Корреспондент: Європа в малих дозах. Інтерв’ю з мером Вінниці Володимиром Гройсманом

Мер Вінниці Володимир Гройсман в інтерв’ю Ірині Соломко розповів про те, як можна будувати Європу в рамках одного обласного центру не надто європейської держави. Матеріал розміщено у №25 журналу Корреспондент від 28 червня 2013 року.

За вісім років керівництва Вінницею її 35-річний мер Володимир Гройсман перетворив цей провінційний обласний центр з населенням 370 тис. осіб в одне з найбільш доглянутих українських міст. Тут відремонтовані вулиці, вчасно вивозять сміття, ходять трамваї з безкоштовним Wi-Fi, зроблені в Швейцарії, всі послуги місцева влада надає в сучасному "прозорому" офісі, що мінімізує контакти з чиновниками, а отже – корупцію.

Найцікавіше в цьому вінницькому перетворенні – що воно відбувалося на тлі світової фінансової кризи, зміни влади на Банковій і триває тепер, коли країна в цілому не може похвалитися якимись реформаторськими або економічними успіхами.

А от сам Гройсман може пишатися не тільки містом, а й тим, що населення підтримує його дії: на місцевих виборах 2010 року його переобрали мером з результатом 77,8% голосів – це найвищий показник серед обласних центрів в незалежній Україні.

Розмова Корреспондента з Гройсманом про те, як можна перетворити провінційне місто в епоху кризи, відбулася в його кабінеті в будівлі мерії. Головний елемент цього невеликого приміщення, великий монітор Apple, якнайліпше підходив самому меру – молодому й активному.

- Із самого початку ви зробили ставку на вирішення ключових комунальних проблем – вивезення сміття, ремонт доріг, створили прозорий офіс, спростивши спілкування громадян з чиновниками.

- Так, це були перші кроки. На певному етапі, після вирішення найгостріших питань, ми перейшли на системність у роботі і розумінні майбутнього міста.

Ми для себе проголосили, що хочемо бути європейським містом. І це не просто назва, чисті вулиці і більш-менш нормальні дороги. Ні, це внутрішнє сприйняття себе в місті, і найголовніше – готовність людей включатися в процес життя міста.

Зараз у Вінниці є своя концепція [розвитку до 2020 року], чіткий погляд у майбутнє, розуміння того, куди ми рухаємося, чого хочемо домогтися.

- Вінничани, з якими Корреспондент спілкувався, готуючи це інтерв'ю, кажуть, що мер не робить нічого особливого, просто якісно виконує свої обов'язки. При цьому вони нарікають на низькі зарплати і брак роботи. Чи можна залучати інвесторів в окремо взяте місто, коли з країни масово йдуть інвестори і знижується бізнес-активність?

- Люди правильно кажуть, ми не робимо нічого надприродного, окрім як чесно і відкрито виконуємо свою роботу. Це моя особиста мотивація. Люди це бачать, і нас підтримують.

Що стосується інвестицій і робочих місць, звичайно, ми залежимо від загального стану справ у країні. Але також тішить, що в останні роки середня зарплата у Вінниці зростає – зараз вона понад 2,7 тис. грн., а ще кілька років тому була 1 тис.

Ми відкриті і зрозумілі, припиняємо будь-які зловживання в роботі з бізнесом й інвестиціями. Завдання бізнесу – працювати, наше – не заважати і взяти на себе частину дискомфортних бюрократичних речей, які бізнес можуть обтяжувати.

Так, у нас мало [важелів] мотивації. На місцевому рівні ми не можемо прийняти рішення про те, щоб створити певний пільговий режим сплати податків, але хотілося б, щоб настав момент, коли ми будемо більше включені в цей процес.

Але в рамках наших повноважень ми робимо все що можемо, наприклад надаємо ряд пільг з оплати податку на землю.

- Декларувати – одне, реалізовувати – інше.

- Про те, як ми реалізовуємо, найкраще свідчать цифри. Торік у Вінниці було створено 10,5 тис. робочих місць. Відкриваються нові підприємства і фабрики.

Звичайно, проблеми є, і я згоден з жителями: їхня зарплата повинна бути ще вища, а робочі місця – кращі.

- Скільки вам як меру вдалося залучити інвестицій?

- Якщо говорити про іноземців, то їхні вкладення склали близько $ 150 млн. Але наші основні інвестори – українці, вони вклали у Вінницю в кілька разів більше.

- Городяни кажуть, що економіка міста стагнує, підприємства закриваються, бурхливо розвивається лише сегмент торгівлі та торговельно-розважальних центрів.

- Я ліберал і вважаю, що ринок сам регулює кількість тих чи інших видів підприємництва. Водночас торгівля і громадське харчування стимулюють розвиток малого і середнього бізнесу. Це робочі місця та відрахування. Все має бути збалансовано, і у нас цей баланс є.

- Не знаю. Однозначно, не потрібно було цього робити, але це реалії, будемо якось з ними виживати. Завжди є розбіжності в підходах між місцевою і центральною владою, це природно. Але важливо знаходити правильний баланс на рівні прийняття рішень щодо функцій і повноважень, які кожна сторона повинна виконувати.

Cильні країни – ті, в яких розвинене місцеве самоврядування. Це важливо. Але в Україні ситуація інша: крім того що у нас відбирають право реєструвати бізнес, ми [місцеві органи влади] ще й усунуті від контролю над будівництвом

Як показує європейський досвід, сильні країни – ті, в яких розвинене місцеве самоврядування. Це важливо. Система така, що питання, що виникають на якійсь території, повинні там і вирішуватися.

Але в Україні ситуація інша: крім того що у нас відбирають право реєструвати бізнес, ми [місцеві органи влади] ще й усунуті від контролю над будівництвом. І це неправильно, коли, припустимо, у Вінниці замість планованого за документами триповерхового будинку будується дев'ятиповерховий і ми нічого не можемо зробити. Місто тільки надає землю і видає містобудівні умови й обмеження. Повноважень перевірити, як вони виконуються, у нас немає.

Можемо тільки писати листи, які не завжди знаходять підтримку в адресатів, оскільки ці ж люди іноді займаються лобіюванням певних проектів та інтересів.

І виходить, що якщо ми створюємо, то такі схеми, створені державою, все руйнують.

- Найбільш успішною в місті виглядає реформа комунального транспорту. Ви вирішили йти шляхом Європи і максимально відродити комунальний транспорт, скоротивши число маршруток.

- Так, цю систему потрібно було переналаштувати. Якщо б ми не зробили цього, ми б фактично її втратили і з часом місту загрожував би транспортний колапс.

Ми почали відроджувати систему комунального транспорту, спираючись на наш трамвайно-тролейбусний парк. Нам дуже допоміг [муніципалітет швейцарського міста] Цюрих, передавши нам 126 комфортабельних трамваїв [в них навіть є Wi-Fi], які ми випустили на вулиці.

Загалом ми спрацювали на випередження.

- Було непросто, це ж дикий ринок. Ми пораховували, що своїми перебудовами обірвали тіньовий фінансовий потік у розмірі близько $ 1,5 млн на рік.

У підсумку тепер у нас на лініях ходять тільки легальні маршрутки, їхня кількість скоротилася з 450 майже вдвічі. Водії знають, що таке форма, правила дорожнього руху, випуск на лінію і зимова гума.

- Вінниця – одне з міст, де тестується медична реформа. Саме тут з'явилася перша муніципальна страхова компанія, що працює з медстраховками. Начебто передовий досвід, але експерти критикували її роботу.

- Я критики не чув, зате знаю, що тільки минулого року компанія направила майже 6 млн грн. на рахунки лікарень, хоча раніше був нуль. Так ми вибиваємо тіньові схеми, що працюють в лікарнях, – наприклад різні благодійні фонди [куди хворих примушували робити внески].

- Критикували за те, що створення страхової – швидше зовнішні зміни, які не впливають на суть системи, корупційної та байдужої до пацієнта і результатів його лікування.

- Якщо дивитися на реформу з цієї точки зору, тоді треба починати роботу не з лікарень, а з вузів, де готуються майбутні медики. Сама реформа має положення, які треба підкоригувати, і ми на своєму рівні вже готуємо пропозиції до МОЗ і Адміністрації Президента. У цьому випадку дуже важливий діалог між тими, хто реформу розробляє, і тими, хто її впроваджує.

- Ні, це просто спільний проект міста і МЗС Ізраїлю. Він працює як форматний комунальний заклад з високою якістю обслуговування і зрозумілими економічними взаєминами. Є плата, яка на 20-30% нижча, ніж у місті. Звичайні люди можуть собі дозволити обстежитися тут.

- Як змінилося ваше життя, в тому числі й у фінансовому плані, за роки, проведені в кріслі мера? Деякі експерти стверджують, що ваша сім'я стала володіти ключовими бізнес-центрами міста.

- Так уже повелося, що у нас все до чогось прив'язують: якщо робляться дороги, отже є асфальтний завод, замінюються лампочки – ламповий, автобуси – автобусний. У нашому суспільстві занадто багато політиканства.

- Вже ні – немає кому. Дружина виховує маленьких дітей [у Гройсмана дві дочки і син]. Я займався бізнесом до 2005-го. Все, що вдалося заробити, – моє і відображено в декларації. На рік за рахунок відсотків від депозитів, акцій і передачі в управління корпоративних прав наш сімейний дохід становить 1,5 млн. Нам цього вистачає.

- Коли сім років тому ви тільки стали мером, Корреспондент запитав у вас, чи будете займатися політикою і чи плануєте "йти на Київ". Тоді ви відповіли ні. Сьогодні Вінниця не стала для вас затісною?

- Ну, бачте, я дотримав свого слова. (Усміхається) У мене багато завдань тут, які я хочу реалізувати. Києва в моїх планах поки що немає.

***

Цей матеріал опубліковано в №25 журналу Корреспондент від 28 червня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.