби оцінити шлях, пройдений Грузією, слід насамперед згадати, якою країна була напередодні "Революції троянд" 2003 року, під кінець правління Едуарда Шеварднадзе. Вона тоді вважалася недієздатною - державою, що не відбулася. Але приклад Грузії показує, зазначається в дослідженні, що навіть таку державу "можна за лічені роки докорінно перетворити, запровадивши сучасні стандарти ефективного державного управління".

Під час модернізації країни президенту Міхеілу Саакашвілі і його команді "фактично вдалося покласти край всьому тому, що називають побутової корупцією", - підкреслює Штебер. За її словами, дорожня поліція, яка збирає хабарі від водіїв, чиновники, що вимагають "на лапу" при наданні державних послуг на кшталт видачі довідок - усе це в минулому.

Елітна і політична корупція посилюються

З корупцією на побутовому рівні в Грузії, справді, здебільшого покінчено, каже історик і публіцист, директор Музею грузинської літератури в Тбілісі Лаша Бакрадзе під час онлайн-виступу, організованого наприкінці вересня Форумом імені Льва Копелева в Кельні. Але водночас, продовжив він, люди відчувають, що "на вищому рівні, наприклад, при розміщенні державних замовлень, корупція явно посилилася і стає дедалі безсоромнішою".

Штебер з такою оцінкою погоджується. В її дослідженні для Фонду Бертельсманна подібні явища розглядаються в розділі про елітну і політичну корупцію. "Саакашвілі з цими проблемами недостатньо боровся, і в роки правління "Грузинської мрії" Іванішвілі вони посилилися", - зазначає вона.

Штебер посилається на інтерв'ю Міхеіла Саакашвілі, в яких експрезидент сам визнавав, що зробив помилки в антикорупційній політиці, особливо в сфері правосуддя, яку так і не реформував. "Саакашвілі не вдалося забезпечити незалежність суддів, у підсумку політики, як і раніше, впливають на систему судочинства. Свого часу люди з оточення Саакашвілі просували свої бізнес-інтереси, і сьогоднішні політики продовжують це робити. Коротше кажучи, їх так і не позбавили можливості зловживати владою ", - пояснює Штебер.

Охорона здоров'я в Грузії: монопольні структури

На її думку, "Грузинська мрія" спробувала поліпшити ситуацію в різних сферах, наприклад, в галузі охорони здоров'я. У підсумку щонайменше з першою хвилею коронавірусу Грузія впоралася істотно краще, ніж її сусіди на Південному Кавказі. Зокрема й через те, вважає Сільвія Штебер, що в наукових інститутах опинилися люди, призначені не за протекцією, а завдяки своїй компетенції, і грузинське суспільство з довірою поставилися як до порад експертів, так і в цілому до діяльності державних органів.

Однак і в галузі охорони здоров'я в Грузії, як і в багатьох інших сферах грузинського життя, успіхи йдуть поряд із невдачами. Так, радикальна приватизація і дерегулювання, покликані осушити ґрунт корупції, обернулися виникненням монопольних структур і, наприклад, завищеними в порівнянні з іншими країнами цінами на ліки, наголошується в дослідженні.

Тому його автори рекомендують грузинському громадянському суспільству домагатися зокрема й продовження розпочатої реформи охорони здоров'я, аби покласти край ситуації, коли ринок медичних послуг контролюють лише кілька підприємств.

Неформальні канали впливу проти демократичних структур

Дослідження містить також цілий список рекомендацій для такої його ключової цільової групи, як міністерства, депутати і організації в Німеччині та Євросоюзі, які беруть участь в реалізації програми під назвою Європейська політика сусідства (ЄПС). Йдеться про відносини з дружніми державами біля кордонів ЄС. Ціла низка порад стосується всіх трьох країн Південного Кавказу, є також і окремі блоки для кожної країни. У Грузії, наприклад, радять через ОБСЄ сприяти парламентським дебатам про незалежність суддів.

У відповідь на запитання, як в цілому оцінювати антикорупційну діяльність уряду "Грузинської мрії", Штебер зазначає, що великих успіхів цей уряд не добився, особливо в політичній сфері, в боротьбі проти елітної корупції.

"Зовні в країні існує демократична система. Але зсередини, за фасадом, її періодично підривають тим, що поряд з формальними інститутами і процедурами продовжують існувати неформальні структури і канали впливу. Яскравий символ цього - міністри, які вирушають до бізнесмена Іванішвілі за порадами. Це дуже серйозна проблема сьогоднішньої Грузії", - вважає дослідниця.

Джерело: Українська служба DW