Огляд зарубіжних ЗМІ: український спорт досяг дна
Проблеми Євросоюзу, українського спорту і нова холодна війна – в дайджесті іноземної преси.
Чому Євросоюз тріщить по швах – Deutsche Welle
Після недавніх перемог, здобутих євроскептиками на виборах у Польщі, Іспанії, Великобританії та Фінляндії, навіть останнім романтикам інтеграції повинно стати зрозуміло: в Євросоюзу серйозні проблеми, які можуть ще сильніше загостритися в найближчі місяці.
З абсолютно різних причин в низці країн-членів ЄС зростає суспільне невдоволення. А уряди держав, що входять в ядро Євросоюзу, що стискається, – Німеччини, Нідерландів, Бельгії, Люксембургу та, частково, Франції – продовжують проводити колишню політику. Цього в підсумку виявиться недостатньо. Відцентрова сила вже набрала обертів.
Якщо подивитися на карту, Німеччина в буквальному сенсі оточена. На зростання євроскептицизму по периметру Євросоюзу уряд ФРН відповідає круговою обороною. На наступному саміті ЄС канцлер ФРН Ангела Меркель спільно з президентом Франції Франсуа Олландом намір виступити з пропозицією поглибленого співробітництва між 19 країнами, що входять у зону єдиної валюти.
Країни-члени єврозони дійсно вимагали розробити такий план у розпал фінансової кризи два роки тому. Однак зараз ніхто більше не хоче про це чути.
Ангела Меркель виступає проти внесення змін до договорів ЄС, як того вимагає прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон. Після переконливої перемоги на виборах йому в спину дме попутний вітер. А Меркель, навпаки, вітер дме прямо в обличчя.
Перегляд договорів ЄС у нинішній напруженій ситуації навряд чи можливий – адже для цього потрібно провести референдуми в країнах Євросоюзу.
Фундаментальні реформи в Євросоюзі складно провести ще й тому, що вимоги євроскептиків різних країн сильно розрізняються
Великобританія хоче зменшити вплив ЄС у Сполученому Королівстві, в підсумку скоротивши свої внески в брюссельський бюджет. Справи в економіці країни йдуть непогано – британці вважають, що можуть обійтися без Євросоюзу. Водночас Польща та Іспанія користуються вигодами членства в ЄС, їхня економіка зростає. Незважаючи на це, люди звинувачують у всіх бідах Брюссель.
У свою чергу, південні країни вимагають від Німеччини більшої солідарності в рамках ЄС і спільного обслуговування боргів – тобто більше грошей. Однак у ФРН до цього не готові. Справи у німецької економіки йдуть добре, але особливого прагнення до надання допомоги біднішим сусідам не спостерігається.
Проблеми українського спорту – Tagesanzeiger
Найкращі українські спортсмени масово виїжджають з України в інші країни. Причина: відсутність в Україні сучасних спортивних об'єктів, безгрошів'я і дефіцит медичного обслуговування.
Чи не єдина надія української спортивної гімнастики – 21-річний Олег Верняєв з Донецька, який отримав відразу кілька золотих медалей ЧЄ-2015 з цього виду спорту у французькому Монпельє.
Саме завдяки йому Україна вперше з 2009 року змогла випередити в медальному заліку Росію. Багато хто вважає, що Верняєв цілком зможе скласти гідну конкуренцію японському гімнасту Кохеї Утімурі на літніх Олімпійських іграх у 2016 році.
Раніше середній вік спортсменів української олімпійської збірної зі спортивної гімнастики становив 21 рік й обіцяв Україні непогані перспективи, однак тепер з тієї команди залишилося лише двоє: Олег Верняєв і 22-річний Ігор Радівілов.
Зі збірної пішли Віталій Наконечний, 21-річний Олег Степко і 25-річний Микола Куксенков. Їхній відхід боляче вдарив по збірній. Степко, наприклад, в прискореному режимі отримав громадянство Азербайджану, а Куксенков, який має російське громадянство, відтепер виступає за Росію. Разом зі Степком у збірну Азербайджану перейшов Петро Пахнюк.
Цього року в Азербайджані пройдуть перші Європейські ігри, і Баку роздає громадянство атлетам у різних спортивних номінаціях. "Азербайджан робить спробу заявити про себе як про спортивну супердержаву", - нещодавно писав один російський спортивному форум.
При цьому Баку пропонує спортсменам найсучасніші тренувальні бази, нові стадіони і першокласну медичну допомогу – тобто все, чого немає в Україні, наголошує журналіст. Наявність величезних проблем в українській гімнастиці не заперечує і тренер Верняєва Геннадій Сартинський.
Також українському спорту не вистачає грошей. Торік Федерація гімнастики України змогла відправити спортсменів на Чемпіонат Європи в Софію тільки завдяки терміновому кредиту Європейського союзу гімнастики UEG – 38 тис. євро з невеликим.
Кредит врятував спортсменів в останній момент, коли Україна вже подала заявку на скасування своєї участі
Цього року українським гімнастам довелося обходитися в Монпельє без лікарів і фізіотерапії.
Тим часом в українських ЗМІ поповзли похмурі чутки: нібито Верняєв і Радівілов незабаром теж поїдуть виступати за кордон. Зокрема, в Монпельє подейкували про те, що поряд з Росією в спортсменах зацікавлені і в Німецькому гімнастичному союзі (DTB), хоча в прес-службі організації цю інформацію не підтвердили. Також наполегливо відмовляється від коментарів на цю тему і сам Верняєв.
Футбольні розборки набувають політичного забарвлення – La Repubblica
Футбольна війна стала тим інструментом, яким можна виміряти глибину прірви, в якій опинилися відносини між Росією й Америкою.
Схема протистояння була випробувана в епоху холодної війни. Максимальне ідеологічне зіткнення і мінімальні політичні угоди, за темами, в яких протилежні інтереси збігаються з причини взаємної користі (переговори щодо іранської ядерної програми, наприклад). Але ця схема приносить дивіденди винятково росіянам, беручи до уваги те, що вони краще, ніж американці, розбираються в хитрощах холодної війни.
У Москві головні дійові особи на політичній сцені – усі ветерани холодної війни, починаючи із самого Путіна, з усім його досвідом роботи в КДБ, і міністра закордонних справ Сергія Лаврова, який у свої 65 років є найстаршим за віком і найбільш хитрим: впродовж 10 років він був послом Єльцина в ООН, а потім перейшов у партію Путіна.
У Вашингтоні, навпаки, радянологи майже зникли як вид. Білл Клінтон став останнім, у кого була хороша команда фахівців з кремленології, яку очолював Строуб Телботт. 11 вересня відвернуло увагу від того, що відбувається в Москві. Путін здавався американцям маріонеткою, поставленою в Кремль Єльциним, щоб займатися справами сім'ї, проте Путін м'яко завойовував залізну владу.
Той самий Обама ніколи не ставив Росію на чолі пріоритетів. Згідно з поверхневим аналізом американців, Росія повинна була замкнутися у самій собі, бути задавлена демографічним спадом, технологічною відсталістю, втратою імперії внутрішньої (інші радянські республіки) і зовнішньої (колишні східноєвропейські сателіти) і, нарешті, підйомом Китаю як економічної та військової держави. Це бачення відображає слоган "США – азіатський центровий", а також явне надання переваги баскетболу перед футболом у спортивних пріоритетах американського президента.
А Путін скористався старою і перевіреної філософією "сфер впливу" саме за часів відновлення холодної війни. Так, наприклад, події в Македонії сильно пахнуть російським втручанням, у той час як Угорщина Орбана доводить, що сироти комунізму і фашизму дуже часто знаходять спільну мову.
І ось тепер футбольна війна перетворюється на надзвичайно зручний ідеологічний привід, щоб засудити Америку, яка прагне грати роль господаря у світі, і повторити, що Росія все більше прагне до того, щоб з нею поводилися як з рівною, як з наддержавою, а не як з колишньою комуністичною імперією, що переживає занепад.
Спорт, і насамперед футбол, з усіма грошима, які в ньому крутяться, став сильним фактором геополітичного впливу, а також красномовства, яке дуже часто йде рука об руку з корупцією
Яскравим прикладом цього союзу може бути зимова Олімпіада в Сочі.
Не треба бути психологами, щоб зрозуміти, що Путін і Блаттер домовилися.
Досить поглянути на фото Блаттера, який вручає Путіну блискучий м'яч Чемпіонату світу-2018: скільки коштує цей м'яч?
Війна пропаганд – Dunya Bulteni
Події на Близькому Сході й у Східній Європі привели до поширення ідеї про те, що ми перебуваємо на порозі нової холодної війни, що розгортається на лінії США – Росія по осі Схід – Захід.
Це переконання підкріплюється тим, що, як і в роки холодної війни, ми стаємо свідками пропагандистського протистояння. Обидві сторони не утримуються від використання всіляких засобів пропаганди, щоб представити своє бачення того, що відбувається, і розвінчати уявлення, сформоване протилежним табором. Як й у XX столітті, візуальність – найсильніша зброя сьогодні.
Інтернет, який, як передбачалося, підірве силу пропаганди, являє собою один з найважливіших фронтів у цій новій війні. Проводячи через інтернет свою «суспільну дипломатію», держави (включаючи ІДІЛ), як і в роки холодної війни, у цій глобальній силовій грі намагаються впливати на «треті країни», і насамперед на власних громадян.
Наприклад, відео, викладене на Youtube під назвою «Добридень, я російський окупант» користувачем okeyamnet. У ньому в іронічному стилі і яскравими (часом зневажливими) виразами описується вчора і сьогодні прибалтійських республік, України і країн Середньої Азії.
Зважаючи на запланований на наступний рік бюджет американського національного мовного центру Broadcasting Board of Governors, США на базі офісу Radio Free Europe / Radio Liberty в Чеській Республіці готуються створити новий цифровий медіадепартамент.
Завдяки цьому Америка, яка бажає здійснювати мовлення для російськомовних країн і регіонів, планує послабити російський вплив в соціальних ЗМІ. Водночас Америка, яка, як очікувалося, зосередить свою увагу на Азії, після української кризи зробила різкий поворот в бік Європи.
І, щоб укоренити свою позицію в цій війні, Америка нарощує співпрацю з регіональними державами. Як і в роки холодної війни, вона намагається підвищити свою силу і вплив не безпосередньо через радіостанцію «Голос Америки» (Voice of America), а працюючи з медіагрупами в тих чи інших країнах.
Щоб представити свою точку зору на події на Донбасі після анексії Криму, вона пішла на співпрацю з Donbass TV і Kanal 24, який здійснює трансляцію на Україну для того, щоб розвінчати версії і події, що відбуваються в регіоні (або нав'язати погляд через рожеві окуляри). США продовжують свої контакти з медіагрупами, які функціонують як усередині Росії, так і за її межами (Grani.ru, Dojd TV ...).