Корреспондент: Борці опору. Втративши роботу, тисячі українців розпочинають власну справу
12 тис. співвітчизників, які втратили роботу у цьому році, не скорилися обставинам, а стали сильнішими – вони відкрили власний бізнес на отриману авансом річну допомогу з безробіття, пише Кароліна Тимків у №43 журналу Корреспондент від 1 листопада 2013 року.
Альону Суслову, колись – співробітницю одного зі столичних банків, звільнили після того, як у банку змінилося керівництво. У безробітних вона ходила недовго. Ставши на облік на біржі праці, Суслова використала можливість, надану державою, – отримала допомогу за рік вперед з умовою вкладення цих коштів у власний бізнес.
До казенних 12 тис. грн. Суслова додала 30 тис. грн. своїх заощаджень і відкрила салон краси Чотири сезони в селі Білогородка під Києвом. Заклад почав приносити прибуток у перший же місяць роботи, і таким чином Суслова протягом року не тільки повернула вкладений у справу капітал, а й отримала кошти для відкриття нової точки в сусідньому селі, Гореничах.
«Я абсолютно не шкодую, що тоді мене звільнили з банку і все так склалося, – міркує про зміни у своєму житті Суслова. – Тепер я сама собі господиня».
Сьогодні так само, як вона, роблять все більше співгромадян, які позбулися роботи. У 2013 році, за даними Мінсоцполітики, відмовившись пасивно стояти на біржі праці в очікуванні вакансій, за річною допомогою з безробіття для відкриття бізнесу звернулося 11,6 тис. осіб – майже на 20% більше, ніж у 2012-му.
Згідно із загальними правилами річну допомогу з безробіття отримують співвітчизники, які попередньо склали бізнес-план для свого стартапу, причому в деяких випадках допомога від держави може сягати 60 тис. грн.
Однак її розмір залежить від стажу роботи та розміру платні за останній рік, тому в більшості випадків, особливо для молодих людей, розмір допомоги не перевищує 15 тис. грн. І навіть ці порівняно невеликі гроші допомагають найбільш цілеспрямованим здійснити мрію – позбутися статусу вічних підлеглих і почати працювати на себе.
Експерти прогнозують збільшення кількості таких сміливців, аргументуючи тренд низькими темпами зростання зарплат в Україні, скороченням штатів і небажанням колишніх найманих працівників працювати за копійки.
«Рівень навантаження [на найманий персонал] зростає, а зарплата ні, – пояснює причини, що штовхають людей до підприємництва Наталія Альварез, директор департаменту фінансового консалтингу компанії Pro-Consulting. – Люди, які хочуть змінити своє майбутнє, прагнуть організувати свій бізнес».
Відома справа
Про те, щоб почати працювати на себе, Суслова стала замислюватися задовго до того, як втратила місце в банку, а до остаточного прийняття рішення її підштовхнула пропозиція біржі праці.
Щоб отримати допомогу для відкриття справи, Сусловій необхідно було згідно із загальними правилами зареєструватися в службі зайнятості, не раніше ніж через місяць після цього надати бізнес-план, а потім пройти спеціальні курси для підприємців.
У підсумку Суслова повністю змінила спеціалізацію, перекваліфікувавшись з фінансиста у майстри стрижки, макіяжу та манікюру. Таким чином вона здійснила свою юнацьку мрію.
«У мене працює ввічливий, хороший персонал, який ніколи не спізнюється і не відмовляє клієнтам», – пишається своєю командою Суслова.
Кардинальна зміна профілю під час запуску бізнес-проекту для співвітчизників, які раніше працювали «на дядю», скоріше рідкість. За даними Центру зайнятості, підприємці-початківці зазвичай реалізують себе в знайомих сферах, де є налагоджені зв'язки.
Наприклад, Ірина Скляр, 39-річна мешканка міста Гребінки Полтавської області, відкрила перукарню, оскільки раніше тривалий час працювала перукарем.
Схожа історія у Марії Богуслав, колишньої співробітниці Головного управління у справах сім'ї та молоді Київської міської держадміністрації, яка змінила статус, але не спеціалізацію.
На колишньому місці роботи вона два роки керувала проектом Золотий кадровий резерв – створювала базу даних талановитої молоді для працевлаштування в держсекторі. Потрапивши під скорочення, Богуслав використала цю ідею вже на підприємницькій ниві, створивши онлайн-платформу Skills Academy, за допомогою якої молоді фахівці можуть знайти роботу, а компанії – підібрати собі співробітників.
На цьому ресурсі шукачі можуть безкоштовно реєструватися і переглядати навчальні лекції з пошуку роботи та побудови кар'єри, а от роботодавцям за регулярний доступ до бази фахівців потрібно заплатити 15 тис. грн.
Причому Богуслав 12 тис. грн., отриманих від служби зайнятості, не вистачало для запуску проекту, і тоді їй посміхнулася удача – спонсором проекту став мобільний оператор МТС, який інвестував у Skills Academy 186 тис. грн.
«Я рада, що моє життя повернулося таким чином і держава мене підштовхнула до цього кроку, – зізнається підприємниця. – Хоча насправді у нас люди не вірять у державну підтримку».
Повірити в те, що на допомогу з безробіття, нехай і виплачену на рік вперед, можна розпочати будь-яку справу, і справді складно. Так, Скляр отримала лише 7 тис. грн., та й ті, за її словами, пішли переважно на бюрократичні процедури з оформлення бізнесу. На ремонт орендованого приміщення, закупівлю крісел, ножиць, фенів та іншого устатковання Скляр витрачала свої кровні, а також взятий у банку кредит на суму 20 тис. грн.
Невеликий розмір допомоги від держави обумовлений об'єктивними причинами: більшість безробітних, перш ніж потрапити на біржу, отримувала зарплату в конвертах.
Втім, ті, хто ризикнув розпочати самостійне життя, в зуби дарованому державою коню не дивляться. Для них головний капітал – власні сили і знання.
«У місті велика конкуренція, – розповідає про капіталізм у Гребінках Скляр. – Клієнтів намагаємося утримати, підвищуючи свою кваліфікацію. Для цього постійно їздимо на виставки».
Повністю розплатитися з кредитом й отримати перший прибуток заповзятлива українка планує через три роки.
Родом з кризи
Якщо у 2007 році на 10 тис. українців припадало 84 малих підприємства, то внаслідок кризи, що наскочила через рік, до 2011-го їхнє число скоротилося на 17%. Позитивна тенденція окреслилася лише минулого року – кількість суб'єктів малого бізнесу зросла на 9%.
Багато фахівців, що потрапили під час кризи під скорочення, так і не знайшли собі застосування в наймі і подалися в дрібні підприємці, пояснює тенденцію Олена Грищук, директор рекрутингової компанії Форсаж. Ці люди є далеко не найкращими серед фахівців, проте не змогли знизити свої кар'єрні та фінансові амбіції, пояснює вона.
На вільних хлібах новоспеченим бізнесменам довелося несолодко, констатує Альварез. Державна допомога під час запуску нового проекту в кращому випадку становить 30% від загального бюджету стартапу. До того ж взяти на додаток до неї кредит сьогодні завдання непросте. За словами аналітика, великі банки неохоче позичають малому і середньому бізнесу, вважаючи це досить ризикованим видом діяльності.
Нарешті, багатьом українцям не вистачає знань у сфері бізнесу.
«Для вдалого старту потрібна хороша бізнес-ідея, підприємницька жилка, знання і розуміння бізнесу», – наголошує Альварез.
Тому експерт радить службі зайнятості впроваджувати у себе більш ефективні програми для підприємців-початківців. Ті курси, які діють сьогодні, на її думку, не дають необхідних навичок.
До того ж багатьом колишнім безробітним заважає те, що довгі роки вони працювали за наймом: вони бояться ризику і розорення. Тому в одиночне плавання пускаються лише найсміливіші і найбільш наполегливі, зазначають аналітики.
«Перший час, коли бізнес-план не відповідав реальності [і його не брав Центр зайнятості], я сильно засмучувалася, – згадує Скляр, – адже у своєму бізнесі стільки нюансів».
Неофітам сфери непросто розібратися й у хитросплетіннях податкового законодавства, і в національних особливостях ведення бізнесу, які відкинули Україну, згідно з рейтингом Світового банку, на 139-те місце серед 178 країн за сприятливістю умов для підприємництва. У підсумку сегмент малого та середнього бізнесу в Україні розвинений вкрай слабо, нагадує Альварез. Якщо в державах Західної Європи він забезпечує до 70% ВВП, то в Україні – не більше 10%.
І, тим не менш, експерти прогнозують хоча й невелике, але зростання бізнес-активності – навіть за наявних умов.
«Десь 1-2% на рік, – обіцяє Альварез, – поки не зміниться інвестиційний клімат, політика ведення бізнесу».
***
Цей матеріал опубліковано в № 43 журналу Корреспондент від 1 листопада 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.