Не допустити розколу НАТО. Перезавантаження Байдена

 

Президент США Джо Байден у протистоянні із главою Росії Володимиром Путіним хоче переконатися, що європейські союзники підтримують його. Цього тижня він мав переговори з європейськими лідерами про ситуацію навколо України. Байден збільшив кількість місць у своїй військовій раді, додавши в неї Польщу, Італію і ЄС до вже знайомого союзу Британії, Франції та Німеччини. Загалом експерти зазначають, що, попри деякі розбіжності між Брюсселем і Вашингтоном, Путін спромігся згуртувати західних лідерів. Корреспондент.net розповідає подробиці.

 

 

Центральна роль

 

Усі ці кроки Байдена після виведення військ з Афганістану, за який його розкритикувала Європа, для адміністрації президента США рівносильні такому необхідному дипломатичному перезавантаженню, пише The New York Times.

 

З слів європейських офіційних осіб, Сполучені Штати поводяться дуже енергійно в диригуванні того, якою має бути відповідь Заходу на агресію Росії. З середини листопада він мав не менше 180 зустрічей на найвищому рівні – багато хто дивується такій продуктивності американських колег.

 

І хоча у Байдена вистачає проблем у своїй країні, а деякі скептично налаштовані європейські столиці вважають його перехідною фігурою, саме нинішній президент США став лідером у зусиллях Заходу створити протидію загрозам з боку Москви. З слів американських офіційних осіб, акцент адміністрації на єдності значною мірою спрямований на те, щоб завадити Путіну використати кризу для розколу НАТО.

 

Позиція Байдена сьогодні свідчить, що США відіграють центральну роль у забезпеченні безпеки в Європі. Європейці кажуть, що він сприйняв цю роль із більшим ентузіазмом, ніж попередні президенти Дональд Трамп чи Барак Обама.

 

Трамп свого часу призупинив надання військової допомоги Україні і тиснув на Президента Володимира Зеленського, щоб той провів розслідування стосовно Байдена, який тоді був його політичним опонентом.

 

Обама не відносив Україну до стратегічних інтересів Сполучених Штатів навіть після анексії Криму, і саме це спонукало Францію та Німеччину створити у 2014 групу Нормандський формат для переговорів з Росією та Україною.

 

"Коли у 2014 році вибухнула українська криза, американська політика полягала в тому, щоб "намагатися не втручатися", – нагадав Жерар Аро, колишній посол Франції у Вашингтоні. – Вони передали цю роботу на аутсорсинг Франції та Німеччини".

 

 

"Ботанік НАТО"

 

Джуліанна Сміт нарешті прибула в Брюссель як посол США в НАТО у розпал кризи у відносинах між Росією та Альянсом.

 

Багато місяців в очікуванні на призначення, поки республіканці затверджували кандидатуру Сміт, вона працювала з Блінкеном у Державному департаменті як спеціальний радник з питань НАТО і Європи.

 

Посада посла в Альянсі, де є 30 країн, яка є однією з найважливіших в американській системі, була вакантною протягом майже року, і багато хто вважав, що в НАТО немає американського лідерства в період таких криз, як некоректний вихід з Афганістану і розбіжності у рішення Австралії відмовитися від контракту на французькі підводні човни на користь англо-американського варіанта.

 

Джуліанна Сміт // Getty Images

 

 

Але зараз настає найсерйозніша криза, з якою зіткнувся західний альянс із часів холодної війни, – ймовірне вторгнення Росії в Україну. Саме на цій хвилі зайшла на свою нову посаду 53-річна Джуліанна Сміт, відома як Джулі і "ботанік НАТО".

 

Сміт – давній близький помічник Байдена і Держсекретаря США Ентоні Блінкена. Коли Байден обіймав посаду віце-президента, Блінкен був його радником національної безпеки, а Сміт була заступником.

 

 

Захиститися від СРСР

 

"Досить складно вмовити 30 осіб домовитися у виборі ресторану, – любить говорити Сміт про НАТО. - Отже, НАТО має свої проблеми". Хоча легше, коли один союзник, такий як США, є набагато вагомішим і багатшим і оплачує більшу частину рахунку.

 

Сміт визнає, що криза навколо Росії та України посприяла єднанню членів Альянсу і повернула його до засадничої мети – "захистити нас від країни Рад".

 

"Інтуїтивно союзники по НАТО розуміють, що потрібно робити, усвідомлюють, як важливо бути згуртованими й рішучими і бути підготовленими до всіх непередбачуваних обставин, – відзначила посол. – Вони також гарно обізнані, яку гру грає Росія. Ця територія не нова".

 

З її слів, аргументи, скарги і побоювання росіян також гарно відомі: "Коли справа доходить до Росії, загалом, я думаю, ми до живого відчуваємо, з чим маємо справу".

 

Призначення Сміт – це хороша новина для союзників Вашингтона по НАТО. Вона гарно знає Байдена і його помічників і може легко зв'язатися з верхівкою американської системи, коли буде потрібно.

 

Незважаючи на позицію Трампа щодо НАТО, який піддавав сумніву прагнення Альянсу, критикував бюджет, навіть сам факт створення Альянсу, і, не приховуючи, розмірковував над тим, аби відмовитися від нього, Конгрес, як і раніше, глибоко підтримує Альнс, говорить Сміт.

 

З її слів, у питанні стосовно НАТО обидві партії США є солідарними. Одна з цілей, якій служитиме Сміт на новій посаді, – не допустити, щоб НАТО перетворилося на партизанську заковику. "Я хочу, аби і демократи, і республіканці й надалі були залученими в Альянс і відчувалися щире захоплення від того, що робить Альянс", – сказала вона.

 

 

Європейська проблема

 

Експерти вважають, що однією із проблем для Байдена є відсутність європейського лідера, який міг би допомогти повести за собою решту континенту. Саме таку роль відіграла для Обами й Джорджа Буша колишній канцлер Німеччини Анґела Меркель, як і екс-прем'єр Великої Британії Тоні Блер для Буша в Іраку і Білла Клінтона у Косові.

 

Чинний прем'єр Великої Британії Борис Джонсон загрузнув у скандалах навколо вечірок, до того ж Brexit позбавив Лондон традиційної ролі мосту між Вашингтоном і Брюсселем, хоча Лондон і надалі залишається центральним гравцем у НАТО.

 

Велика Британія намагалася забронювати за собою силову позицію, коли відправила протитанкову зброю в Україну й ухвалила закон, що дозволяє ввести санкції проти Росії, але це радше викликано бажанням після Brexit діяти незалежно, ніж мати союз із Вашингтоном.

 

Франція теж не залишилася осторонь: президент Емманюель Макрон запропонував направити війська в Румунію, щоб посилити східний фланг НАТО. Але на Макрона у квітні очікують вибори, тож він обстоює позицію більш незалежної ролі, яку має відіграти Європа у відносинах з Росією, і має з Путіним прямі переговори.

 

А от новий німецький коаліційний уряд тягне в різні боки: зелені й вільні демократи схильні займати жорсткішу позицію щодо Москви, тоді як соціал-демократи традиційно прагнуть зберегти торгові і дипломатичні зв'язки.

 

Канцлер Олаф Шольц, соціал-демократ, показав себе як несміливу фігуру – на відміну від Меркель, яка могла вплинути на ситуацію та змусити всіх рухатися в одному напрямку.

 

Незважаючи на всі можливі розбіжності, дипломати відзначають, що Європа, НАТО та США погоджуються із двох принципових питань: ніхто не планує вводити бойові частини в Україну, але всі погоджуються, як важливо запровадити санкцій проти Росії. Хоча європейці, особливо німці, можуть відмовитися від найжорсткіших заходів, бо це може завдати шкоди їхній економіці.

 

У будь-якому випадку низка провокацій Путіна – введення великої кількості військ у Білорусь і проведення великих військових навчань на кордонах України, проведення військово-морських навчань у Балтійському морі і навіть запланованих навчань біля узбережжя Ірландії – певною мірою зблизила європейців і американців, тоді як цього не зміг зробити жоден європейський чи американський лідер.

 

Новини від Корреспондент.net у Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet