Корреспондент: Страх порядку. Довіра українців до міліції впала майже до нуля

Довіра співвітчизників до міліції сьогодні впала до статичної похибки – їй вірять менше 1% українців. Непрофесійні, корумповані і деморалізовані люди в погонах перетворюються із захисників співгромадян на загрозу для них, пише Катерина Іванова у №20 журналу Корреспондент від 24 травня 2013 року.

Коли вранці 18 травня журналістка 5 каналу Ольга Сніцарчук вирушала робити репортаж з акції опозиції Вставай, Україно, вона й уявити собі не могла, що виїде звідти в кареті швидкої допомоги. Агресивні м'язисті хлопці у спортивних костюмах, побачивши, що журналісти знімають побиття ними учасників акції, відразу переключилися на Сніцарчук і фотографа газети Коммерсантъ-Украина Влада Соделя.

"Мені плювали в обличчя, погрожували, залякували, били, причому били професійно, так щоб не залишилося слідів, а самі лише враження", – знаходить сили посміхнутися потерпіла.

Найбільше в цій ситуації Сніцарчук вразила реакція міліції на події – точніше, повна її відсутність.

"Він [міліціонер] перебував на відстані двох витягнутих рук і не бачити або чути того, що відбувалося, він не міг", – згадує журналістка події, які розгорталися, ні багато ні мало, під стінами Головного управління МВС у Києві.

І хоча за фактом побиття тепер заведено кримінальну справу, Сніцарчук не вірить, що винних покарають. "У мене взагалі немає ніякої довіри [до міліції], його рівень виміряти не можна", – констатує журналістка.

Враховуючи, що в міліції служать 171 тис. осіб, виходить, що в її кришталеву чесність вірять хіба що самі співробітники органів та члени їхніх сімей

Сьогодні так само або майже так само, як вона, до міліції ставиться чи не вся країна, свідчать дані дослідження Інституту соціології НАН України. Якщо в 1994 році переважно довіряли правоохоронним органам 10%, а повністю довіряли 3% українців, то в 2013-му – відповідно 8% і 0,8% населення. Враховуючи, що в міліції служать 171 тис. осіб, виходить, що в її кришталеву чесність вірять хіба що самі співробітники органів та члени їхніх сімей.

Прес-служба МВС має дещо інші цифри: за інформацією Харківського інституту соціальних досліджень, правоохоронцям довіряють майже 26% співвітчизників. Втім, і ці цифри блякнуть на тлі інших європейських країн. Приміром, у Польщі цей показник становить 57%, у Грузії – 87%, а у Фінляндії – 94%.

 МВС розгубило прагнення виконувати закони, зате
отримало нову мету –використовувати дану йому законом владу в інших, аж ніяк не
гуманних цілях

Експерти пояснюють українське недовіру до правоохоронних органів цілим рядом факторів, серед яких – низькі зарплати і відповідний професійний рівень, а також сформована система, за якої МВС розгубило прагнення виконувати закони, зате отримало нову мету – використовувати дану йому законом владу в інших, аж ніяк не гуманних цілях.

Ще один фактор, який вбиває структуру, а заразом і народну довіру до неї, – корупція, зазначає Геннадій Москаль, у минулому – заступник голови МВС України, а тепер народний депутат. За його словами, так звані общаки, коли гроші, отримані як хабарі, збираються по ланцюжку з низу до верху, нині існують у всіх без винятку підрозділах відомства.

Всі ці складові перетворюють міліцію із захисників співгромадян від небезпеки на її джерело, вважають аналітики.

"У нас міліція вважатиме за краще вибити свідчення, ніж професійно провести слідство і зібрати докази, сфальсифікувати винність, ніж розумом довести її, – упевнений правозахисник Богдан Хмельницький. – Вони заточені на це".

Гроза вулиць

Роман Копич, 33-річний менеджер однієї з міжнародних компаній, розташованої в Чернігівській області, 21 березня потрапив до міліції на п'ять діб арешту за розбиту вітрину магазину, а через кілька днів його матері Тамарі Копич повідомили, що син перебуває в лікарні з діагнозом "набряк мозку ". Незабаром молода людина померла, не приходячи до тями.

"Я впевнена, що його в міліції побили. Вони вбили його", – журиться Тамара Копич, яка зажадала від прокуратури розслідування загибелі сина.

В очах суспільства міліція перетворилася на репресивний апарат, нещадний до всіх, хто трапляється йому на шляху

Харківська правозахисна група веде гірку статистику міліцейських "досягнень" різного рівня: у 2009 році від рук правоохоронців більшою чи меншою мірою постраждали 600 тис. українців, у 2010-му – 800 тис., а в 2011-му – вже 1 млн співвітчизників . В очах суспільства міліція перетворилася на репресивний апарат, нещадний до всіх, хто трапляється йому на шляху, констатують правозахисники.

Боляче вдарив він і по приватному підприємцю Віталію, який попросив не називати його прізвище в пресі. Співробітники ДАІ підійшли до нього, коли він залишав стоянку, припаркувавши свій автомобіль. Діалог, що почався з вимоги показати документи, переріс у суперечку, а потім бійку.

"Мене двоє ламали, а я в цей час просив дружину викликати швидку і зателефонувати на лінію довіри ДАІ", – згадує киянин, який намагався пояснити правоохоронцям, що їхні дії незаконні.

Віталій подав заяву в міліцію про перевищення службових повноважень співробітниками ДАІ, а прокуратура відкрила зустрічну справу за 345-тою статтею Кримінального кодексу Умисне нанесення побоїв співробітнику правоохоронних органів. У підсумку Віталій відсидів два роки у в'язниці, а в його душі не залишилося жодної краплі довіри до людей у ​​погонах.

Однак ці цифри – крапля в морі, якщо порівняти з даними правозахисної організації Міжнародна амністія в Україні. За її підрахунками, у 2012 році на співробітників внутрішніх справ до прокуратури надійшло 115 тис. скарг.

Спускати справу на гальмах, коли вона стосується своїх, – звичайна практика для вітчизняних силових структур

Спускати справу на гальмах, коли вона стосується своїх, – звичайна практика для вітчизняних силових структур, стверджують експерти.

"Беруть тільки тих, хто вирішив не ділитися [отриманими хабарами]", – каже про розслідування злочинів правоохоронців Москаль.

За словами колишнього глави відомства, новий Кримінально-процесуальний кодекс ще більше розв'язав руки міліцейським корупціонерам: тепер кримінальне переслідування може ґрунтуватися на неперевіреній або недостатньо перевіреній інформації, поширеній третьою особою, тобто, по суті, на звичайному доносі.

"Ви пишете заяву в міліцію, що біля вас працює якесь підприємство і, можливо, випускає фальсифікат. Цього достатньо для початку кримінального провадження, – пояснює нардеп. – Підозрюваного ставлять до відома, що проти нього розпочато таке слідство, і пропонують "вирішити питання" за $ 1 тис.".

Корупція вбудована в налагоджений механізм розслідування злочинів у міліції

Корупція вбудована в налагоджений механізм розслідування злочинів у міліції, в один голос говорять експерти.

"Підвішують [підозрюваного] ввечері на турнік, б'ють, а до ранку він вже готовий зізнатися в чому завгодно, – описує процедуру дізнання Валерій Товмач, заступник глави всеукраїнської правозахисної організації Об'єднання Богдана Хмельницького. – Потім дзвонять батькам і повідомляють, що їхня дитина підписала зізнання і пропонують "домовитися".

Якщо ж кримінальна справа не пахне купюрами, міліціонери найчастіше втрачають до неї будь-який інтерес.

Житомирський підприємець Олег Зелінський досі журиться про свою поїздку до Лондона, що не відбулася, і зниклі 6 тис. грн. Ці гроші він і ще 15 довірливих співвітчизників віддали шахрайці, яка представилася турагентом. Заява постраждалих лежить в міліції, за їхніми словами, вже рік, а кримінальну справу досі не відкрито. Скарга міністру внутрішніх справ на бездіяльність його підлеглих також залишилася без відповіді.

"Як можна довіряти міліції?" – розводить руками Зелінський.

Цією тезою керуються багато українців, які такою мірою не довіряють правоохоронним органам, що, навіть стаючи жертвою злочину, не доходять до їхнього порогу. За спостереженнями київського правозахисника Ярослава Дунаєва, в 70% випадків потерпілі вважають звернення до міліції гаянням часу, навіть якщо мова йде про тілесні ушкодження.

"Я хочу сказати громадянам, що вони можуть почувати себе надійно і спокійно", – натомість заявляє глава МВС Віталій Захарченко, виступаючи у Верховній Раді з питання бездіяльності міліції під час побиття журналістів 18 травня. – І ви даремно іржете [на адресу депутатів, які сміються над його словами]: якщо у вас щось трапляється, перше, куди ви біжите, – в міліцію".

Як мінімум третина українців вважає за краще триматися подалі від правоохоронців

Тим часом, як мінімум третина українців вважає за краще триматися подалі від правоохоронців. За даними опитування, проведеного Центром Разумкова восени 2011 року, 31% респондентів, зустрівши патруль на безлюдній вулиці, сприймають його як фактор небезпеки, тоді як у 2006-му таке почуття виникало тільки у 19% опитаних.

Реформа мундира

У багатьох країнах світу ефективність роботи правоохоронних органів визначається рівнем довіри суспільства до них, а в Україні – кількістю розкритих злочинів, аналізують проблему експерти.

Керівництво МВС з гордістю рапортує, що розкриваність злодіянь в Україні досягла 70%, що набагато вище, ніж у більшості розвинених країн. Наприклад, у Німеччині у 2009 році цей показник досяг 55,6%, ставши найкращим з моменту об'єднання держави.

Однак українське лідерство в статистиці розкриваності досягнуто шляхом фальсифікацій, підроблення та інших посадових злочинів, впевнений Хмельницький. Він зібрав безліч свідчень міліцейських фальсифікацій, серед яких підкидання наркотиків ще не найгірше.

"У Луганську нам один міліціонер зізнався, що він через шприц бризнув кров убитого на піджак затриманого", – згадує правозахисник.

Такі випадки в роботі міліції поодинокі, і всі вони перебувають на контролі в МВС, у свою чергу переконаний Володимир Поліщук, екс-глава прес-служби відомства, який, ще виконуючи свої службові обов'язки, обговорював цю проблему з Корреспондентом.

"Сотня міліціонерів можуть щодня виїжджати на події, і люди вдячні їм за роботу, – міркує Поліщук. – Але коли в пресі з'являється повідомлення, що якийсь покидьок [міліціонер] скоїв злочин, воно перекреслює роботу всіх інших. І хороше вже не згадується".

А Захарченко навіть звернувся через свій блог до співгромадян, запропонувавши тим, хто має інформацію про неправомірні дій працівників правоохоронних органів, надавати її в центральний апарат МВС.

"За кожним повідомленням проводитиметься ретельне службове розслідування", – запевнив міністр.

Своя версія того, що відбувається в міліції, є у ​​Василя Крутчака, колишнього співробітника відділу карного розшуку міста Коломиї. Чесні, розумні і мужні правоохоронці швидше виняток, ніж правило, каже він.

Той, хто прийшов на службу до міліції, потрапляє у порочну систему субординації

До того ж той, хто прийшов на службу до міліції, потрапляє у порочну систему субординації. "Відмовитися від виконання завдання, навіть злочинного, – собі дорожче, – описує ситуацію Хмельницький. – Начальник слідства має право усунути від роботи над справою незговірливого підлеглого".

Відповідаючи на запитання, що ж робити з українською міліцією, експерти показують у бік Грузії, правоохоронна система якої свого часу також пережила гостру кризу. Грузинська влада розпочала реформу служби з тотальної кадрової чистки, і в 2005-2009 роках штат поліції оновили більш ніж наполовину, набравши новачків на конкурсній основі.

Крім того, поліцейським підняли платню: дільничним інспекторам – до $ 400, а патрульним – до $ 600-800 за середньої зарплати по країні $ 200. Для порівняння: місячний дохід українського міліціонера дорівнює середньому по країні – близько $ 380.

У підсумку корупція в грузинській поліції була переможена, а рівень довіри до цього інституту злетів з 5% до 87%. Більшим авторитетом у грузинів користується тільки церква.

Польща провела реформу ще раніше, в кінці 1980-х, оновивши штат внутрішніх органів на 60%. При цьому рівень довіри до них зріс з 23% до 53%. Стільки ж поляків вважають професію поліцейського престижною. А його зарплата становить $ 1,1 тис.

Підвищення зарплати Поліщук називає ключовим фактором, здатним поліпшити вигляд
української міліції. Однак фахівці переконані, що завдання необхідно вирішувати комплексно, оновлюючи систему в цілому

Підвищення зарплати Поліщук називає ключовим фактором, здатним поліпшити вигляд української міліції. Однак фахівці переконані, що завдання необхідно вирішувати комплексно, оновлюючи систему в цілому.

"Кожен новий міністр МВС, заступаючи на посаду, гучно заявляє про це, але реально ніхто нічого не робить, – шкодує Крутчак. – Найбільша реформа, яка до цього часу була в міліції, – це зміна кольору форми і нашивок".

***

Цей матеріал опубліковано в №20 журналу Корреспондент від 24 травня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.