Діти мертвих

Якщо Михайло Булгаков в "Майстрові і Маргариті" напускає на Москву цілу зграю нечистої сили, щоб розквитатися зі своїми недругами, то Ельфріда Елінек робить приблизно те ж за допомогою мертвих, які воскресають, переселяючись в чужі тіла

Ельфріда Єлінек вважає роман "Діти мертвих" своїм головним твором, бо переконана, що ідеологія фашизму, його авторитарна і духовна спадщина живі в Австрії до цих пір, і вона майстерно показує це в книзі. Роман був написаний десять років тому, але залишається неперевершеним навіть самою Ельфрідою Єлінек. За словами критика Ірис Радіш, "Єлінек склала свою австрійську епопею. Це - найбільш радикальне творіння письменниці
за тематичною гігантоманією і за несамовитістю мовних руйнувань".
Основна літературна цінність роману полягає не в сюжеті, не в ідеї, а в стилі. Єлінек рве звичні зв'язки змістів, уривки сполучає по-новому, і в процесі розщеплювання і синтезу виділяється якась ядерна енергія. Єлінек опанувала плазму мови, вона як відьма варить чарівне вариво, і рівних їй в цьому чаклунстві в сучасній літературі немає.