Корреспондент: На користь бідних. Заради утримання низьких цін на хліб Україна тероризує аграрну галузь заборонами на експорт

Влада б’є по сільгоспвиробниках улюбленою зброєю – забороною на експорт пшениці. Мета – утримання низьких цін на хліб, який в Україні з категорії продовольчої перетворився на категорію політичну, пише Максим Бутченко в №43 журналу Корреспондент від 2 листопада 2012 року.

Одним лише розчерком пера Міністерство аграрної промисловості забезпечило країну і хлібом, і видовищем. Міністр АПК Микола Присяжнюк пообіцяв ввести 15 листопада заборону на експорт зерна. Заявлена ​​мета – продовольча безпека.

Аграрії та інвестори не в захваті, з їхнього боку лунає тривожне невдоволення. Фермери та зернотрейдери в передчутті багатомільйонних втрат.

"Ринок лихоманить, – констатує Олег Левченко, керівник зернового бізнесу сінгапурської компанії Olam. – Ми не розуміємо, що буде з тими обсягами зерна, які трейдер закупив у виробників".

За останні п'ять років уряди Віктора Януковича, Юлії Тимошенко та Миколи Азарова чотири рази вводили обмеження – хто заборону на експорт врожаю, хто квоти на вивіз зерна, а хто мита на сільгосппродукцію, – і все це з метою утримання внутрішніх цін на хліб.

Володимир Лапа, гендиректор асоціації Український клуб аграрного бізнесу (УКАБ), вважає, що такі обмеження – справа бідних країн. "За останні роки такі заходи вживали Росія, Україна, Аргентина. Населення в цих країнах не готове платити ринкову ціну за хліб, тому уряд намагається штучно знизити вартість зерна", – каже аграрій.

Замість розвитку та лібералізації агросектору для збільшення обсягів урожаю і зростання добробуту сільського господарства держчиновники вибрали шлях обмежень і контролю. У підсумку інвестиційний клімат холоднішає, продуктивність падає

На думку учасників ринку, такий стиль державного менеджменту тягне галузь на дно. Замість розвитку та лібералізації агросектору для збільшення обсягів урожаю і зростання добробуту сільського господарства держчиновники вибрали шлях обмежень і контролю. У підсумку інвестиційний клімат холоднішає, продуктивність падає, врожайність пшениці не дотягує і до половини показників провідних європейських економік.

Експортні обмеження на зерновому ринку – останній з можливих варіантів його регулювання, запевняє Алекс Ліссітса, президент УКАБ: "Вони повинні застосовуватися тільки в разі крайньої необхідності – посухи, катастрофічного неврожаю". Експерт резюмує, що імідж України, і без того не блискучий, постраждає знову.

Завтра була війна

23 жовтня віце-прем'єр-міністр Сергій Тігіпко відхрестився від будь-яких підозр з боку учасників ринку в тому, що уряд здатен ввести обмеження на експорт врожаю.

"Жодних розмов про введення квот або заборони на експорт не ведеться. Я вважаю, це було б вкрай негативним кроком, – сказав чиновник. – У нас був далеко не найкращий рік за обсягами, і треба дати виробникам скористатися високими цінами на зовнішніх ринках, вони повинні компенсувати свої втрати врожайності".

При цьому Тігіпко додав, що якщо розмови про заборону не ведуться на рівні уряду, отже вони спекулятивні.

І ось 24 жовтня його колега, міністр аграрної політики і продовольства, убив усю інтригу сезону, зробивши діаметрально протилежну заяву: "Буде повна заборона [на експорт пшениці] з 15 листопада, – сказав Присяжнюк. – Ми не граємо в ігри, у нас просто немає іншого виходу".

На запитання Корреспондента, в чому полягає доцільність такого
радикального рішення, в Міністерстві АПК ухильно відповіли, що вже давно узгодили з бізнесом максимальний розмір експорту зерна – 5 млн т – і до середини листопада цей обсяг буде вичерпано

На запитання Корреспондента, в чому полягає доцільність такого радикального рішення, в Міністерстві АПК ухильно відповіли, що вже давно узгодили з бізнесом максимальний розмір експорту зерна – 5 млн т – і до середини листопада цей обсяг буде вичерпано.

Олексій Вадатурський, власник компанії Нібулон, найбільшого експортера вітчизняного зерна, м'яко кажучи, не в захваті від прийнятого рішення. І ось чому: в поточному сезоні аграрії країни виростили багато високоякісного зерна, яке важко продати на внутрішньому ринку. 85% пшениці, що споживається в Україні, – низьких сортів: другого, третього і четвертого класу.

"Якщо ввести обмеження, то гарне зерно врешті-решт піде на корм худобі", – упевнений Вадатурський.

В останні кілька років бізнесмен вклав $ 1,7 млрд у розвиток інфраструктури, побудував елеватори, кораблі, баржі, налагодив логістику, щоб успішно торгувати з усім світом зерновими культурами. Причому значна частина інвестицій – кредити міжнародних фінустанов. Тепер держава змушує Вадатурського пошкодувати про настільки щедрий внесок в аграрний сектор.

Заступник голови державного головного управління з поставок товарів Єгипту Номані Номані також глибоко здивований. Єгиптяни побоюються зриву своїх контрактів на поставку 55 тис. т зерна і тепер терміново підшукують заміну ненадійним партнерам.

Микола Верницький, директор інформаційної компанії ПроАгро, роз'яснює Корреспонденту, що у єгипетських чиновників є підстави для хвилювання. Але ще більше причин пити валідол має бути у вітчизняних постачальників.

"Пшеницю треба вивести з країни до 15 листопада, інакше українським зерновим трейдерам доведеться платити штраф – близько 5% від суми контракту", – каже експерт. За нинішніми цінами це понад $ 800 тис.

Конкуренти українців не приховують радості від такого повороту подій. У нинішньому сезоні урожай на світових ринках стрімко дорожчає. За даними
агентства Bloomberg, з початку року вартість пшениці зросла на 34%

Тим часом конкуренти українців не приховують радості від такого повороту подій. У нинішньому сезоні урожай на світових ринках стрімко дорожчає. За даними агентства Bloomberg, з початку року вартість пшениці зросла на 34%.

А новина про заборону на вивезення українського зерна негайно здорожчить грудневі контракти на біржі в Чикаго ще на піввідсотка. Німецькі зернові трейдери вже заявили агентству Reuters, що сподіваються на збільшення експортних продажів після відходу українців з ринку.

Таке ручне управління не минає безслідно для сільського господарства. За оцінкою Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, в минулому році за рекордного врожаї пшениці – 22 млн т – через обмежувальні заходи фермери недоотримали $ 2 млрд. У цьому році, за підрахунками Левченка, країна заморозить ще мінімум $ 1 млрд. Таким чином, суму втрат можна порівняти з трирічним бюджетом МінАПК.

Політика низьких цін

Епопею з частковою або повною забороною на експорт врожаю у 2007 році розпочав прем'єр-міністр Янукович. Аграрії тоді зібрали 14 млн т пшениці. Цього обсягу завжди вистачало для внутрішнього споживання і зовнішніх торгів. Але в ім'я продовольчої безпеки України експорт зерна все ж був раптово закритий.

Пізніше, у 2008 році, вже уряд Тимошенко ввів обмежувальні квоти на експорт врожаю. Пізніше ці квоти були розподілені серед вузького кола трейдерів.

У 2011-му Кабмін Азарова замінив квоти митом у розмірі 9%. Тамара Левченко, старший аналітик інвестиційної компанії Dragon Capital, пояснює Корреспонденту, що така націнка обнулила рентабельність експортера.

І ось у листопаді 2012-го історія повертається в своє звичне русло – повна заборона на продаж пшениці за кордон. Сьогодні заявлена ​​мета влади – зберегти достатній запас пшениці в Україні та зберегти наявні ціни на соціальний хліб.

Навіть для цього популістського й антиринкового кроку немає економічних передумов, вважає експерт консалтингового агентства ААА Марія Колесникова. Ось її арифметика: урожай пшениці нинішнього сезону – 15 млн т, перехідні запаси з минулого року – 7,5 млн т. На внутрішнє споживання потрібно не більш ніж 12 млн т, на експорт заплановано близько 5 млн т. У такому разі на перехідні запаси залишається понад 5,5 млн т – майже вдвічі більше, ніж у 2010 році, коли в країні не було жодних продовольчих потрясінь.

Експерт: заборона на експорт зерна – типово український винахід. Якщо
закривається ринок, то всередині створюється перенасиченість пшеницею й утворюється низька ціна

"Заборона на експорт зерна – типово український винахід, – вважає німецький аналітик агроринку Дітріх Трайс. – Якщо закривається ринок, то всередині створюється перенасиченість пшеницею й утворюється низька ціна".

Експерт, який багато років живе у Києві, з легкістю моделює подальший розвиток сюжету. Коли заборону буде знято, спритні або близькі до влади підприємці скуплять за копійки врожай у сільгоспвиробників, потім, перепродавши урожай на зовнішніх ринках, непогано на цьому зароблять.

Втім, Тігіпко обіцяє Корреспонденту, що уряд не допустить обмежень експорту зерна. Ініціатива МінАПК зустріне гідний опір в Кабміні, впевнений віце-прем’єр. "Це дуже неринкова дія, яка не лише не посилює продовольчу безпеку країни, а й несе прямі збитки", – пояснює Тігіпко.

Левченко каже, що ціни на зерно навіть не стали чекати заборони на експорт пшениці. Вони почали падати вже на самих лише чутках про те, що ворота на зарубіжні ринки от-от зачинять. Найбільш неспокійні віддали 1 т пшениці за $ 212 замість $ 262. "Недоотриманий прибуток вже склав $ 200 млн без урахування очікуваного підвищення", – резюмує Левченко.

Тепер, коли на Чиказькій біржі ціна 1 т пшениці досягла $ 320, недоотриманий прибуток можна подвоїти.

Страхи і надії

Василь Ярошовець, заступник голови Аграрного союзу України, розповідає, що потенційну загрозу продовольчої кризи, про яку так багато говорять в уряді, створює не обсяг експорту, а хронічно низька врожайність на найбільш родючих ґрунтах планети.

Потенційну загрозу продовольчої кризи, про яку так багато говорять в уряді, створює не обсяг експорту, а хронічно низька врожайність на найбільш родючих ґрунтах планети

Ось уже мінімум 20 років українці збирають у середньому з 1 га не більше 30 ц пшениці, тоді як фермери в Ірландії отримують 85, в Нідерландах – 80, а в Данії – 70 ц.

Відсутність глобального прогресу в зборі врожаю і є ключова хвороба галузі. Якщо в 1992 році в Україні зібрали близько 19 млн т пшениці, у 2002-му – 21 млн, то у 2007 – 18 млн, а в нинішньому – близько 15 млн т пшениці. За 20 років жодного прогресу.

Ця статистика свідчить про основну невдачу сільськогосподарського ринку країни – нездатність суттєво збільшити обсяги виробництва стратегічно важливого і, головне, ліквідного продукту.

Замість заборон і обмежень експорту важливо залучати інвесторів, здатних привезти в Україну сучасні технології збільшення обсягів урожаю

Ярошовець вважає, що замість заборон і обмежень експорту важливо залучати інвесторів, здатних привезти в Україну сучасні технології збільшення обсягів урожаю.

"Ми можемо в нормальному режимі збирати врожай 25 млн т, а якщо підняти врожайність – то і понад 30 млн т", – каже аграрій.

Збільшення врожайності в Україні можливе, підхоплює тему Трайс. Для цього необхідні великі інвестиції, застосування сучасних добрив, якісні кадри й оновлення техніки.

"Якщо галузь приносить дохід і в ній стабільні умови гри, то приходять інвестиції", – аргументує експерт.

Однак Україна рідко впускає можливість упустити можливість. Інвестиційна привабливість країни з кожним роком стає все нижчою. Європейська Бізнес Асоціація 4 жовтня провела оцінку інвестклімату України. Ця оцінка завмерла на позначці 2,14 бала за п'ятибальною шкалою. Такого поганого бізнес-клімату не було в державі навіть у кризових 2008-2009 роках.

"Дуже складно довести іноземним материнським компаніям необхідність інвестування в сільське господарство України, коли немає передбачуваності в поведінці держорганів", – констатує Левченко.

***

Цей матеріал опубліковано в № 43 журналу Корреспондент від 2 листопада 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.