Один із найбільш закритих українських мільйонерів розповів про свої перші гроші

За 20 років бізнесу в Україні Василь Хмельницький з партнером Андрієм Івановим побували акціонерами багатьох активів, серед яких - Запоріжсталь, Київ Хліб, Київенерго, завод Росинка. Його капітал зараз оцінюється Forbes в $333 млн. В інтерв'ю виданню він розповів про перші кроки в бізнесі, приватизацію в Україні і політичну позицію.

Журнал зазначає, що бізнесмен є досвідченим політиком, який з 1998 року не знімає значок нардепа. Проте серйозних законопроектів за цей час Хмельницький не подавав, крім того, став одним з найбільш завзятих "прогульників" ВР. Forbes пише, що політичних амбіцій у Хмельницького немає, зате бізнесових - дуже багато.

Бізнесмен, який виріс у Черкаській області, після закінчення школи вчинив за прикладом старшого брата, виїхавши до Ленінграда працювати на будівництво з можливістю ходити на вечірні курси. Як він розповів виданню, увійшов в економічну сферу з початком розвалу СРСР, в 1987 році, коли почали з'являтися перші кооперативи. "Певний час фарбували портові крани і за два дні отримували 120 карбованців. Такі гроші ми отримували на основній роботі за місяць", - згадує Хмельницький.

Підприємець навів показовий приклад на тему власних зусиль: «Потрібно було набрати людей на будівництво, платили по 25 рублів за день. Якось приходжу в гуртожиток, сидять хлопці на телефоні, продають пиво... Я кажу, мовляв, хлопці пішли працювати, можна точно 25 рублів на день отримати. Вони відповідають, що операція ось-ось відбудеться, і вони стануть мільйонерами. Минуло півроку. Мені знову знадобилися робітники. Приходжу до них у гуртожиток, кажу, що є робота і плачу 50 рублів на день. А вони знову сидять на телефоні, клеять операцію з продажу Toyota. Минуло три роки, вони там так і сиділи. Я вже купив синю "шістку" і квартиру".

Крім того, Хмельницький вказав на вдалий зв'язок - його сусідом у гуртожитку був Олександр Варварін, брат засновника концерну Орімі, в який пізніше і увійшов бізнесмен. Згодом спільна справа сфокусувалася на нафтопродуктах. На початку 90-х філія компанії Орімі-оіл була відкрита і в Києві. Пізніше завдяки Дмитру Варваріну Хмельницький познайомився з майбутнім бізнес-партнером, Андрієм Івановим.

Після ДКНС бізнесмен вирішив повернутися на батьківщину разом з Івановим. Він розповів про перші успіхи в Україні: "Ми пішли на Запоріжсталь і ММК Ілліча, купили метал, продали його за долари, поміняли на рублі, за які купували нафтопродукти. Тут і почалася наша розбіжність з головною конторою в Ленінграді. Метал - їхній непрофільний бізнес, вони не хотіли ризикувати. У 1994 році ми за $500 000 викупили у Варваріна частку в київському філіалі і почали працювати самостійно".

Згодом бізнесмени зуміли вдало використовувати механізми приватизації. "Так ми стали акціонерами Чернігівнафтопродукт, Харківнафтопродукт, Житомирнафтопродукт. Наприклад, Харківнафтопродукт - це 20 нафтобаз і 170 заправок". Згодом партнери зуміли успішно інвестувати в низку активів, перепродуючи які вони заробили солідний капітал.

Говорячи про свої політичні амбіції, Хмельницький заявив: "Ми завжди рахуємося з владою. Коли бізнесмен іде в опозицію, у мене ця дія викликає подив. Підсвідомо я розумію, що такий бізнесмен в майбутньому хоче домогтися більше влади. Бізнес повинен бути окремо, незалежно від політики. Якщо це було б можливо, напевно, я не пішов би в політику. Я про владу намагаюся не говорити погано. Якщо хочеш говорити про неї погано - йди в опозицію".

Докладніше про перші кроки в бізнесі Хмельницького, успіхи приватизації в Україні і битву за пакети акцій у великих підприємствах читайте на Forbes.ua