Від Польщі до США. Як Захід бореться з мігрантами

 

З 2011 року, коли у ЄС почали будувати перші огородження, щоб не допустити проникнення біженців, стало очевидним: стримати міграцію неможливо. Досі, от уже багато років, ця проблема залишається однією із центральних. А нова загроза війни у Європі робить цю складну тему актуальною, як ніколи. Корреспондент.net розповідає, як західні країни намагаються протистояти імміграції.

 

 

Жорстка позиція Європи

 

3 лютого у Франції, яка нині головує у ЄС, відбулася зустріч міністрів внутрішніх справ ЄС. Її підсумком стало створення нової Шенгенської ради, яка покликана врегулювати проблему іммігрантів. Учасники зустрічі запропонували змусити країни Євросоюзу запровадити міграційні квоти або платити іншим членам ЄС, які погодяться прийняти біженців.

 

Президент Франції Емманюель Макрон готується до президентських виборів, які мають відбутися наприкінці квітня цього року, тому міграція стала предметом гарячих дискусій в країні. Макрон протистоятиме кандидатам, особливо від правих, які хочуть отримати вигоду з того, що вони називають "неефективним управлінням міграційними питаннями".

 

Більшість політичної кампанії Макрона досі зводилася до жорсткої позиції із приводу імміграційної політики не тільки всередині країни, а й у всьому ЄС. Цей тон продовжився під час зустрічі глав МЗС. Її учасники також ініціювали створення кризових сил швидкого реагування для таких ситуацій, як на кордоні Білорусі і Польщі, що триває з літа минулого року.

 

Докладніше про те, що відбувається на кордоні Польщі й Білорусі, – у матеріалі Відгородитися від Білорусі. За що засуджують Польщу.

 

Перше засідання нової ради запланували провести 3 березня. Макрон висловив надію, що "ця рада зможе стати обличчям сильної Європи, яка буде здатною контролювати і захищати свої кордони, а отже, і свою долю".

 

Франція також пропонує реєструвати у біометричному реєстрі Eurodac кожного іноземця, який прибуває у ЄС. Країна сподівається, що тільки зі зміцнненням зовнішніх кордонів Євросоюзу можна буде знову відновити вільне пересування у Шенгенській зоні, яке було обмеженим під час пандемії.

 

Комісар ЄС із внутрішніх справ Йлва Йоганссон підтримала пропозиції Макрона. Вона додала, що 45 тисяч прибулих мігрантів немає у реєстрі Eurodac, і на майбутнє це потрібно змінити.

 

Йоганссон також закликала посилити Frontex – Європейське агентство з прикордонної та берегової охорони. Одне з найважливіших завдань сьогодні – розмістити 10 тисяч озброєних офіцерів Frontex на зовнішніх кордонах Євросоюзу.

 

Міністр внутрішніх справ Німеччини Ненсі Фезер заявила, що Німеччина підтримує Францію у бажанні розвивати принцип солідарності з питань прийому мігрантів у ЄС.

 

Макрон згадав про те, що у списку країн, які згодні прийняти мігрантів, є як мінімум 12 держав, а якщо й не згодні прийняти – то принаймні дадуть гроші тим, хто прийме. "Це так звана нова солідарність", – пояснила Фезер.

 

"Ми хочемо відкритої та гуманної Європи, – додала німецький міністр. – Німеччина працює над тим, щоб створити законні шляхи входження у Європу, щоб ніхто не потонув у Середземному морі чи деінде. Йдеться про встановлення правил і забезпечення хорошої роботи Frontex на кордонах".

 

 

Задушити у зародку

 

Тим часом ЄС уникає вдаватися до активних військово-морських операцій із приводу біженців, які морем прибувають у регіон, адже фізичні зустрічі з ними пов'язані як мінімум із двома формами юридичної небезпеки. Йдеться про зобов'язання рятувати таких біженців, а також вивчати всі їхні клопотання про надання притулку, коли вони потрапляють на сушу, зазначає Spectrum.

 

У 2015 році, під тиском необхідності вирішити проблему міграції через громадянську війну у Сирії, європейські лідери не змогли налагодити робочу схему з перерозподілу біженців, натомість створили правову основу для функціонування прикордонного агентства ЄС.

 

За останні 5 років ЄС наділив агентство Frontex величезними повноваженнями. У результаті воно уклало контракти на сотні мільйонів євро з великими інженерними фірмами на постачання обладнання для віддаленого прикордонного контролю, програмного забезпечення та ноу-хау.

 

Європа зацікавлена ​​у тому, щоб "заглянути" через Середземне море в країни Північної Африки і запобігти міграції у місцевості її походження.

 

Упродовж понад 10 років європейські суди документували й оголошували незаконними дії європейських прикордонних служб, зокрема дії кораблів військово-морського флоту, які відправляють човни з мігрантами назад у міжнародні води і залишають їх там.

 

У відповідь на ці постанови європейські уряди змінили тактику, але не свою мету: вони почали фінансувати Лівію та інші уряди Північної Африки через пакти про міграційний контроль і безпеку.

 

Потім європейські уряди і Frontex почали інвестувати кошти в інструменти для виявлення човнів з мігрантами до того, як вони досягнуть європейських вод, і навіть неодноразовов викликали лівійську берегову охорону, щоб вона відкликала човни з мігрантами.

 

Прикордонники інвестують мільйони євро у системи, що дозволяють спостерігати за певними ділянками Середземного моря. Зокрема, вони об'єднують відео з безпілотних літальних апаратів, наземних роботів і морських дронів і за допомогою машинного зору виявляють предмети, що становлять потенційну небезпеку.

 

 

До чого тут Україна

 

Імовірне вторгнення Росії в Україну несе для Європи багато ризиків, і серед них є можливий потік біженців. Українці вже користуються безвізовим режимом для поїздок у ЄС, але ж Україна межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Якщо Москва все ж таки нападе на Україну, численні біженці шукатимуть безпеки у сусідніх європейських країнах.

 

Найбільше це, мабуть, торкнеться Польщі, яка віддавна із задоволенням приймає на роботу українців. Але якщо напад Росії станеться, тоді масштаби будуть зовсім іншими. "Як уряд ми маємо бути підготуватися до найгіршого сценарію", – недавно заявив заступник міністра внутрішніх справ Польщі.

 

Серйозна ескалація з боку Росії може призвести до того, що у ЄС протягом кількох місяців прибудуть мільйони осіб. Українці набагато краще інтегрувалися б економічно і культурно, ніж мігранти із Сирії 2015 року, але Європі буде складно втримати різке зростання кількості тих осіб, що прибуватимуть. Брюссель змушений буде координувати загальноєвропейський план.

 

 

Байден погарячкував

 

Під час передвиборчої програми чинний президент США Джо Байден обіцяв "підтвердити відданість Америки прохачам притулку і біженцям". Але торік його адміністрація зазнала жорсткої критики з боку лібералів за те, що депортувала тисячі гаїтянських мігрантів назад на їхню батьківщину, де панує насильство.

 

Тепер президент знову наражається на таку саму критику – цього разу за те, що націлився на потік венесуельців, які прямують через кордон США, пише The Washington Post.

 

Минулого тижня Міністерство внутрішньої безпеки США, а слідом за ним Білий дім підтвердили, що Сполучені Штати почнуть депортувати назад у Венесуелу мігрантів, які вже оселилися у Колумбії.

 

Влада витуряє венесуельців відповідно до Розділу 42 - спірної норми про надзвичайний стан, яку раніше застосовувала адміністрація Дональда Трампа. За цією нормою, дозволено депортувати мігрантів з огляду на пандемією, але водночас не дати їм можливість встигнути подати відповідно до законодавства США заяву на надання притулку.

 

Минулого тижня стало відомо, що адміністрація Байдена, можливо, пішла навіть далі, коли через третю країну депортувала венесуельців назад у жорстокі умови їхньої авторитарної держави, – саме за використання цієї тактики Байден критикував Трампа перед виборами 2020 року.

 

"Цілком зрозуміло, що його не обходять страждання венесуельського народу", – сказав Байден про Трампа у 2020 році після повідомлень, що венесуельців депортують назад через Тринідад і Тобаго.

 

"Повідомлення про те, що адміністрація Байдена вивозить венесуельців через треті країни, викликають крайнє занепокоєння, – заявив минулого тижня сенатор Роберт Менендес від штату Нью-Джерсі. – Коли ця адміністрація не припиняє застосовувати норму зі зведення імміграційних законів Трампа, то вона відвертається від мігрантів, яким найбільше потрібен наш захист".

 

Адміністрація Байдена до певної міри стала жертвою власної доброти. У першій половині 2021 року Білий дім переважно не застосовував Розділ 42 стосовно гаїтян і так дозволяв тисячам осіб отримувати притулок і в'їжджати у США, особливо сім'ям з дітьми.

 

Кількість гаїтян, які тікають у Сполучені Штати з таких країнах, як Чилі і Бразилія, зростала на рівні з тим, як ширилася інформація серед інших гаїтян. Тільки після того, як тисячі осіб опинилися під мостами і на узбіччях доріг у Дель-Ріо, штат Техас, а президент Байден зазнав нападів у ЗМІ за заворушення на кордоні, його адміністрація вдалася до депортації згідно з Розділом 42.

 

Аналогічна ситуація відбувається зараз із венесуельцями. У грудні США зупинили 24 819 венесуельців порівняно з 206 за той же період 2020 року. Цей стрибок стався за рік, протягом якого адміністрація була вкрай стриманою у використанні проти них Розділу 42.

 

Адміністрація виправдовує застосування Розділу 42 ризиком зараження через пандемію. Прихильники такої політики наполягають на тому, що цей захід не порушує міжнародне право.

 

Правозахисники кажуть, що Розділ 42 застосовують для боротьби з імміграцією під прикриттям охорони здоров'я. Але після того, як у листопаді було відкрито сухопутні кордони для вакцинованих мандрівників, складно побачити, що може бути хоч якесь виправдання застосуванню цієї строгої норми.

 

 

Проблема майбутнього

 

На саміті The Davos Agenda 2022, що відбувся 17–21 січня, також обговорювали проблему неконтрольованої та небажаної міграції – як один з викликів, якого у найближчому майбутньому людству не уникнути.

 

Пояснюється це нерівністю та несправедливістю поточного економічного світового оновлення, яке полягає також у тому, що розвинені країни під час пандемії COVID-19 втратили набагато менше в плані рівня життя та технологічного прогресу, ніж країни, що розвиваються.

 

А втрата можливостей в країнах поряд із протекціонізмом у розвинених країнах дає додаткові міграційні стимули. Під час другого кола подій це може призвести до загроз для політичної стабільності в країнах, які є донорами міграції, і створить труднощі у ліквідації розривів у доходах і зайнятості.

 

Така різниця на наступному етапі збільшить не тільки майнові відмінності, а й цивілізаційні, попереджають учасники Давоського саміту. Звідси загроза шокової міграції, поширення засад середньовіччя та імовірність появи поки що не надто очевидних терористичних ризиків.

 

Новини від Корреспондент.net у Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet