Корреспондент: Сусідські відносини. Як живеться односельцям господаря Межигір’я
Резиденція Межигір'я, де мешкає Президент, з її величезним будівництвом стає головним роботодавцем в селі Нові Петрівці, пише Ксенія Карпенко у №44 журналу Корреспондент від 11 листопада 2011 року.
У Нових Петрівцях, що у 30 км на північ від Києва, сьогодні є дві доступні пам'ятки – шикарна дорога з чудовим освітленням й відмінними тротуарами та монументальний зелений паркан, за яким це асфальтоване диво зникає.
Тією ділянкою першої пам'ятки, що йде по населеному пункту, можуть користуватися всі 8 тис. жителів села. Щоправда, це мало кому потрібно: напрям "до паркану" не користується популярністю, тому що тут для більшості селян сліпа вулиця.
Ступити на ту частину траси, що розташована за другою пам'яткою, гідні лише 150 новопетрівчан. Саме стільки місцевих знайшли собі роботу за цим парканом, тобто в третій, прихованій від випадкових людей місцевій визначній пам'ятці – 135 га колишньої державної резиденції Межигір'я, де сьогодні живе Президент Віктор Янукович.
Корреспондент пройшов шляхом, яким ще недавно, до початку використання вертольота, двічі на день регулярно проїжджав глава держави, і поговорив із сусідами Януковича. Виявилося, що село, крім створення нових робочих місць, майже не відчуло присутності у себе під боком глави держави. Навіть більше, Президент і його кортеж стали причиною небувалих пробок, а його вертоліт – джерелом шуму.
Усе найкраще – дітям
Сьогодні Нові Петрівці – як двошаровий пиріг. Шар перший – це Межигір'я, ідеальна дорога до нього і 200 котеджів заможних українців, які стоять поблизу колишньої держрезиденції. Місцеві за аналогією з курортними готелями називають це селище "першою лінією". Вартість будинків тут варіюється від $ 300 тис. до $ 1,2 млн.
Шар другий і відповідно друга, третя і всі інші новопетрівські "лінії" – це звичайні хати, розбиті дороги і різноманітні проблеми. І люди, серед яких небагато хто, переважно місцеве начальство, готові нахвалювати високопоставленого сусіда.
Згадуючи про те, що зробив Янукович для села за ті вісім років, що головний регіонал тут живе, директор місцевого дитячого будинку Любисток Микола Жадан розповідає про пам'ятний візит глави держави до його підопічних. Мовляв, Президент приїхав особисто, покатав вихованців інтернату на своєму шикарному Mercedes-Benz CL 600.
Найбільше директор дитбудинку тішиться зі спортивного майданчика – завдяки Януковичу його лише за місяць відновили, хоча до того він десять років простояв зруйнованим
А після подарував дитбудинку 14 нових комп'ютерів, шкіряний диван, тренажери для спортзалу і плазмовий телевізор. Однак найбільше Жадан тішиться зі спортивного майданчика – завдяки Януковичу його лише за місяць відновили, хоча до того він десять років простояв зруйнованим.
А ось спогади Віктора Мамчура, настоятеля місцевого Свято-Покровського храму Української православної церкви Київського патріархату, про його тезку в ролі благодійника – комічні. Він мріяв, щоб Янукович, який тоді ще був прем'єром, допоміг грошима на відновлення церкви. Але представники лідера ПР відповідали йому однотипно: мовляв, навіть і не звертайтесь, оскільки не тому патріархату служите.
У 2010 році храм все-таки відреставрували, проте на гроші приватних меценатів-підприємців, яких Мамчур шукав разом з головою сільради – 30-річним Родіоном Стареньким. Єдине, чим допоміг Янукович, – перед президентськими виборами дав грошей на огорожу навколо церкви.
"Тричі просив [Януковича допомогти відновити храм]. І навіть потім ще в огорожу до охоронців стукав. Все безрезультатно. Тільки огорожу навколо храму і допоміг зробити. Та й то не таку, яку хотілося б", – усміхається Мамчур, спершись на президентський дар.
У кількох кілометрах від храму розташований національний музей Битва за Київ у 1943 році, яким керує Іван Вікован. У день, коли Корреспондент вивчав околиці Межигір'я і зустрівся з ним, святкували день визволення столиці від німців.
Директор був у піднесеному настрої і розповів, що за останній рік життя музею змінилося на краще. На його території побудували вертолітний майданчик для прийому vip-гостей, звели каплицю Георгія Побідоносця і пам'ятник загиблим воїнам-мотоциклістам.
Вікован безмежно радий новій владі, адже вся ця "культурна революція" відбулася саме при ній. Проте в ході детального розпитування виявилося, що сам Янукович до розквіту музейної справи не причетний.
Вертолітний майданчик побудували під візит російського прем'єра Володимира Путіна на гроші облдержадміністрації, пам'ятник мотоциклістам профінансувала Асоціація спецназівців, а каплицю звели завдяки Анатолію Присяжнюку, губернатору Київщини.
А от хто справді випромінював непохитну впевненість у тому, що Янукович – чудовий сусід, так це Старенький. Молодий ще хлопець, він уже третій рік заправляє місцевими справами, чітко, по пунктах доповів, що дав Президент Новим Петрівцям.
"Обладміністрацією були виділені гроші на асфальтування 3,5 км доріг – це 40% від загальної кількості доріг села – і на відновлення будинку культури, – відчеканив голова сільради. – Відреставрували Свято-Покровський храм силами сільради та меценатів, а Президент профінансував паркан".
Тут Старенький запнувся, але тут таки продовжив: "Те, про що попросили, то Президент і зробив". А далі розповів, що дорога, яка веде до Межигір'я, теж полегшила життя, причому не тільки кортежу Президента, а й мешканцям котеджів "першої лінії".
Звичайно, в селі залишилися невирішені завдання: немає дитячого садка, недостатньо асфальтованих доріг, потрібно реконструювати водогін. Але це, впевнений Старенький, вирішуватиме районна адміністрація. Тим більше, що чиновники стали більш прихильні до села, як тільки один з його жителів перетворився на українця номер один.
Завершив свою промову Старенький на вкрай оптимістичній ноті. Мовляв, при нинішньому Президентові поліпшилося життя не тільки Нових Петрівців, а й усієї України.
Щоправда, один з тих щасливчиків, для яких президентська траса стала корисним доповненням до навколишнього пейзажу, – Арсеній Яценюк, опозиційний лідер та екс-спікер ВР, що живе в будинку на все тій самій горезвісній "першій лінії", – каже, що з трасою все було не так вже й гладко.
"Поки асфальт клали, сусіди раділи: нарешті від близькості держдачі буде якась користь. Але щойно все доробили, при в'їзді повісили "цеглину". Коли я став спікером, домігся того, щоб цей знак зняли, і сусіди нарешті змогли користуватися шосе", – згадує Яценюк.
Сам лідер Фронту змін оселився тут ще у 2003 році, вибравши це місце винятково за красу, тишу і чисте повітря.
Робочі до місця
У всі часи забезпечені люди прагнули селитися поблизу від представників влади – так престижніше і безпечніше. Але вселення Януковича в Межигір'я, кажуть ріелтори, не викликало ажіотажного попиту на землю в Нових Петрівцях.
Ольга Щедріна, директор агентства елітної нерухомості Дім Плюс, каже, що попит у цьому регіоні стабільний. Але викликаний він лише тим, що вартість сотки землі тут відчутно менша, ніж в елітній Конча-Заспі, – $ 6-7 тис. проти $ 15-25 тис.
Різкого зростання числа клієнтів у зв'язку з появою в цих місцях
Януковича ріелтори не помітили. Та й ціни на місцеву нерухомість не зросли, а навіть упали під впливом економічної кризи
Різкого зростання числа клієнтів у зв'язку з появою в цих місцях Януковича Щедріна не помітила. Та й ціни на місцеву нерухомість не зросли, а навіть упали під впливом економічної кризи.
У місцевого населення є свої здогадки, чому в Нові Петрівці забезпечені люди не особливо й прагнуть. "Нічого не покращилося в селі. Газ провели ще до Януковича, дороги, по яких ми ходимо, все так само розбиті. А через затори, коли дорогу Янукович перекриває, син до Києва годинами не може виїхати", – розповіла Корреспонденту мешканка села, яка не побажала назвати своє ім'я в пресі.
77-річний житель Нових Петрівців Микола Старенький, який має те саме прізвище, що й сільський голова, погодився з думкою своєї односельчанки. Але вирішив додати один істотний момент. "Зараз пробок стало менше: Президент пересів на вертоліт. Так від цього такий неймовірний гуркіт стоїть щоранку!" – скаржиться він.
Втім, кожного ранку біля паркану Межигір'я трапляється інша важлива для 150 жителів Нових Петрівців подія: щодня, крім неділі, до 8:00 вони йдуть в колишню держрезиденцію на будівельні та ландшафтні роботи. Цифру 150 Корреспонденту назвав голова сільради, уточнивши, що загалом там працюють 500 осіб, а решта – це приїжджі.
Самі працівники дуже неохоче кажуть про те, що з ними відбувається за парканом. "Зараз я вам що-небудь розповім, а мене потім закопають", – буркнув один з них, вирушаючи близько п'ятої години вечора після зміни додому.
За словами найманих працівників, у Межигір'ї за робочу зміну, з 8-мої до 16-тої години, їм платять 120 грн. На місяць, якщо переробки регулярні, у межигірських "наймитів" набігає приблизно 3,5-4,0 тис. грн
За словами тих найманих працівників, яких не відлякала перспектива бути закопаними, за робочу зміну, з 8 до 16 годин, їм платять 120 грн. За кожну годину переробки виплачують додаткові 15 грн. Виходить непогано навіть за київськими мірками: приміром, різноробочі, зайняті в столиці на об'єктах Євро-2012, за зміну отримують 150 грн.
На місяць, якщо переробки регулярні, у межигірських "наймитів" набігає приблизно 3,5-4,0 тис. грн. Зарплата видається без запізнень, готівкою, раз на два тижні.
Роботяги розповідають, що кадри на об'єкт підбирають будівельні фірми-підрядники.
Головна умова рекрутерів – щоб у кандидатів не було судимостей і був паспорт. Причому цей документ щоразу перевіряється працівниками Беркута на контрольно-пропускному пункті біля входу в резиденцію.
Крім того, в Межигір'ї найманій робочій силі заборонено пити, курити, годувати страусів і павичів, які там живуть, і розповідати про умови роботи.
Вони і не розповідають, всіляко ухиляючись від будь-яких запитань, у тому числі і від такого: "Чи бачили ви Президента?".
А ось голова Новопетрівської сільради, чиє прізвище звучить так парадоксально на тлі його молодого віку, на це запитання відповідає бадьоро. "Я особисто не зустрічався з Президентом, але мені, можливо, все одно легше піднімати українське село – відчуваю підтримку влади", – каже Старенький на прощання, сідаючи в службову Таврію. І їде "піднімати".
***
Цей матеріал опубліковано в № 44 журналу Корреспондент від 11 листопада 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.