Корреспондент: Martin проти Martini. Україну захлеснула хвиля імітацій відомих брендів

Імітація товарів всесвітньо відомих брендів перетворилася в Україні на безкарний і прибутковий бізнес, пише Кароліна Тимків у №42 журналу Корреспондент від 28 жовтня 2011 року.

Олена Лімакова, старший юрист італійської компанії Ferrerо в Україні, демонструє Корреспонденту цукерки Місячний Рафаель виробництва луцької кондитерської фабрики Віва. Вони дивно схожі на відомі шоколадні кульки Raffaello, що випускаються власне Ferrerо – така сама біла обгортка з червоно-чорним логотипом.

Менеджери італійської компанії, що витратила на рекламу своїх цукерок в Україні $ 5 млн, з плагіатом з боку українців стикаються не вперше і знають, як діяти.

"Якщо на офіційний лист виробнику з проханням усунути порушення немає ніякої реакції, звертаємося до Антимонопольного комітету або до суду", – розповідає Лімакова.

Плагіатори стають серйозною проблемою як для іноземних відомих брендів, так і українських. Вони відстежують популярність того чи іншого продукту, а потім
випускають свій, який зовні лише трохи відрізняється від оригіналу

Плагіатори стають серйозною проблемою як для іноземних відомих брендів, так і українських. Вітчизняні компанії-імітатори, як правило, відстежують популярність того чи іншого продукту, а потім випускають свій, який зовні лише трохи відрізняється від оригіналу.

Наприклад, лише в одній букві полягає різниця між етикетками українського слабоалкогольного напою Martin і всесвітньо відомого вермуту Martini, як і між наклейками лимонаду Peps! і знаменитого вибору нового покоління Pepsi.

За таке "запозичення" фірмам-порушницям загрожує штраф у розмірі 5% від річної виручки, а також вилучення спірної продукції з торгових мереж, але це мало кого лякає. "Крадіжка інтелектуальної власності в Україні не вважається ганебною, а правозахисна практика кульгає", – пояснює Лімакова.

Тим часом копіювання чужих брендів, за словами Тараса Кислого, старшого юриста із захисту прав інтелектуальної власності компанії Єгоров, Пугинський, Афанасьєв і партнери, значно економить маркетингові витрати авторів плагіату і б'є по кишені й репутації власників оригіналу.

"Мені відомі судові справи, у яких сума збитків, присуджених до відшкодування порушником, перевищувала 200 тис. євро", – зазначає Олександр Мамуня, глава комітету Європейської Бізнес Асоціації із захисту прав інтелектуальної власності.

Мартіні із Забугор'я

Побачивши в супермаркеті пляшку вищезгаданого Martin, виробленого харківською компанією Осанн, 30-річна киянка Олена Левченко придбала його без роздумів. "Він коштував дешево, і я подумала, що він буде такий самий якісний, як відомий вермут Martini", – пояснює Левченко свій вибір. Вона сподівалася, що напій, що зовні нагадує відомий бренд, нагадуватиме його на смак. Але помилилася.

На зовнішню схожість продукту-клона з оригіналом саме і розраховують його виробники. Приміром, на туристичному ринку працює чимало компаній-клонів, які використовують репутацію добре відомих фірм. Так, у туроператора Загор’є об'явився незаконнонароджений брат Забугор'є, а у Супутника – двійник зі столичним ухилом Київський Супутник.

Найбільш благодатний ґрунт для брендового"копіпаста" – алкогольні напої, ліки, автохімія й продукти харчування

Хоча найбільш благодатний ґрунт для брендового "копіпаста" – алкогольні напої, ліки, автохімія й продукти харчування. "Тут порушник може домогтися максимального ефекту і вигоди, оскільки це масова продукція", – пояснює Мамуня.

Часом вкрадені логотипи спрацьовують навіть в тому сегменті товарів, до якого оригінал не має ані найменшого відношення. Так, кілька років тому напередодні новорічних свят на прилавках українських магазинів з'явилося шампанське Raffaell Севастопольського заводу шампанських вин.

Етикетка напою, оформлена у червоно-чорно-білих тонах до дрібниць нагадувала обгортку все тих самих Raffaello. Дійшло до абсурду: через схожість продуктів продавці супермаркетів без зайвих роздумів взялися складати з них так звані святкові набори.

Проте історія завершилася сумно: за рішенням суду, який ініціювала Ferrerо, з торгових мереж було вилучено близько 50 тис. пляшок на суму понад 1 млн грн.

Судові процеси між власником марки і автором підробки часто тривають роками.

У 2008 році російський завод Ніжфарм вивів на ринок препарат від запалення суглобів Хондроксид, на що невдовзі український завод Фармак дав "симетричну відповідь" – ліки з подібною формулою і назвою Хондрасил. Відтоді позов Ніжфарм пройшов вже три інстанції, і Вищий господарський суд України у підсумку повернув справу на новий розгляд.

"До кінця цього року навряд чи можна буде очікувати рішення", – розводить руками Ірина Кириченко, юрист компанії Ільяшев і партнери, що представляє інтереси Ніжфарм.

За схожим сценарієм розвивається з'ясування стосунків між Ferrero і луцькою Вівою.

Місячний Рафаель Антимонопольним комітетом України (АМКУ) був визнаний імітацією продукції Fererro, але вітчизняна компанія оскаржила цей висновок. Справа дійшла до Верховного Суду і була повернута на дорозслідування. У Віві відмовилися прокоментувати Корреспонденту свою позицію в цьому процесі.

Втім, луцькі виробники не вперше схоплені АМКУ за руку під час "списування" чужих етикеток. Рафаель Кузьмін, перший заступник голови відомства, розповідає, що у 2010 році його комітет визнав цукерки Віви Twist, Milla, Success і Бамбо відвертою підробкою під всесвітньо відомі батончики Twix, Milka, Snickers і Bounty виробництва компанії Mars. У 2011 році підприємство-імітатор вже заплатило за це штраф у розмірі 20 тис. грн.

Утримати марку

Юрист Кислий, який на справах про промисловий плагіат собаку з'їв, ділить викрадачів брендів на "професійних загарбників" і "дистриб'юторів".

Перші відстежують великі бренди, що успішно продаються, і копіюють їх. Другі – це колишні партнери відомих компаній, які з тих чи інших причин розлучилися з ними, але вирішили використати напрацьований там досвід в інтересах вже власного бізнесу.

Так, Ігор Маркітанов, засновник російської кондитерській компанії Ландрін, що випускає відомі і в Україні цукерки Wafferatto, що нагадують Raffaello, свого часу був дистриб'ютором Ferrero в Північно-Західному регіоні.

Цікаво, що в цій, здавалося б, чужій історії плагіату Україна – а точніше, вітчизняна юстиція – відіграла фатальну роль. Італійському концерну вдалося домогтися заборони продажу Wafferatto у всіх країнах, де вони з'явилися, і навіть в Росії, і лише український суд відмовив Ferrero в задоволенні позову.

Навіть таким гігантам, як Ferrero, важко домогтися правосудного рішення, особливо коли відповідач – також велика компанія. Адже бізнесмени підуть на все, щоб не знімати з виробництва товар-клон

За словами Лімакової, навіть таким гігантам, як Ferrero, важко домогтися правосудного рішення, особливо коли відповідач – також велика компанія. Адже бізнесмени підуть на все, щоб не знімати з виробництва товар-клон, оскільки це загрожує великими збитками.

Домогтися відшкодування збитку для потерпілої сторони – майже непосильне завдання, зазначає Мамуня: адвокатам нелегко довести, що їхній клієнт дійсно зазнає збитків від конкуренції зімітованих товарів.

Крім того, за словами Лімакової, через колізії в українському законодавстві рішення АМКУ легко оскаржуються в Господарському і Адміністративному судах.

Розгул плагіату залежить не тільки від недосконалості юстиції, а багато в чому – і в цьому Україна істотно відрізняється від західних країн в гірший бік – від законослухняності підприємців, зауважує Мамуня.

Факти порушення інтелектуальної власності трапляються і в Західній Європі, і в США, зазначає Ілля Ліпаєв, радник з питань інтелектуальної власності в Росії і країнах СНД компанії Ferrerо. "Але там судові розгляди якщо і виникають, то вирішуються швидко і, як правило, на користь правовласника", – розповідає Ліпаєв і додає, що в цілому його відділ однаково пильно стежить за порушенням прав компанії на всіх ринках – як у Західній, так і у Східній Європі.

Що стосується України, то тут експерти радять виробникам оригінальних брендів не особливо розраховувати на совість і правосуддя, а боротися за своє ім'я в галузі маркетингу та реклами – голосніше і яскравіше розповідати про принципові відмінності своїх товарів від імітації.

Ліпаєв упевнений, що вал брендів, що паразитують на чужих ідеях, буде не тільки зростати, але й сам плагіат стане більш витонченим. "Тому компаніям доведеться продумувати стратегію більш ретельно", – резюмує експерт.

***

Цей матеріал опубліковано в № 42 журналу Корреспондент від 28 жовтня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.