Корреспондент: Великий плюс. Інтерв’ю з гендиректором каналу 1+1

45-річний гендиректор групи компаній 1 +1 Олександр Ткаченко відповів на запитання читачів Корреспондент.net. Він розповів про хороші і погані новини на телебаченні, панські замашки гостей своєї програми і власний бізнес. Матеріал розміщено у №51 журналу Корреспондент від 30 грудня 2011 року.

- ТСН дивитися стало просто неприємно, 90% новин і сюжетів – негатив. Невже в нашому житті така сама пропорція подій, новин, емоцій? Кирило Гарбуз, Київ

- Продукт ТСН "вражає", не залишає байдужим – його дивиться 7-8 млн українців, і це найбільша кількість людей, які дивляться будь-які новини. Це свідчить про те, що новини їм цікаві – інакше вони не вмикали б телевізор. Наші новини відображають життя в повному спектрі подій – там є і хороше, і погане, і веселе, і смішне, і сумне. Єдине, на чому новини не роблять акцент, – це політична аналітика. Нам здається, що новини ТСН ближчі до подій, ніж новини наших колег. Якби ми давали дуже хороші новини з ранку до вечора, то, можливо, питань було б менше, але й дивилися б їх разів у десять менше.

- Ваша програма новин ТСН часто замовчує про політичне життя, заповнюючи ефір непотрібними новинами про чудеса, події і вбивства. Чому з приходом нової влади з'явилася цензура на головних телеканалах країни? Валерій Павлик, Київ

- Ми свідомо, в тому числі і за минулої влади, не приділяли багато часу політичним подіям. У більшості своїй вони цікаві вузькому колу населення, у тому числі тим, хто читає новини в інтернеті. І все це є в наших інтернет-виданнях. А в теленовинах у нас широка палітра життя.

Коли ви приходите додому, ви обговорюєте новини сім'ї, роботи, знайомих – і трохи політику. Чому ми повинні обговорювати політику з ранку до вечора? Всі важливі події політичного життя в новинах ТСН представлені, і з двох точок зору – опозиції та влади – витриманий коректний нейтральний баланс. Тому я б про цензуру не казав – це раз. По-друге, це свідома політика, і вона продовжуватиметься незалежно від того, яка влада в країні.

- Скільки ви будете анонсувати нові серії Інтернів, а показувати старі? Чесно кажучи, це дратує. Денис Куценко

- Інтерни – унікальний продукт. Люди включають Інтернів, щоб отримати заряд гарного настрою. На жаль, якісного продукту, який може дати це 365 днів в році, не вистачає. Тому іноді відбувається показ одночасно попередніх та прем'єрних серій – нам здається, це дозволяє зберігати інтерес до серіалу.

- Багато телеканалів кинулися робити реаліті-шоу. І якщо один зробив шоу про кухню, то й інші запускають подібні. Я, як підприємець, розумію, що шоу-дублікат отримає менше глядачів, а в його розкрутку треба вкласти більше. Чи не настав час створювати власні формати? Адже досвід є, фахівці з'явилися, та й теми є більш важливі, ніж шукати дружину фермеру або влаштовувати "весільні війни". Наприклад, як відкрити власну справу і не прогоріти? Ігор Гончаренко, Харків

- Так, навіть за всієї великої кількості вибору форматів, які купують переважно на Заході, видно, що і вони перетинаються – з точки зору тем як мінімум. В принципі якщо проект цікавий, його будуть дивитися в будь-якому випадку. Якщо мова йде, наприклад, про Майстер-шефа і Пекельну кухню, то принцип, закладений у проекти, різний. У Пекельній кухні беруть участь професіонали. В Майстер-шефі – аматори. Вони змагаються в іншій площині та події там інші. У цьому жанрі обидва проекти – успішні.

Бувають і невдалі приклади. Але потрібно врахувати одну деталь. На українському телеринку шість основних телеканалів, які ведуть серйозну конкуренцію і повинні пропонувати щодня вибір продукту. Звичайно, без помилок не обійдеться.

Що стосується власних продуктів, то лише два роки тому почалася тенденція масового виробництва програм. Я, наприклад, цьому радий, тому що вона дозволила залучити масу професіоналів, нове їхнє покоління. Мені здається, тільки з часом, і це не один рік, ці люди будуть здатні давати нові ідеї і пропонувати формати.

Із Заходу до нас прийшли формати після десятиліть конкурентної боротьби – їх створювали люди, які випереджають нас з точки зору досвіду, професіоналізму

Із Заходу до нас прийшли формати після десятиліть конкурентної боротьби – їх створювали люди, які випереджають нас з точки зору досвіду, професіоналізму. Ми відчуваємо величезний дефіцит кадрів. Завдання зробити щось своє стоїть, і ми намагаємося його вирішувати. Але це завдання не одного року.

- Кого б ви особливо хотіли проінтерв'ювати у своїй програмі tkachenko.ua? Хто з героїв здався вам найбільш цікавим співрозмовником і людиною? Тетяна Ларіна, Київ

- Наступного року ми перейдемо до трохи зміненого формату tkachenko.ua – будемо брати тільки тих, хто цікавий, насамперед, нам. Цікаві мені були ті, хто приходив до студії поговорити, відкритися, а не показати – ось він я, дорогоцінний. Є у нас така пострадянська традиція типу зоряного пана, який хоче, щоб його умаслювати. На відміну від західних зірок, які, якщо приходять, то розуміють, що вони повинні не тільки надати можливість інтерв'юеру його розкрити, але самому себе виявити. Для мене був сюрпризом Марк Дакаскос – актор, який не належить до розряду перших зірок Голлівуду, але який виявився відкритим, серйозним, глибоким, який читає і знає багато. Це було цікаво.

- Телебачення для вас – основна робота? Чим, крім нього, ви займаєтеся? Чи є у вас власний бізнес? Раїса Кононова, Харків

- Власний бізнес є – це мережа кінотеатрів, де я один зі співзасновників. Але все, чим я займаюся, в тій чи іншій мірі пов'язане з телебаченням. Тобто це все одно візуальний продукт. Телебачення це на 90% моє життя. Все, що залишається за цими межами, це скоріше особистий простір.

- Ви самі телевізор дивитеся? Що саме? Ірина Іванова, Бровари

- Звичайно, дивлюся телевізор – і перемикаю на інші канали, і дивлюся власний. Це питання не контролю. Це питання сумірності відчуттів, які маєш, коли готуєш якісь програми – і що ти в підсумку бачиш на екрані. Воно деколи розходиться. І не завжди в кращий бік.

***

Цей матеріал опубліковано в № 51 журналу Корреспондент від 30 грудня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.