Євроінтеграція: які зміни доведеться внести до Конституції для вступу в ЄС

Україна активно готується до вступу в ЄС. Вже змінено багато законів для того, щоб стати сумісними з законодавством Євросоюзу. Проте не обійтися і без змін до Конституції - що і чому потрібно буде змінити в основному законі.

Запобіжники національних інтересів

Внесення змін до Конституції стане неминучим кроком, оскільки існуючі положення не передбачають інтеграції норм права ЄС на території України, зокрема, автоматичного застосування рішень Суду ЄС.

Про це неодноразово заявляла віцепрем’єр з питань євроінтеграції - міністр юстиції Ольга Стефанішина.

За її словами, внесення таких змін не обов'язково має чекати на завершення переговорів про вступ.

"Може йтися про те, що ці зміни до Конституції набудуть чинності разом із набуттям членства в ЄС. Але підготовку до цього ми маємо вести вже зараз, щоб уся наша правова система була до цього готова", - підкреслила Стефанішина.

Вступ до ЄС часто вимагає від держав-членів внесення змін до конституцій, але такі зміни - не безмежні.

"Передбачені запобіжники для захисту національного права. Наприклад, стаття 4 Договору про Європейський Союз зобов'язує ЄС поважати основні державні функції його членів, включаючи забезпечення територіальної цілісності, підтримання правопорядку та забезпечення національної безпеки. Тобто є конституційні обмеження, з якими Євросоюз повинен рахуватися. Це посилює межу між юрисдикцією ЄС і національним суверенітетом",- пояснив експерт з права ЄС, викладач Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Богдан Веселовський у статті для "Європейської правди".

За його словами, особливо виразне розмежування повноважень у таких сферах, як зовнішня політика, оборона або кримінальне право. У багатьох випадках національні конституції вимагають суворих процедур схвалення договорів, пов'язаних із повноваженнями ЄС і правилами його функціонування. Для їхнього схвалення може бути необхідним референдум або особливі вимоги до голосування у національному парламенті.

Після закінчення воєнного стану

Для того, щоб Конституція України відповідала вимогам ЄС, перш за все, необхідно визначити механізми впровадження європейських норм у національне законодавство. Україна повинна визнати верховенство права ЄС, а також можливість автоматичного застосування актів Євросоюзу без необхідності додаткового законодавчого врегулювання. Сучасна Конституція, яка закріплює пріоритет національних норм, потребує змін, щоб забезпечити гармонізацію правової системи з європейськими стандартами.

"Певні статті, зокрема статті 8, 9, 19 і глава щодо судочинства, потребують певних змін. Стаття 8, яка закріплює принцип верховенства Конституції, нині передбачає, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Проте для ефективної інтеграції в правову систему Євросоюзу важливо визнати верховенство права ЄС, яке має пряму дію", - зазначає Веселовський.

За його словами, це стане основою для уникнення правових конфліктів між конституційними нормами України та зобов'язаннями перед ЄС.

А якщо не вносити зміни до Конституції, то потім не уникнути правових конфліктів.

"Стаття 9, що регулює включення міжнародних договорів у національне законодавство, також потребує уточнення. Для відповідності європейським вимогам необхідно передбачити пріоритет норм права ЄС над національним законодавством у разі колізії. Це дозволить виконувати норми права ЄС без необхідності додаткової імплементації, підвищуючи стабільність правового порядку", - звертає увагу експерт.

А стаття 19, додає він, вимагає від державних органів діяти виключно на підставі Конституції та законів України. Для повноцінного впровадження європейського права необхідно додати положення, яке зобов'язуватиме органи державної влади враховувати також і право ЄС.

Веселовський констатує, що окремої уваги потребують і статті, що регулюють судочинство в Україні, адже важливо узгодити їх із можливістю визнання юрисдикції Суду ЄС у правовій системі України.

"Наразі українська судова система, зокрема Конституція, закріплює виключне право на здійснення правосуддя українськими судами, що може створити бар'єри для передачі справ до Суду ЄС. Необхідно передбачити зміни, які дозволять українським судам передавати справи на розгляд Суду ЄС для отримання попередніх рішень у питаннях права Євросоюзу та визнати обов’язковість його рішень у відповідних сферах", - пояснює він.

Експерт також звертає увагу на те, що внесення змін до Конституції стане можливим лише після завершення чи припинення правового режиму воєнного стану. Тільки після завершення бойових дій з російським агресором відкриється можливість для глибинних конституційних реформ, які забезпечать повну відповідність нашого основного закону європейським стандартам.

Досвід інших країн

Інші країни, що вступали до ЄС, також стикалися з подібними викликами. Декілька держав змінили свої конституції на етапі переговорів про вступ, а є й такі, котрі вносили зміни вже після вступу.

Одним з прикладів є Хорватія, яка внесла зміни до Конституції ще до завершення переговорів, щоб полегшити інтеграцію та майбутнє застосування європейських норм на національному рівні. Вона додала до основного закону кілька статей, що визнають право ЄС на здійснення відповідних функцій на території країни, що сприяло її більш швидкому вступу до ЄС. Чехія теж додала до своєї Конституції статтю, що дозволяє передачу частини суверенітету ЄС, у той час як Угорщина внесла поправки після завершення переговорів. Польща ж змогла обійтися без змін до Конституції, покладаючись на вже існуючу статтю, що дозволяє передачу суверенних повноважень міжнародним організаціям. А ось Болгарія має правові труднощі, пов'язаними з впровадженням європейських норм у законодавство без чіткої конституційної регламентації.

Тим часом деякі старіші члени ЄС, такі як Франція та Німеччина, адаптували свої конституції до нових вимог, створюючи баланс між національним суверенітетом і правами ЄС. Вони зберегли право оскаржувати європейські закони, якщо вони суперечать національним принципам, зокрема й у питаннях національної безпеки чи демократичного врядування.

Галина Гірак