Корреспондент: Биття визначає свідомість. Все більше українок вже не хоче миритися із насильством у сім’ї

Українки більше не бажають терпіти побої в родині. Якщо раніше про свою біду заявляли одиниці, то тепер по допомогу в громадські організації та правоохоронні органи щорічно звертаються сотні тисяч співвітчизниць, пише Кароліна Тимків у №51 журналу Корреспондент від 28 грудня 2012 року.

Чотири місяці тому 21-річна Ганна Кусакіна розірвала стосунки з цивільним чоловіком. Розлученню передували шість років регулярних побоїв і знущань, які Кусакіна покірливо терпіла.

"Він мене ревнував до кожного стовпа, не дозволяв виходити з дому, – ледве стримує вона сльози. – Руки розпускав практично кожен день, а один раз побив так, що я місяць на вулицю не виходила".

Доведена до відчаю Кусакіна разом з двома дітьми звернулася до Київського міського центру соціально-психологічної допомоги, де жертви домашнього насильства на 90 днів отримують від держави безкоштовну допомогу і притулок.

Останнім часом усе більше українок відмовляються діяти за патріархальною логікою – не виносити сміття з хати – і шукають захисту від домашніх тиранів в
громадських організаціях або у правоохоронних органах

Її випадок не виняток з правила: останнім часом усе більше українок відмовляються діяти за патріархальною логікою – не виносити сміття з хати – і шукають захисту від домашніх тиранів в громадських організаціях або у правоохоронних органах.

За даними МВС, кількість скарг на насильство в сім'ї у 2011 році в порівнянні з 2009-м збільшилася вдвічі – із 79 тис. до 162 тис., а за десять місяців 2012-го вже склала 120 тис. 95% постраждалих – жінки і діти.

Експерти пояснюють динаміку не зростанням рівня сімейного насильства як такого, а більшою рішучістю співвітчизниць відкрито заявляти про свою біду. Настрій в суспільстві, окрім інших чинників, змінюють і соціальні акції, що закликають боротися проти домашнього деспотизму, впевнена Юлія Жаворонкова, консультант гарячої лінії міжнародної жіночої правозахисної організації Ла Страда – Україна.

"Ці кампанії активно проводилися в останні роки", – нагадує Жаворонкова. Вона впевнена: українки все частіше переймають західноєвропейський досвід і стають більш емансипованими.

При цьому міліцейська статистика домашнього рукоприкладства – лише вершина айсберга. Номер 102 набирають далеко не всі доведені домашнім рукоприкладством до відчаю, говорять ті, хто й сам пережив побої. Більш реалістичну картину дають соцопитування: згідно з результатами дослідження програми розвитку ООН, проведеного у 2010 році, понад 3 млн українців зізналися, що щорічно стикаються з насильством у сім'ї.

"На жаль, сьогодні насильство у сім'ї має, перш за все, жіноче обличчя", – конкретизує проблему Маріанна Євсюкова, юрист Ла Стради.

Чаша терпіння

37-річна киянка Наталія Мазур була одружена шість років. Майже весь цей час вона терпіла від чоловіка побої – розпускати руки чоловік почав вже через три місяці після весілля. А якось одного разу навіть поранив дружині руку сокиркою для м'яса і зламав ребро.

Якось терпіння Мазур увірвалося, і вона розлучилася. З того часу киянка без страху повертається додому і насолоджується кожним прожитим днем. Навіть більше, Мазур стала активісткою соціальних акцій протесту проти насильства в сім'ї та співпрацює з Ла Страда.

"Жертви насильства приховують цю проблему, бо їм соромно, вони бояться або просто не хочуть розкривати сімейні секрети, – констатує Валід Арфуш, бізнесмен і заступник президента Національної телекомпанії України, що підтримує громадський рух проти домашньої тиранії. – А такі акції допомагають їм трохи по-іншому поглянути на проблему і з часом приносять позитивний ефект".

Більш відкрито і активно заявляти про свою біду українським жінкам допомагають також косметична компанія Avon спільно з організацією Ла Страда. Гаряча лінія останньої стала своєрідною швидкою психологічною та юридичною допомогою – до речі, безкоштовною – для постраждалих від рук домочадців. Були випадки, розповідає Жаворонкова, коли доводилося рятувати людей, які стояли на межі самогубства.

На номер Ла Стради щодня надходить кілька десятків дзвінків, а за дев'ять місяців цього року їхня кількість перевалила за 8 тис. Колись усе було інакше: у 2004-му на такий дзвінок наважилися лише 23 українки, а у 2005-му – 307.

Ла Страда працює переважно в телефонному режимі, а тимчасовий притулок жертви сімейного насильства знаходять у державних центрах, яких в Україні понад півсотні

Ла Страда працює переважно в телефонному режимі, а тимчасовий притулок жертви сімейного насильства знаходять у державних центрах, яких в Україні понад півсотні – хоча такі притулки є не в кожній області.

У Київському міському центрі соціально-психологічної допомоги постраждалих приймають два психологи, юрист і медсестра, їхні послуги безкоштовні. "У нас є охорона, жертви насильства можуть себе почувати в безпеці", – додає директор центру Людмила Крупчинська.

Одночасно під свій дах центр може прийняти до 30 осіб, і зазвичай пустує не більше десяти місць. "Далеко не всі жінки хочуть виносити свої проблеми на суд громадськості", – пояснює Крупчинська.

Більшість українок, як і раніше не наважується в разі побоїв діяти кардинально – йти в суд або назавжди рвати стосунки з тим, хто б’є

І правда, більшість українок, як і раніше не наважується в разі побоїв діяти кардинально – йти в суд або назавжди рвати стосунки з тим, хто б’є. Так, за даними дослідження фонду Ріната Ахметова Розвиток України за 2008 рік, лише 1% подружній пар розлучається з причини насильства в сім'ї, а найчастіше шлюби розпадаються через нерозуміння і конфлікт інтересів (25%).

"У наших сім'ях, навіть якщо і є насильство, існує маса стримуючих [від того, щоб заявляти про нього] економічних факторів, наприклад відсутність свого житла, заробітку", – каже Жаворонкова.

Зберегти сім'ю намагається і 38-річна Жанна, попросивши не називати в пресі її прізвище. Чоловік Жанни регулярно розпускає руки на очах у трьох дітей, скаржиться вона. При цьому скандали спалахують через дрібниці, наприклад через те, що дружина подала занадто гарячий або недостатньо солодкий чай.

"Бувало, як цуценя, заганяв у куток, бив палицею, і захиститися неможливо", – згадує свої сімейні будні Жанна. Вона неодноразово зверталася за допомогою в міліцію, проте чоловік відбувся лише легким переляком – одного разу його протримали у відділку три доби і відпустили.

На відсутність дієвої реакції з боку правоохоронців і судів скаржаться всі українки, які зіткнулися з домашніми побоями і з якими поговорив Корреспондент

До слова, на відсутність дієвої реакції з боку правоохоронців і судів скаржаться всі українки, які зіткнулися з домашніми побоями і з якими поговорив Корреспондент.

Тим часом у міліції стверджують, що реагують на переважну кількість таких звернень. За словами Аркадія Запорожцева, заступника начальника департаменту громадської безпеки МВС, у 2011 році міліція склала 127 тис. протоколів про адміністративні порушення, пов'язані з насильством у сім'ях, а також винесла 99 тис. офіційних попереджень про неприпустимість таких дій.

"Жертви насильства точно знають, що їхні звернення в правоохоронні організації не залишаться без уваги", – запевняє Запорожців.

Однак у більшості випадків порятунок потопельників – справа рук самих потопельників. Тому Жанна вирушила на реабілітацію в Київський міський центр соціально-психологічної допомоги, причому не одна, а з чоловіком.

36-річний Валерій у розмові з Корреспондентом виправдовується: мовляв, піднімав руку на дружину, але обмежувався лише ляпасами. А також пояснює, що виходив із себе через побутові негаразди – у сім'ї немає свого кута, і постійні переїзди розпалювали обстановку.

"Крім цього, я випивав, – продовжує каятися Валерій. – Але з цим уже покінчено, я закодувався". Він запевняє, що також хоче зберегти сімейні стосунки, тому прийшов на реабілітацію.

Важка спадщина

Рівень фізичного та психологічного насильства у вітчизняних сім'ях один з найвищих у світі. За даними ООН, з цим протягом життя стикалися до 44% українців. Правозахисна організація Amnesty International називає більш високу цифру – 60%. Тоді як у Великобританії, за даними організації, від рукоприкладства або образ страждають 25% жінок, у Норвегії – 18%.

Гірше, ніж в Україні, ситуація в Росії (75%), а також в мусульманських країнах. Наприклад, в Пакистані з фізичним і психологічним насильством стикаються 90% жінок.

Сумне лідерство пострадянських й ісламістських держав експерти пов'язують з низьким рівнем життя і патріархальним ладом суспільства, де чоловік досі за допомогою кулака самостверджується як глава сім'ї

Сумне лідерство пострадянських й ісламістських держав експерти пов'язують з низьким рівнем життя і патріархальним ладом суспільства, де чоловік досі за допомогою кулака самостверджується як глава сім'ї.

Що стосується України і Росії, радянський лад, за якого виховувалися сучасні сімейні тирани, не змінив, а лише зміцнив дореволюційні домостроївські традиції, вважають експерти.

"Найчастіше наші чоловіки успадковують ту модель сім'ї, яка була у них, і не знають, як вести себе по-іншому, а українки терплять будь-які знущання, адже так робила їхня мати", – вважає Жаворонкова.

Ще один фактор, що множить випадки рукоприкладства, – алкоголь. У 80% випадків домашніх розбірок їхнім каталізатором стає спиртне, наголошують фахівці

Ще один фактор, що множить випадки рукоприкладства, – алкоголь. У 80% випадків домашніх розбірок їхнім каталізатором стає спиртне, наголошують фахівці. При цьому не слід забувати, що, згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, Україна входить до п'ятірки найбільш питущих країн світу, поступаючись першістю лише молдаванам, чехам, угорцям і росіянам.

Тим часом алкогольне сп'яніння як обтяжувальна обставина рідко фігурує у міліцейських протоколах. За словами 30-річної киянки Ольги, яка вісім років терпіла від чоловіка побої і тепер нарешті пішла від нього до матері, коли вона одного разу звернулася зі своєю бідою до правоохоронців, їй порадили розібратися у своїх негараздах самостійно.

Водночас у разі легких тілесних ушкоджень – наприклад синців на тілі – як українська міліція, так і поліція країн ЄС відповідно до законодавства може і не відкривати справу: це компетенція суду.

Однак вітчизняні судді, на відміну від західноєвропейських, як правило, не дають заявам ходу, прагнучи залагодити стосунки між подружжям. І навіть якщо справу приймають до розгляду, то покарання обмежується штрафом, що не перевищує 850 грн. Та й ці невеликі гроші в підсумку виплачуються із загального сімейного бюджету.

А європейцям, які замахнулися на своїх родичів, загрожує куди більш суворе стягнення – 1,5-3,0 тис. євро, а часто і призначувані судом виправні роботи на термін до півроку. А, наприклад, у Швеції плюс до цього можуть заблокувати всі банківські рахунки винного.

Експерт: Насправді люди скрізь однакові, але рівень насильства в країнах Євросоюзу нижчий, тому що законодавство більш жорстке

"Насправді люди скрізь однакові, але рівень насильства в країнах Євросоюзу нижчий, тому що законодавство більш жорстке", – вважає Лариса Колос, голова правління міжнародної громадської організації Школа рівних можливостей.

У Західній Європі ґвалтівника зобов'язують на певний час залишити сім'ю, навіть якщо він є власником житла, відправляють його на психологічну реабілітацію, тоді як в Україні тікати з дому змушена сама жертва.

Вітчизняні парламентарі вже робили спробу захистити постраждалих у сім'ї, крім Кримінального кодексу, ще й законом Про запобігання домашнього насильства, прийнятим у 2001 році. Згідно з ним суд може заборонити ґвалтівнику розшукувати та переслідувати жертву протягом 90 днів, але штраф за порушення цієї норми залишається мізерним – до 170 грн. Для порівняння: за західноєвропейським законодавством в такому разі переслідувачу загрожує кримінальна відповідальність.

Сьогодні про те, як захистити себе, співвітчизниці знають набагато більше, ніж ще три-п'ять років тому, і все активніше шукають способи запобігти домашній деспотії

Не сподіваючись на недосконалі закони, міліцію та суди, українки беруть ініціативу в свої руки, ділиться спостереженнями Жаворонкова. За її словами, сьогодні про те, як захистити себе, співвітчизниці знають набагато більше, ніж ще три-п'ять років тому, і все активніше шукають способи запобігти домашній деспотії.

"Надалі ця тенденція збережеться, – впевнена Жаворонкова, – і все більше жінок відкрито заявлятимуть про цю проблему".

***

Цей матеріал опубліковано в №51 журналу Корреспондент від 28 грудня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.