Корреспондент: Брати по розуму. Лист з Камбоджі

Небагаті камбоджійці обожнюють статусні автомобілі, шкурки від бананів кидають просто під ноги і готові безкорисливо допомагати кожному зустрічному іноземцю – чим не українці, але з іншого боку Землі, пише фотограф і мандрівник Олексій Гаврилюк у №46 журналу Корреспондент від 23 листопада 2012 року.

Невеликий аеропорт у Пномпені здивував великою кількістю людей у ​​формі, які, втім, справно допомагали порадами і відповідали на будь-які запитання. Чи це пережитки соціалістичного минулого, чи просто бажання бути корисними тим нечисленним туристам, які зважилися приїхати в цю країну, зрозуміти так і не вдалося.

Незважаючи на всесвітню популярність Ангкора, Камбоджа не може похвалитися напливом туристів, і у свідомості багатьох залишається дрімучою азіатською державою з нерозвиненою мережею автодоріг, малоосвіченим населенням, антисанітарією, неякісним харчуванням, легкодоступними жінками і дешевим алкоголем.

Злачних місць у Пномпені та інших популярних серед туристів камбоджійських містах, і правда предостатньо, а ціни на місцеві ром і віскі такі, що за бажання їх можна пити замість води – тільки клімат не дозволяє. Температура повітря цілий рік майже не відхиляється від позначки у 30 С.

Камбоджійці виявилися товариськими і доброзичливими. Ми це відчули, не від'їхавши на тук-туку і сотні метрів від аеропорту

Камбоджійці виявилися товариськими і доброзичливими. Ми це відчули, не від'їхавши на тук-туку і сотні метрів від аеропорту. Кожного другого мотоцикліста, що проїжджав повз нас, в обов'язковому порядку цікавило те, звідки ми приїхали і як надовго. Кожен третій обов'язково бажав нам гарної подорожі. А кожен десятий був готовий цієї ж хвилини стати нашим гідом.

Деякі туземці на ходу надавали нам інформацію про місця обов'язкові, на їхню думку, для відвідування, а також про те, де можна смачно поїсти або добре провести час. Все це безкорисливо, з широкою щирою усмішкою і в щільному столичному потоці моторолерів, мопедів, велосипедів та інших дво- і триколісних засобів пересування – кількість мотобайків на одиницю дорожнього полотна в Камбоджі вражає уяву.

Взагалі мотобайк – це національний засіб пересування в азіатських народів. Тут звичайна картина, коли на звичайний двомісний моторолер всідається ціле сімейство

Взагалі мотобайк – це національний засіб пересування в азіатських народів. Тут звичайна картина, коли на звичайний двомісний моторолер всідається ціле сімейство – за кермом тато, за ним мама і двоє, а нерідко і троє дітей. Втім, автомобілів тут теж немало – камбоджійці, як і українці, надають перевагу джипам. У багатьох статусні японські або американські автомобілі. Свого часу в цій небагатій країні роздавали наділи землі, і багато громадян, отримавши непотрібні, як їм здавалося, ділянки, швидко перетворили їх на грошові знаки, які відразу ж поспішили обміняти на "престижні" автомобілі. Чомусь згадалися українські 90-ті роки.

Один з камбоджійських міфів – повсюдна антисанітарія – був розвіяний відразу в перший день нашого перебування в країні. Сміття на набережній Пномпеня не більше, ніж на Хрещатику, хоча звички прибирати за собою у більшості камбоджійців немає. Тут вважається звичним, коли шкірка банана або залишки вуличної їжі летять просто на тротуар. Не біда: до ранку сміття приберуть.

Для подорожі по Камбоджі достатньо мінімального знання англійської мови: для отримання необхідної інформації в повному обсязі іноді вистачить просто руху руки чи напряму погляду. Англійську тут знають поголовно всі, від малого до великого. Чи то життя змушує, чи то все-таки в країні непогана система освіти. Для країни, яка зовсім недавно пережила жахи правління червоних кхмерів і наслідки громадянської війни, прогрес є.

Військова тема присутня всюди – від футболок з написом Обережно міни і калік-жебраків до музею геноциду Полів смерті у Пномпені. Туди вам неодмінно запропонує прокотитися кожен другий таксист або тук-тукер.

Добовий бюджет на людину, включаючи проживання в непоганому готелі, може скласти
$ 15-25 на персону. Зазвичай мандрівники легко вкладаються в суму у двічі, а то й втричі меншу

Прихильні до мандрівників і місцеві ціни. Вони вкрай невисокі, хоча місцеві жителі скаржаться, що ціни ростуть. Поки ж, щоб витратити за день $ 50, потрібно сильно постаратися. Добовий бюджет на людину, включаючи проживання в непоганому готелі, може скласти $ 15-25 на персону. Зазвичай мандрівники легко вкладаються в суму у двічі, а то й втричі меншу. Якщо додати сюди дешевий транспорт – літак, автобус, поїзд або автомобіль, то виходить практично ідеальна для переміщень країна. Місцеві автошляхи – не Європа, але за якістю дадуть фори українським магістралям. До того ж у Камбоджі смачно годують: купувати їжу можна скрізь, на вулиці, в недорогих кафе в глибинці або туристичних місцях – відрізнятися буде не якість, а ціна. Камбоджійська кухня нагадує тайську, тільки менш гостра і більш пряна.

Ангкор, стародавня столиця кхмерів і головна туристична фішка Камбоджі, відома комусь з уроків історії, а комусь з голлівудських блокбастерів – тут знімався фільм про Лару Крофт, розкрадачку гробниць.

Найкраще приїхати в Ангкор на світанку, коли не так спекотно, а людей небагато. Приїдете ближче до обіду, і вас невідступно супроводжуватиме всюдисуща камбоджійська дітвора з різними бізнес-пропозиціями, від продажу листівок до пропозицій заспівати, станцювати, сфотографуватися – "а може містер бажає подивитися красивий віддалений храм?"

Варто вам прийняти хоча б одну пропозицію, кількість малолітніх продавців і помічників біля вас з кожною хвилиною зростатиме в геометричній прогресії.

***

Цей матеріал опубліковано в № 46 журналу Корреспондент від 23 листопада 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.