Кризу в Україні спровокувала груба помилка США та ЄС - ЗМІ

Початкові вимоги опозиції були конкретними і законними. У демократичному суспільстві повинна існувати можливість для вільного обговорення зовнішньої політики країни, і якщо президент країни Янукович пообіцяв підписати угоду про асоціацію з Євросоюзом, то обіцянки треба виконувати.

 

Проте в подальшому опозиція трансформувалася, і її первісні вимоги поступово відійшли на задній план, а на передній план став заклик структурної зміни української політики і відставки президента. Незважаючи на амністію, оголошену Януковичем, опозиція пішла шляхом подальшої конфронтації, що привело до відходу з політичної сцени режиму Януковича і його соратників.

 

Йдеться про дуже грубу помилку, допущену США спільно з європейськими партнерами, що призвело до виникнення напруженості в Європі. У цій ситуації найбільше постраждала Україна, опинившись між двома вогнями: з одного боку - Росія, з іншого - США і Євросоюз.

 

Державний департамент США, а також Німеччина та Франція, замість того, щоб зняти напруженість, стали її нагнітати.

 

Йдеться про дуже грубу помилку, допущену США спільно з європейськими партнерами, що призвело до виникнення напруженості в Європі. У цій ситуації найбільше постраждала Україна, опинившись між двох вогнів: з одного боку - Росія, з іншого - США і Євросоюз.

 

Москва в цей час закликала до спокою і намагалася зробити все можливе, щоб Янукович залишався на президентській посаді до закінчення свого терміну, і так забезпечити мирну зміну влади в розділеній надвоє Україні. З одного боку, Західна Україна, яка прагне піти європейським шляхом розвитку, з іншого боку - Східна Україна, що історично пов'язана з Росією.

 

Проте ні Барак Обама, ні Ангела Меркель, ні Франсуа Олланд не приймали це до розрахунку, намагаючись залучити Україну у сферу свого впливу. Парадоксально, але зараз вони в цьому звинувачують Москву.

 

Після відходу Януковича з президентської посади стало зрозуміло, що справи в Україні зовсім погані. Країна виявилася розділеною надвоє, без видимої переваги однієї сторони над іншою. І що зовсім погано, так це те, що Росія не забуває спроб Сполучених Штатів і НАТО перекроїти зону свого впливу.

 

Ще свіжі в пам'яті непропорційні бойові дії Північноатлантичного альянсу проти Сербії в 1999 році, православний світ такого не прощає.

 

Зазначені вище фактори сприяли прийняттю рішення Москви втрутитися в українські події для наведення порядку. З юридичної точки зору, таке рішення може бути витлумачено як незаконне, оскільки ставить під сумнів принцип невтручання у внутрішні справи іншої держави.

Ще свіжі у пам'яті непропорційні бойові дії Північноатлантичного альянсу проти Сербії в 1999 році, православний світ такого не прощає.

 

Багато хто зараз згадав введення радянських військ у 1956 році в Угорщину і в 1968 році до Чехословаччини для придушення заколоту, спрямованого проти реального соціалізму.

 

Однак випадок з Україною тут не підходить. Потрібно розуміти, що після падіння СРСР Росія у своїй зовнішній політиці твердо стояла на позиції невтручання у внутрішні справи інших держав. Москва твердо виступала проти війни в Іраку, військового втручання сил міжнародної коаліції (в основному країн блоку НАТО) в громадянську війну у Лівії.

 

Напрошується питання: якщо росіяни так твердо відстоюють право націй на самовизначення і невтручання у внутрішні справи інших держав, то чому вони тоді воювали з Грузією в 2008 році, а зараз погрожують це повторити в Україні?

 

Відповідь проста, і вона полягає в наступному. По-перше, Україна історично завжди входила в сферу життєво важливих інтересів Росії. Хвиля насильства зачіпає значну частину російськомовного населення, що проживає в Україні, і Росія не може залишатися байдужою до їхньої долі. Москва не забула про те, як серби в 1999 році чекали від російських рішучих дій для припинення бомбардувань НАТО. Зараз Росія не хоче повторення югославського сценарію.

Напрошується питання: якщо росіяни так твердо відстоюють право націй на самовизначення і невтручання у внутрішні справи інших держав, то чому вони тоді воювали з Грузією в 2008 році, а зараз погрожують це повторити в Україні?

 

По-друге, Москва не бажає пасивно дивитися на те, як Німеччина, США і Франція на свій манер врегулюють ситуацію в Україні. Адже немає ніякої впевненості в тому, що Захід щодо Східної Європи не робить помилок.

 

По-третє, зараз настала ера Росії заявити про себе, і уряд Володимира Путіна про це знає. З початку нинішнього століття все більш помітним стає відновлення російського впливу у світі. Після закінчення епохи холодної війни Росія перетворюється на державу, і без Москви зараз неможливе вирішення глобальних світових питань.

 

Як приклад можна навести участь Росії у шестисторонніх переговорах про шляхи врегулювання кризи навколо ядерної програми КНДР, а також щодо ядерної програми Ірану. Кремль активно бере участь у роботі квартету з близькосхідного врегулювання і в міжсирійських переговорах.

 

Зараз доля України залежить від Росії і Заходу, чи зуміють вони домовитися, щоб покласти край насильству. Як би там не було, але Росія підтвердила знову, що вона повернулася як активний гравець на міжнародну арену.