Основний закон: як за 28 років змінювали Конституцію
Конституцію України ухвалили 28 червня 1996 року. В ній передбачено внесення змін та доповнень, окрім тих, що обмежують права та свободи людини і громадянина або загрожують незалежності та територіальній цілісності держави.
Один з 15 варіантів
28 червня 1996 року, на найдовшому в історії українського парламенту засіданні, Верховна Рада України ухвалила основний державний закон - Конституцію України.
"Ми розуміли: або ми, не виходячи з Верховної Ради, завершимо прийняття Конституції, або в Україні Конституції не буде", - згадував ту ніч народний депутат України II, III та VI скликань, якого ще називають "батьком Конституції" Михайло Сирота. Він, як один з головних співавторів, представляв на трибуні парламенту проект Конституції.
Підготовка тексту тривала 6 років, а найактивніший період зайняв три місяці. Засідання парламенту щодо ухвалення Конституції тривало цілу добу, яку згодом назвали конституційна ніч. Рішення підтримали 315 народних депутатів.
Загалом пропонувалося 15 варіантів цього документа.Найбільше дискусій під час підготовчого періоду стосувалися російської мови, статусу Криму та розподілу повноважень між гілками влади. За однією з версій, Крим пропонували узаконити як 25-ту область.
Україна ухвалила Конституцію останньою з країн колишнього СРСР. Єдине свято, закріплене в Основному законі, - День Конституції.
Зміни "під Януковича"
Загалом Конституційний Суд 69 разів ухвалював рішення щодо тлумачення Конституції, найбільше таких рішень було прийнято в 2002 році.
Щодо змін, то їх усього вісім: сім з них їх внесла до Основного закону Верховна Рада і одну - Конституційний Суд.
Слід зазначити, що перші зміни вносили "під Януковича": спочатку, коли він був прем’єром, щоб дати йому більше влади як голові уряду, а коли став президентом, - щоб скасувати ці ж нововведення.
Отже, 2004 року парламент ухвалив першу зміну до Конституції, завдяки якій Україна з президентсько-парламентської республіки перетворилася на парламентсько-президентську. Тобто повноваження президента обмежили, а парламенту та уряду їх дали більше. І Верховна Рада таким чином отримала право призначати за поданням глави держави прем’єр-міністра, міністра оборони, міністра закордонних справ, а прем'єр-міністр - інших членів уряду. Президенту ж залишили право подавати в парламент кандидатуру очільника уряду, але тільки за пропозицією коаліції депутатських фракцій, які становлять конституційну більшість.
Згодом, через три роки, тодішній президент Віктор Ющенко намагався скасувати ці зміни, і ініціював створення Конституційної ради для проведення референдуму. Але йому це не вдалося зробити.
У 2010-му, коли президентом став Віктор Янукович, підконтрольна йому Партія регіонів звернулася до Конституційного Суду з проханням визначити, чи були законними зміни до Конституції, внесені в 2004 році. І суд визнав їх такими, що не відповідають Основному закону, після чого країна знову повернулася до президентсько-парламентської форми правління. Янукович хотів і далі маніпулювати Конституцією: у 2012-му він навіть створив Конституційну асамблею, щоб розробити новий варіант Основного закону. Але далі планів справа не пішла через початок Євромайдану та Революції Гідності.
У 2014 році, після втечі Януковича з України і трагічних подій Майдану, Верховна Рада проголосувала за відновлення редакції Конституції 2004 року. Відповідно, рішення Конституційного суду, ухвалене у 2010 році, яким оголосили неконституційними зміни від 2004-го, визнали незаконним. Таким чином Україна знову стала парламентсько-президентською республікою, з дещо урізаними повноваженнями глави держави.
Судова система, курс на НАТО і ЄС і недоторканність
За президентства Петра ПорошенкаВерховна Рада внесла чергові зміни до Конституції України 2 червня 2016 року, вони стосувалися реформи правосуддя.
Ці зміни передбачали, що президент призначає та звільняє з посади за згодою Верховної Ради генерального прокурора. Крім того, вони здійснили реорганізацію Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя, а кількість членів цієї ради збільшила з 20 до 21.
Разом з тим з її складу виключили міністра юстиції та генерального прокурора. Окрім того, Вищій раді правосуддя надали право відстороняти, переводити, звільняти суддів і подавати президентові подання на їхнє призначення, а також право давати згоду на затримання й арешт суддів.
Зміни також передбачали, що суддя зобов’язаний, окрім декларації про доходи, подавати декларацію сімейних зв'язків і декларацію доброчесності. Також в Основному законі закріпили створення Вищого антикорупційного суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності та місцевих окружних судів.
Окрім того, 7 лютого 2019 року парламент закріпив в Основному законі курс на Європейський Союз і НАТО. Ці зміни передбачають незворотність стратегічного курсу держави до набуття повноправного членства в Європейському Союзі та Північноатлантичному альянсі. Вони доповнили преамбулу Конституції словами про підтвердження європейської ідентичності українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України. Разом з тим до ст. 102 Конституції додали формулювання про те, що президент є гарантом реалізації стратегічного курсу держави до набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та у НАТО.
З 1 січня 2020 року набув чинності закон "Про внесення змін до ст. 80 Конституції України щодо недоторканності народних депутатів". Завдяки цьому документу тепер парламентарів можуть притягати до кримінальної відповідальності, затримувати чи заарештовувати без погодження з Верховною Радою. Раніше на всі ці дії необхідна була згода парламенту. Разом з тим, у ст. 80 Конституції залишилася норма про те, що народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу або наклеп.
Без окремого статусу Севастополя
Нещодавно голова Верховної Ради Руслан Стефанчук заявив, що після війни з Росією Конституція, ймовірно, потребуватиме змін. Це, наприклад, стосується 10-ї статті, яка дає пріоритет для російської мови.
А політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень Пента Володимир Фесенко в коментарі Фактам зазначив, що Конституція України та більшість змін до неї підтверджували демократичний характер української політичної системи. Проблема полягає в тому, що не всі норми Конституції послідовно виконуються, а також діють "паралельні правила гри".
Політолог назвав низку змін, яких, на його думку, потребує наша Конституція:
- закріплення в Основному законі реформи децентралізації;
- посилення унітарного характеру Української держави з огляду на досвід з окупованим РФ півостровом Крим, на майбутнє в Конституції мають бути запобіжники проти сепаратизму і втручань інших країн у наші справи;
- оптимізація функціоналу судової системи- внесення точкових технічних змін в розділ, який стосується судової системи і Конституційного суду України;
- фіксація процедури стосовно того, хто та як призначає та формує органи антикорупційних структур;
- необхідність прибрати з Основного закону згадку про окремий статус Севастополя;
- можливо, потрібна зміна норми про військові бази в Україні, оскільки зараз у Конституції зафіксовано, що на українській території не допускається розташування іноземних військових баз, однак у законодавстві зробили виняток для Чорноморського флоту РФ, який базувався в Севастополі ще до окупації півострова;
- зміни стосовно європейської та євроатлантичної інтеграції України.
Галина Гірак