Корреспондент: В Україні піднімається нова міграційна хвиля
В Україні піднімається нова міграційна хвиля - через нестабільність і відсутність перспектив більша частина українських професіоналів сьогодні готова пакувати валізи. Кілька років тому тих, хто втратив надію і терпіння, було вдвічі менше, пише журнал Корреспондент.
Видання наводить приклад Марлена Османова, 26-річного інженера-конструктора, який живе і працює в Севастополі - він проектує бурові платформи. Однак його надії на майбутнє простираються далі Чорного моря. Османов, що старанно студіює англійську, розіслав своє резюме в західні компанії, які займаються нафторозробкою, і вже почав проходити співбесіди.
Молодий фахівець не бачить для себе перспектив в Україні і сподівається знайти роботу в Євросоюзі, ОАЕ, Канаді, Росії чи країнах Азії - Китаї, Сінгапурі, В'єтнамі. Своє прагнення Османов аргументує не вагаючись: в Україні його галузь відстала на півтора десятка років, можливість кар'єрного росту різко звужує кумівство, доходи колег на Заході і навіть у Росії у рази вищі, в той час як зарплати Османова за вирахуванням податків ледь вистачає на те, щоб знімати квартиру.
Корреспондент пише, що кількість українців, які поділяють його песимізм, зростає з кожним роком. За даними недавнього дослідження рекрутингової компанії Форсаж, яка опитала близько 2 тис. управлінців середньої та вищої ланки, переїхати на роботу за кордон готові 54% респондентів, а ще 28% погодилися б на тимчасову трудову еміграцію. У той же час, за даними Форсажу, ще в 2006-му свою готовність до переїзду висловлювали загалом 20-30% менеджерів.
Видання додає, що такі настрої серед найбільш кваліфікованих кадрів підтвердило й опитування рекрутингового порталу hh.ua, чию аудиторію склали в основному 30-річні працевлаштовані фахівці з вищою освітою. 48% з них заявили, що мають серйозні наміри виїхати з України, ще 43% іноді замислюються про працевлаштування за кордоном, і лише 4% не планують покидати батьківщину.
Подібні міграційні наміри зріють у суспільстві тоді, коли простір можливостей у країні "стискається до межі", пояснює доктор економічних наук, професор Ірина Прибиткова, провідний науковий співробітник Інституту соціології НАН України.
"Це люди, які усвідомили, що у них немає майбутнього, їхнє майбутнє закінчується сьогодні, вони нічого не можуть спланувати [через нестабільні політичні та економічні реалії в країні]", - констатує Прибиткова, що досліджує процеси міграції в Україні впродовж усіх років незалежності.
Ще один показовий приклад у статті Корреспондента розповідає про киянина Андрія Анпілогова, який з квітня 2012 обживається в Шанхаї. Тут незабаром з'явиться на світ його первісток: у Піднебесну 29-річний українець переїхав разом із дружиною і тепер працює розробником в IT-компанії Altium, очолюючи групу китайських колег.
Він зізнається, що недовго роздумував над пропозицією роботодавця, який знайшов його через соціальну мережу LinkedIn, адже Altium - один із провідних світових виробників програмного забезпечення. Ключовою причиною, що підштовхнула киянина до еміграції, було саме бажання рухатися вперед у своєму розвитку, що на батьківщині йому здавалося малоймовірним.
"Я розумію, що бізнес, з яким я можу розвиватися професійно, практично неможливий в Україні через політичні та економічні умови", - зазначає Анпілогов.
На відсутність можливостей для повноцінної професійної реалізації в Україні вказали 41% респондентів hh.ua. Ще більш вагомими причинами, що пояснюють еміграційні настрої молодих фахівців, опитані вважають відсутність майбутнього для себе і родини в Україні (72%), а також низький рівень оплати праці (44%).