Корреспондент: Падіння берлінської стіни. Меркель пішла на поступки Франції та Іспанії у фінансових питаннях

Німецька залізна леді Ангела Меркель поступилася Італії та Іспанії, дозволивши їм пом'якшити фіскальну політику ЄС. За це вона потрапила під шквальний вогонь преси та економістів – німці більше не хочуть субсидувати жителів Півдня, пише Наталія Мечетна у №27 журналу Корреспондент від 13 липня 2012 року.

Це літо для канцлера Німеччини Ангели Меркель видалося як ніколи спекотним, – і як ніколи часто вона ставала героїнею обкладинок європейської преси. Причому в найбільш незавидному вигляді. Наприклад, британський політичний журнал New Statesman зобразив Меркель таким собі голлівудським термінатором – у шкіряній куртці і з протезами. Ще більш провокаційною була сама стаття, в якій фрау канцлер порівняли з Гітлером за ступенем загрози, що виходить від неї для світу, – мовляв "фінансові самобичування", яких Німеччина вимагає від деяких країн Європи, можуть "знищити європейський проект і несуть ризики нової глобальної депресії".

Іспанський журнал El Jueves також виніс Меркель на обкладинку – в костюмі для садо-мазо вона катувала прем'єр-міністра Іспанії, маючи намір нанести на його тіло клеймо у вигляді грошового знака євро.

Проте це були лише квіточки – справжнього удару німецькій залізній леді завдали не журналісти, а лідери південноєвропейських країн – прем'єр-міністр Італії Маріо Монті і його іспанський колега Маріано Рахой. Вони ледь не зірвали саміт ЄС у Брюсселі, який відбувся в останніх числах червня, вимагаючи пом'якшення жорстких антикризових заходів для своїх країн, прийняття яких раніше ініціювала Меркель.

Після 15-ти годин переговорів з лише однією перервою Ангела Меркель здалася і поступилася вимогам жителів півдня.

Відступ канцлера вже назвали історичним, – на думку оглядачів, він ознаменував кінець беззастережного лідерства Німеччини у прийнятті важливих для єврозони рішень

Відступ канцлера вже назвали історичним, – на думку оглядачів, він ознаменував кінець беззастережного лідерства Німеччини у прийнятті важливих для єврозони рішень.

Позиція німецької держави останнім часом все більше віддалялася від позиції тих його партнерів по ЄС, які є прихильниками більш м'якого, хоча й більш довгого виходу з кризи, констатує в розмові з Корреспондентом Валерій Чалий, заступник генерального директора центру Разумкова. Тепер баланс почав вирівнюватися, зазначає експерт.

Цей факт багато аналітиків вважають прогресом: раніше діаметральна протилежність позицій європейських лідерів приводила до багатотисячних акцій протесту в країнах, які потерпають від гострих форм кризи. А тепер рішенням глав європейських мінфінів Іспанія отримує від ЄС 30 млрд євро для рекапіталізації власних банків – перший транш заповітної суми в 100 млрд, за допомогою якої Мадрид зробить нову спробу привести свою економіку до ладу. Також країна отримала на рік відстрочку для скорочення дефіциту свого бюджету – відповідно до колишніх угод вона мала зробити це у 2013 році.

Хоча аналітики не схильні вважати, що в Європі з економною німецькою фрау більше не рахуються. "Німеччина залишається одним з рушіїв виходу з кризи ЄС", – переконаний Чалий.

Німецьке питання

Суть брюссельських вимог Монті і Рахоя зводиться до полегшення антикризових пакетів для їх країн, а отже і пом'якшення пресингу на їхні банківські системи. Так перший вимагав, щоб Європейський центральний банк або Європейський фонд порятунку євро почали скуповувати італійські цінні папери, що певною мірою вирішило б проблему державного боргу країни, зменшивши ризики її обслуговування. А Рахой наполягав на тому, щоб проблемні банки його країни могли отримувати допомогу з фонду порятунку євро, не звертаючись до Європейської комісії, Європейського центрального банку і МВФ. Також прем'єри наполягали на створенні єдиного європейського органу для банківського контролю.

Меркель, яка погодилася практично з усіма цими вимогами, після повернення додому потрапила під обстріл критики, в першу чергу, з боку преси. Поразка Меркель в історичну ніч (Bild); Повстання Монті. Як Італія та Іспанія розгромили Меркель на сaміті (Spiegel Online); Меркель поступилася італійському та іспанському тиску (Tagesspiegel); Слизький шлях за рахунок німецьких платників податків (Frankfurter Allgemeine Zeitung) – це лише деякі з десятків жорстких заголовків, якими ЗМІ Німеччини дали оцінку діям свого лідера.

Це був лише початок. Потім 160 німецьких економістів з відкритим листом виступили єдиним фронтом проти Меркель. Аналітики, серед яких керівник авторитетного німецького дослідницького інституту IFO, що спеціалізується на питаннях вивчення економіки і фінансів, Ханс-Вернер Зінн і відомий професор з економічної статистики Вальтер Крамер, назвали неприпустимим пряме фінансування кризових банків коштами Європейського стабілізаційного фонду.

Експерти заявили, що неспроможні банки повинні просто збанкрутувати. Поступка ж
Меркель, на їхню думку, не врятує зону євро, а лише дасть додаткові субсидії найбільшим фінансовим інститутам і водночас поставить під удар економіку Німеччини

Експерти заявили, що неспроможні банки повинні просто збанкрутувати. Поступка ж Меркель, на їхню думку, не врятує зону євро, а лише дасть додаткові субсидії найбільшим фінансовим інститутам і водночас поставить під удар економіку Німеччини.

Не залишився осторонь подій і президент ФРН Йоахім Гаук. Він попросив канцлера чітко і доступно роз'яснити німецьким платникам податків, чому саме Німеччина повинна рятувати євро, що саме ще необхідно для цього і як це позначиться на бюджеті країни.

Тим часом прості німці мають щодо Меркель суперечливі почуття. З одного боку, рівень підтримки німецького канцера досить високий: згідно зі свіжим опитуванням німецької телерадіокомпанії ARD, політику Меркель підтримують близько 66% виборців. Але у приватних розмовах громадяни ФРН заявляють, що втомилися спонсорувати єврозону.

Те, що Німеччина тягне на собі всі проблеми країн єврозони – неправильно, вважає мешканка ФРН Зіна Райн. "Мій син працює кожен день, і 600 євро з його зарплати вираховується як податок, – міркує Райн. – І з цих грошей потім фінансуються такі країни, як Греція та Португалія". Також вона переконана, що греки не надто хочуть працювати, а "більше звикли відпочивати".

У жителів європейського півдня своя правда: вони говорять про те, що жорсткі заходи економії паралізують їхні країни. "Я хочу працювати, але не можу", – журиться студент Мадридського університету Хосе, який вирішив не називати своє повне ім'я Корреспонденту. Раніше він підробляв у магазинах одягу продавцем-консультантом, одержуючи кілька сотень євро на місяць. А зараз потік покупців в магазинах нестабільний, і як тільки він іде на спад, Хосе відразу втрачає роботу.

Його історія типова для сучасної Іспанії. Безробіття в цій країні досягло рекордних 22%, а прибутковість боргових цінних паперів країни перевищила 7%. Це дозволило деяким аналітикам оцінити стан економіки країни як переддефолтний. Також державний борг Іспанії зріс у першому кварталі цього року на 5,4% і досяг рекордних 774,5 млрд євро, що складає 72,1% ВВП країни.

Італія також не може похвалитися економічними показниками. Незважаючи на всі зусилля з економії бюджету прем'єра Маріо Монті, що прийшов на зміну Сильвіо Берлусконі, держборг країни продовжує зростати. У квітні 2012 року він склав майже 2 трлн євро і в порівнянні з показником кінця 2011 року збільшився на 50,7 млрд євро, таким чином досягнувши 120% ВВП. Цей показник аналітики вважають загрозливим.

Погано справляється зі своєю кризою і Франція, яка до останнього часу вважалася цілком благополучною. Так, за даними Національного інституту статистики, в минулому році держборг країни зріс до 1,8 трлн євро або 87% ВВП – дещо більше, ніж закладено в антикризовий бюджет країни. Причому за час правління Ніколя Саркозі, найближчого соратника Меркель щодо введення загальноєвропейських антикризових заходів, зовнішні борги країни зросли на 600 млрд євро.

Країни ЄС намагаються врятувати свою економіку всіма можливими способами. Один з них – випуск єдиних для єврозони облігацій, проти чого різко виступає Меркель

Чи варто говорити, що за таких фінансових показників країни ЄС намагаються врятувати свою економіку всіма можливими способами. Один з них – випуск єдиних для єврозони облігацій, проти чого різко виступає Меркель. Прихильники євробондів вважають, що їх емісія заспокоїть інвесторів, Німеччина ж розглядає їх як додаткову фінансову відповідальність для себе як флагмана європейської економіки.

"Поки я жива, єдиної відповідальності за боргами не бувати!" – відрізала Меркель. Це те, що вдалося їй відстояти на саміті в Брюсселі.

Будучи найбільшою економікою єврозони, Німеччина зберігає контроль над використанням коштів Європейського стабфонду. Водночас її економіка досі відрізнялася гарним ростом. ВВП Німеччини в першому кварталі 2012 року зріс на 1,7% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. А профіцит торгового балансу склав в березні 17,4 млрд євро, що на три мільярди краще за прогноз аналітиків.

У разі дефолту таких проблемних країн єврозони, як Греція, Італія, Іспанія, Португалія збитки Німеччини у всіх фондах допомоги єврозоні складуть 704 млрд євро

При цьому у Німеччини найбільша частка в загальноєвропейській касі взаємодопомоги. Згідно з даними інституту IFO, в разі дефолту таких проблемних країн єврозони, як Греція, Італія, Іспанія, Португалія збитки Німеччини у всіх фондах допомоги єврозоні складуть 704 млрд євро. Станом на квітень 2012 сума кредитних вимог Німеччини до кредитно-грошової системи єврозони становила близько 25% від її ВВП – у вісім разів більше, ніж у докризовому 2007 році.

Наказав жити

У тому, що у ЄС з'явився інший, більш м'який спосіб боротьби з кризою, є багато плюсів, впевнені експерти. Надання допомоги банкам без зайвих зволікань також може бути ефективним. "Це перший крок, щоб розірвати порочне коло між банками й урядами", – заявив голова Європейської ради Герман Ван Ромпей.

Те, що взаємодію інститутів ЄС з банками давно час спростити, вважає і німецький економіст Йенс Бойсе-Хогрефе, експерт з Кільського інституту світової економіки. У коментарі Корреспонденту створення більш гнучкого Європейського стабілізаційного механізму, з якого надходитиме пряма допомога фінансовим інститутам, він назвав скромним поліпшенням. На його думку, ці заходи згуртують ЄС, дадуть банкам відчути себе більш безпечно, а також деякою мірою заспокоять інвесторів.

У тому, що Євросоюзу треба навчитися домовлятися і демонструвати згуртованість,
впевнені навіть жорсткі німецькі ЗМІ

У тому, що Євросоюзу треба навчитися домовлятися і демонструвати згуртованість, впевнені навіть жорсткі німецькі ЗМІ. Колись створений Меркель і екс-президентом Франції Ніколя Саркозі політичний дует Меркозі навряд чи перетвориться на  Мерколланд – тепер німецькому канцлеру доводиться співпрацювати з незговірливим президентом Франції Франсуа Олландом, прихильником лівих поглядів. До того ж недавно Олланд заявив, що Німеччина і Франція не повинні одноосібно правити Європою і не мають права приймати рішення за весь ЄС.

Брюно Котре з паризького Центру політичних досліджень, хоча і задається питанням, звідки європейський стабілізаційний механізм візьме кошти, щоб врятувати всі банки Європи, дає прийнятим на саміті домовленостями досить високу оцінку. Основним підсумком прийнятих рішень він вважає меседж для інвесторів і ринків, що полягає в тому, що країни ЄС солідарні між собою, в тому числі і з приводу всього, що стосується заходів політики з бюджетної дисципліни та економічних перспектив.

Водночас у розмові з Корреспондентом експерт констатує – економічна ситуація Італії та Іспанії погіршується з кожним днем. А французькому лідеру Франсуа Олланд доведеться постаратися, щоб впоратися з дефіцитом бюджету і водночас виконати заявлену ним програму зі створення 60 тис. робочих місць, а також повернути пенсійний вік з 62-х років до позначки 60.

А політика німецького канцлера, на думку аналітика, тепер має стати м'якшою, – хоча б тому, що прийняті спільні заяви чотирьох країн зміцнили курс євро і принесли деякий спокій на фінансові ринки. Відступати назад – означає підривати довіру до єврозони з боку інвесторів. Цього канцлер бажала б в останню чергу.

"Тепер їй доведеться оглядатися не тільки на Францію, але й як мінімум на Італію з Іспанією", – резюмує Котре.

***

Цей матеріал опубліковано в № 27 журналу Корреспондент від 13 липня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.