Корреспондент: Занадто гарні новини. Українське телебачення все сильніше падає в обійми цензури

31 січня 2012, 15:33
💬 0
👁 70

Українське телебачення, головний інструмент формування громадської думки, поступово скочується в часи президентства Леоніда Кучми і навіть далі. Політична інформація стає розмінною монетою у відносинах влади і власників телеканалів, пише Христина Бердинських у №3 журналу Корреспондент від 27 січня 2012 року.

Якщо дивитися новини на державному Першому національному каналі, може здатися, що телевізійники відстежують кожен крок Президента. От Віктор Янукович говорить про інвестпривабливість країни. А ось він вітає Україну з Днем соборності. І покладає квіти до пам'ятника Тарасу Шевченку. Добре, що в країні є прем'єр-міністр – картинки з ним розбавляють образи глави держави.

А головне, якщо дивитися Перший, можна подумати, що в країні просто немає опозиції. Валерій Іванов, президент Академії української преси (АУП) каже, що такої заанґажованості телебачення не було навіть за часів президентства Леоніда Кучми.

Опозиції немає не тільки на Першому. У минулому році різко охололи до неї і комерційні канали

Опозиції немає не тільки на Першому. У минулому році різко охололи до неї і комерційні канали. Так, у жовтні 2011 року 67% часу інформпрограм дісталося влади, а їхнім опонентам перепало у 2,5 разу менше уваги. Про це свідчить контент-аналіз теленовин за 11 місяців минулого року, проведений АУП за сприяння співробітників Інституту соціології.

Телебачення б'є по противниках влади не тільки кількістю, а й якістю. "Опозицію, можливо, десь і показують. [Екс-прем'єра Юлію] Тимошенко показували із подвійним контекстом, мовляв, камера у неї краща, ніж житло у 90% населення. Ну так нехай переїдуть в її камеру", – каже Арсеній Яценюк, лідер опозиційної партії Фронт змін.

Усе це пахне навіть не часами Кучми, а радянською пропагандою, коли за допомогою телебачення створювався паралельний світ, що не відображав реальності, уточнює він. Яценюк знає, про що говорить: його вже давно перестали кликати на політичні ток-шоу.

Цензура з боку ТБ народжена підказками з вищих владних кабінетів про те, що треба або не варто висвітлювати

Оксана Романюк, представник Репортерів без кордонів в Україні, вважає, що цензура з боку ТБ народжена підказками з вищих владних кабінетів про те, що треба або не варто висвітлювати. Але ще більш значущим чинником, на її думку, стало те, що власники вітчизняних медіа самі тримають у вузді журналістів.

"Власники телеканалів співпрацюють з владою, і зараз ми бачимо, що в країні вибудовується вертикальна цензура", – каже експерт. Ближче до осені, часу виборів до Верховної Ради, ситуація ще більш погіршиться.

Міра влади

Влада перебуває у явному фаворі в українських телевізійників. Моніторинг політновин АУП каже, що про владне тріо – Президента, прем'єра і спікера – у новинах говорять вдвічі, а то і втричі частіше, ніж про найбільш "популярного" опозиціонера, Тимошенко. Та й загалом серед десятки політиків, які частіше за інших потрапляють на блакитні екрани, виявилися лише три опозиціонери – Тимошенко, екс-глава МВС Юрій Луценко і віце-спікер, бютівець Микола Томенко, причому перші двоє фізично не можуть давати яких-небудь коментарів.

Справам правлячої партії, її представникам в органах влади і союзникам ТБ присвячувало в середньому 60-70% часу в новинах

Ще більш показовими є загальні дані щодо присутності провладних сил й опозиціонерів на основних "кнопках" країни за минулий рік. Справам правлячої партії, її представникам в органах влади і союзникам ТБ присвячувало в середньому 60-70% часу в новинах, в той час як їхнім опонентам дістається куди менша порція уваги – приблизно 20-30%.

Найяскравіше ця тенденція виявляється на Першому національному та Інтері, трохи більш збалансованими виглядають Студія 1 +1, ICTV, Новий, Україна, СТБ. Але ж саме Перший і група каналів Інтер мають найширше покриття в країні.

У прес-службі Першого національного не заперечують, що, в порівнянні з комерційними телеканалами, вони більше висвітлюють діяльність органів держвлади. Але опозиція, мовляв, також стала з'являтися в новинах. Крім того, вона ще й бере участь у суспільно-політичних програмах, наприклад у ток-шоу.

Іванов впевнений, що це не виправдання. З психологічної точки зору новини глядачами сприймаються як об'єктивна картина дня, а авторська програма – як ринг в ефірі. "І якщо в об'єктивному зображенні дня не показують політичні сили [опозицію], що представляють інтереси значної частини нашого суспільства, – це абсолютно ненормально", – вважає експерт.

Але навіть ток-шоу не дають рівних шансів всім політсилам. За підрахунками Корреспондента, в період вересня-грудня 2011 року в програмі Велика політика з Євгеном Кисельовим на Інтері з'явилися 34 представники влади і вдвічі менше їхніх опонентів.

Причому частіше за інших, по два рази, від імені опозиції говорили депутати, яких не назвеш "важкоатлетами": бютівці Наталія Королевська та Володимир Яворівський, а також нунсівець Кирило Куликов. Тоді як Олександр Турчинов, перший заступник голови Батьківщини, лідер Фронту змін Яценюк чи Олег Тягнибок, голова ВО Свобода, за останні чотири місяці в студії у Кисельова не з'явилися жодного разу.

Яценюк, третій за популярністю політик країни, говорить, що подібна практика стала звичною. Особисто його вже півтора року не запрошують на Велику політику. З ток-шоу Шустер Live, яке виходить на Першому, ситуація ще більш комічна. Яценюк згадує: з вересня 2010-го його тричі кликали в ефір до Савіка Шустера, але кожного разу в останній момент скасовували запрошення.

Менше і гірше

Проблема теленовин не тільки в ігноруванні опозиції, упевнена Наталя Лігачова, шеф-редактор інтернет-сайту Телекритика. За даними моніторингу восьми провідних каналів, проведеного сайтом, число новинних сюжетів з ознаками політзамовлення чи цензури за останні кілька років збільшилося майже в п'ять разів, до 814.

За даними моніторингу восьми провідних каналів, проведеного
Телекритикою, число новинних сюжетів з ознаками політзамовлення чи цензури за останні кілька років збільшилося майже в п'ять разів, до 814

"Замовлення" виявляється і в іншій іпостасі. Тепер у ТБ-сюжетах провідних каналів, за словами Лігачової, ніколи не фігурує резиденція Межигір'я, де мешкає Президент. Обходять увагою і теми приватизації, особистого життя політиків, погіршення економічної ситуації, інфляції і падіння популярності Партії регіонів.

Про те, що телеменеджери як вогню бояться деяких тем, говорять вже і люди, які близько пов'язані з кухнею ТБ. Наприклад, про те, що на ТРК Україна не може вийти сюжет про Межигір'я,  каже Ігор Гужва, колишній головред газети Сегодня, яка входить в один холдинг з каналом. Звільнений нещодавно з видання редактор розкрив неприємні для керівництва подробиці інформполітики медіагрупи.

Колишній головред Сегодня: З приводу практично всіх наших телеканалів, за винятком деяких, можна сказати одне: там є цілий букет заборонених тем. І цих
табу жорстко дотримуються

"З приводу практично всіх наших телеканалів, за винятком деяких, можна сказати одне: там є цілий букет заборонених тем. І цих табу жорстко дотримуються", – сказав Гужва. Крім Межигір'я, до переліку заборонених тем входять приватизація й особисте життя політиків, якщо про нього говорять в негативному або іронічному контексті.

Ситуація посилюється тим, що вже непросто триматися подалі від небезпечних тем, тому канали взагалі йдуть від політики. За даними моніторингу АУП, в середньому лише кожне п'яте телеповідомлення про Україну у 2011 році стосувалося політики, тоді як у 2004-2006-му канали на це виділяли до половини ефіру новин. На Інтері та ТРК Україна політику витискають міжнародні новини, не пов'язані з Україною, а на 1+1 зростає кількість сюжетів на побутові теми. Тоніс, обновивши в кінці 2011 року концепцію, взагалі повністю переключився на соцновини.

До того ж, на думку експертів, непрозоре виділення частот для цифрового мовлення призвело до фільтрації мовників, через що ліцензії на загальнонаціональне мовлення не отримав опозиційний канал ТВі.

За кадром

Для Яценюка все, що відбувається, не випадкове. На носі – вибори до Верховної Ради, а ТБ – головне джерело інформації для населення.

За даними опитування, що проводилося в листопаді 2011 року Інститутом Горшеніна, 76,7% респондентів про події в країні вважають за краще дізнаватися за допомогою блакитних екранів, 40,2% – з преси і лише 16,8% – за допомогою інтернету. Більшість глядачів не надто критичні до якості телепродукту: для 45,8% респондентів під час вибору каналу для перегляду новин важливий час трансляції.

Більшість глядачів не надто критичні до якості телепродукту: для 45,8% респондентів під час вибору каналу для перегляду новин важливий час трансляції

Але держчиновники не бачать своєї провини в тому, що відбувається, нарікаючи на власників, які самостійно формують інформпростір.

На думку Романюк, деякі "підказки" у вигляді sms, телефонних дзвінків про те, що можна показувати, а що не можна, телеканали все ж отримують з Адміністрації Президента. Про це їй розповідали кілька журналістів-телевізійників.

У цьому сенсі показова ситуація на Інтері, який контролює Валерій Хорошковський, який сам представляє владу: нещодавно з посади глави СБУ він перейшов в крісло міністра фінансів. Наприкінці 2009-го на каналі змінився менеджмент, після чого редакційною політикою новин став займатися не випусковий редактор, а керівництво каналу. У підсумку, за словами джерела Корреспондента, навіть безневинний сюжет про собак і кішок не може вийти в ефір без затвердження найвищих менеджерів.

На Інтері тепер часто з'являється російський політтехнолог Ігор
Шувалов, позаштатний радник Сергія Льовочкіна, голови АП

На Інтері тепер часто з'являється російський політтехнолог Ігор Шувалов, позаштатний радник Сергія Льовочкіна, голови АП. Співробітники каналу на умовах анонімності розповіли Корреспонденту, що багато разів бачили Шувалова в редакції Національних інформсистем, де створюють інтерівські новини. Що робить радник глави АП на приватному телеканалі, з'ясувати у нього не вдалося – на письмовий запит Шувалов не відповів. Прес-служба Інтера також проігнорувала питання про те, які консультації надає каналу росіянин.

В АП Корреспонденту лише підтвердили, що Шувалов дійсно працює позаштатним радником Льовочкіна. А ось про його візити на Інтер відповіли розпливчасто. "Адміністрація Президента не збирає інформацію про місця, які відвідує він чи будь-яка інша особа", – уточнив Денис Іванеско, керівник Головного управління забезпечення доступу до публічної інформації АП.

Втім, безпосередньо впливати на телекартинку АП необов'язково. Експерти кажуть: все, що потрібно, за них роблять люди за кадром – власники.

Причина лояльності медіамагнатів до інтересів Президента та його команди в тому, що для них ЗМІ не комерційний проект, а лише інструмент впливу

Причина лояльності медіамагнатів до інтересів Президента та його команди в тому, що для них ЗМІ не комерційний проект, а лише інструмент впливу. "Багато власників дійсно залежні від влади. Часто ЗМІ не є їхнім профільним бізнесом. Це така собі парасолька для прикриття основних бізнесів", – пояснює таємницю медіапроцесів Дмитро Тузов, колишній заступник голови правління каналу Тоніс і екс-телеведучий.

За нинішніх умов Президент має широкі повноваження у всіх сферах, і власники готові жертвувати якістю своїх медіаактивів, щоб отримати преференції для основного бізнесу – як правило, різних виробництв або фінустанов.

У підсумку опозиціонери махнули рукою на ТБ. Яценюк припускає, що з наближенням виборів влада стане ще старанніше законопачувати інформаційне вікно. "Але вони не розуміють іншої речі. По-перше, ти не закриєш інтернет. По-друге, народ не тупий. Ось це найголовніша річ, яку потрібно зрозуміти [владі] ", – каже один з лідерів опозиції.

____________________________________________________________

Кого з українських політиків найчастіше згадують у теленовинах

Частка політичних новин у загальному інформпотоці українських телеканалів

Наскільки об'єктивно висвітлюють політичні події телеканали в новинах

На чиї справи, ініціативи і слова найчастіше звертають увагу українські телеканали, % *

* Частка в загальному обсязі уваги до представників усіх політичних сил

Дані моніторингу політичних новин Академії української преси

***

Цей матеріал опубліковано в № 3 журналу Корреспондент від 27 січня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: цензура Україна телебачення