Корреспондент: Точка зору. Примус до дружби. Торговою війною Росія, можливо, робить послугу Україні

Кремль, можливо, робить Україні послугу, поставивши ребром питання про вибір між МС і ЄС, пише у своїй колонці Віталій Сич, головний редактор журналу Корреспондент, опублікованій у №34 видання за 30 серпня 2013 року.

Коли 14 серпня стало відомо про те, що російська митниця заблокувала імпорт товарів з сусідньої України, інтернет-простір у Києві просто вибухнув. З того дня і до цього часу практично всі новини в Україні, які найбільше читають і коментують, стосуються того, що багато хто вважає репетицією майбутнього російського ембарго українських товарів.

І справа не тільки в тому, що будь-яка російська тема традиційно швидко мобілізує в Україні численні гарячі голови всіх мастей. Справа в тому, що заборона на імпорт товарів до Росії вдарила по всіх, від Львова до Луганська, а не тільки по опонентах Москви. Про величезні фінансові втрати заявили представники, наприклад, компанії Метінвест, якою володіє Рінат Ахметов, найбагатший українець і за сумісництвом один з основних спонсорів Партії регіонів. Остання, у свою чергу, багатьма аналітиками в Москві вважалася проросійською силою.

Російська митниця почала ретельний огляд вантажів з переважуванням усього металу, що йде з Метінвесту, заявили в компанії. Митники також почали брати проби металоконструкцій, порушуючи їхню цілісність, і проводити тотальні перевірки достовірності сертифікатів походження продукції, чого не було раніше. При цьому сертифікати відправляють на експертизу до Москви, і це може тривати до двох місяців. У підсумку зриваються терміни поставок і компанія несе збитки.

Загалом у Метінвесті працюють понад 100 тис. осіб, з родинами ця цифра зростає до 500 тис. І це не радикальні націонал-патріоти, а працівники промислових підприємств сходу країни, які регулярно підтримують Партію регіонів як політичну силу, яка пропагує підтримку російської мови і всілякий розвиток відносин з Росією. Багатьом з них було про що подумати минулого тижня. Потрапили під роздачу і десятки інших великих підприємців, багато з яких – спонсори тієї ж Партії регіонів і близькі товариші Президента Віктора Януковича.

Головне – це навіть не масштаб лиха, а та відвертість, з якою Москва вперше спробувала покарати Київ за зухвалість

А головне – це навіть не масштаб лиха, а та відвертість, з якою Москва вперше спробувала покарати Київ за зухвалість. Заборона на імпорт до Росії цукерок Roshen була аргументована наявністю в них канцерогенів і ще якоїсь погані. Всі розуміли, що насправді це привіт від Білокам'яної одному з головних прихильників євроінтеграції України, власникові корпорації Roshen Петру Порошенку. Однак певні умовності політичної війни тим самим все ж були дотримані.

А тепер, коли російська митниця зупинила майже весь український імпорт, Москва вперше вустами радника президента РФ Сергія Глазьєва офіційно визнала, що це "профілактичний захід" на випадок підписання Україною Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Мовляв, ось, що вам приблизно світить, якщо будете смикатися в неправильному напрямку. Договір цей в Києві багато хто дійсно розглядає як кінець так званої політики різновекторності і початок нехай і повільного, але повномасштабного зближення з ЄС.

Мало хто в українській столиці, навіть у провладній, досить лояльно налаштованій щодо Росії правлячій партії, припускав, що Кремль буде відкрито бити Київ по морді, запрошуючи дружити. Як сказав один знайомий кінопродюсер, "нас кличуть у друзі, але тільки приниженими, і щоб ми зрозуміли, що, крім дружби, у нас вибору немає".

Неприємність ситуації для українського керівництва полягає в тому, що Росія і Митний союз дійсно є незамінними торговими партнерами країни: зовнішньоторговельний оборот України з МС у минулому році склав близько $ 65 млрд, або приблизно 38% загального обсягу товарообігу

Неприємність ситуації для українського керівництва полягає в тому, що Росія і Митний союз дійсно є незамінними торговими партнерами країни: зовнішньоторговельний оборот України з МС у минулому році склав близько $ 65 млрд, або приблизно 38% загального обсягу товарообігу, а з ЄС – відповідно $ 50 млрд, або 29% товарообігу. У Києві всі, навіть опозиція, розуміють, що якість багатьох українських товарів не німецька і навіть не іспанська і не польська, і швидко ці потоки переорієнтувати на Захід не можна.

Однак стилістика запрошення в друзі по-російськи, судячи з усього, почала втомлювати навіть Президента Януковича і його колег. Так, міністр енергетики України Едуард Ставицький вже через кілька днів після того, як митники почали "кошмарити" вантажі, оголосив, що Україна минулого року скоротила імпорт дорогого російського газу на 30% і на цьому не зупиниться. Цього року Нафтогаз планує і далі зменшувати поставки з Росії, подвоївши у 2014-му закупівлі в Європі. До того часу побудований у радянські часи газопровід буде в реверсному режимі качати 5 млрд кубометрів газу на рік.

Середня ціна європейського газу, що постачається в рамках річного контракту з німецькою компанією RWE, складе близько $ 385 за 1 тис. куб. м, трохи дешевше, ніж $ 400, які бере за кожну тисячу Газпром. Також розраховує Україна знизити залежність від російського палива за рахунок зрідженого газу, який планує отримувати танкерами по Чорному морю, і для цього нібито вже веде переговори про оренду плавучого терміналу в американської компанії Excelerate Energy. Це має доставити ще 5 млрд кубометрів палива на рік, повідомив Ставицький.

Уряд країни, в яку за три роки через нестерпність умов ведення бізнесу не зайшов жоден великий іноземний інвестор, раптом активізував переговори із західними
газовими гігантами про видобуток сланцевого газу і блакитного палива з дна Чорного моря

Далі й зовсім починаються дива. Уряд країни, в яку за три роки через нестерпність умов ведення бізнесу не зайшов жоден великий іноземний інвестор, раптом активізував переговори із західними газовими гігантами про видобуток сланцевого газу і блакитного палива з дна Чорного моря. Україна вже підписала цього року угоду про розподіл продукції з компанією Shell, що передбачає розробку Юзівського родовища сланцевого газу на сході країни, яке має принести 3-5 млрд кубометрів газу на рік. На заході країни уряд планує протиснути проект угоди з Chevron на розробку Олеського родовища сланцевого газу, навіть незважаючи на опір місцевих рад. Воно, у свою чергу, може принести 3-5 млрд кубометрів газу.

І на завершення уряд України, багато членів якого були досі стурбовані особистим збагаченням і внутрішньовидовою боротьбою, заявив про намір підписати угоди з консорціумом Exxon Mobil і Shell з розробки Скіфської ділянки на шельфі Чорного моря. Це буде зроблено протягом двох місяців, додав Ставицький. Так швидко й ефективно з іноземними інвесторами український уряд не працював ніколи. З урахуванням інших запланованих проектів з видобутку вуглеводнів на шельфі Чорного моря Україна до 2020 року зможе повністю забезпечити себе газом, підсумував Ставицький. А 2020 -й, як відомо, прийде через шість років. Навіть якщо міністр трохи блефує, прагнення і намір таки наявні.

Торгова війна з Росією та підписання Угоди про асоціацію з ЄС може стати стусаном для України, стимулом до модернізації свого виробництва, який самостійно країна вишукати не могла

Як це не парадоксально, але Кремль, можливо, робить Україні послугу, поставивши ребром питання про вибір між МС і ЄС. Торгова війна з Росією та підписання Угоди про асоціацію з ЄС може стати стусаном для України, стимулом до модернізації свого виробництва, який самостійно країна вишукати не могла. Це може бути довгим і болісним процесом – наприклад, грузинам знадобилося вісім років , щоб наблизитися до обсягів експорту вина, які були у країни до введення Росією заборони на його ввезення. Україна не Грузія, покращувати якість доведеться не тільки у вині, і зайняти це може більше, ніж вісім років.

Але ж і винагорода варта того, як сказав у розпал торгової війни в одному зі своїх інтерв'ю № 9 списку найбагатших українців – Костянтин Жеваго: "Ми хочемо жити в кращому суспільстві, не в бідному, а в багатому, у здоровому, а не в хворому. ВВП ЄС – майже $ 16 трлн, ВВП Росії – $ 2 трлн. Якщо у тебе один сусід у вісім разів бідніший за іншого, тебе життя виштовхує до багатшого сусіда".

Поки ж українці бідніші за обох сусідів, а сам Жеваго продає в Росію величезну кількість вагонів Стахановського заводу. Однак відкритість, з якою мільярдер ділиться світоглядними висновками, відображає усвідомлення, що зріє серед українських бізнесменів і політиків, того, що ставку на Росію, як колись, більше робити не можна. Що там ринками управляє не економіка, а політика або взагалі емоції кількох людей, і будь-який експорт, навіть якщо він вигідний Росії, може в один момент припинитися. Єдина цьому альтернатива – диверсифікація торгівлі. І підписання Україною договору з Євросоюзом 28 листопада у Вільнюсі – непоганий фундамент для нарощування експорту до Європи. До речі, кажуть, там по морді не б'ють, що теж приємно.

А пасаж про емоції кількох людей, можливо, і не фігура мови. Щоразу, коли президент РФ Володимир Путін приїжджає до України з офіційним візитом, він демонстративно проводить стільки ж часу зі своїм кумом Віктором Медведчуком, колишнім главою Адміністрації президента Леоніда Кучми, як і з Президентом Януковичем. Останній, людина зі складними відносинами із законом, відставному офіцеру спецслужб явно несимпатичний – і його можна зрозуміти, Янукович не багатьом тішить око і в Україні.

Навіщо Путін девальвує себе і велику країну в очах сусідів – українців, надаючи всіляку підтримку Медведчуку з його оскаженілою проросійською позицією, зрозуміти складно

Але навіщо Путін девальвує себе і велику країну в очах сусідів – українців, надаючи всіляку підтримку Медведчуку з його оскаженілою проросійською позицією, зрозуміти складно. Незважаючи на масивну рекламну кампанію, рейтинг Медведчука в країні рідко дотягує до 1%. Він не представляє в Україні нікого, серед блогерів він – чемпіон з глузування з боку читачів. Або Путін погано поінформований про ситуацію в Україні, або ж йому просто все одно.

Скорочена версія статті була опублікована в російській газеті Ведомости

***

Ця колонка опублікована в №34 журналу Корреспондент від 30 серпня 2013 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.

Відгуки й коментарі надсилайте за адресою  korr-opinion@kpmedia.ua