Африканська карта Путіна: чи зможе РФ використати Глобальний Південь

Під час саміту Росія-Африка у Петербурзі російський диктатор Путін намагався підкупити лідерів Глобального Півдня списанням радянських боргів та жменькою дармового зерна. Чи вдалося це очільнику Кремля?

Роздуті підсумки

Петербурзький саміт Росія-Африка, що закінчився напередодні, російська пропаганда подає, як дипломатичний успіх. Мовляв, цілих 17 глав африканських держав під час війни та за умов міжнародної ізоляції приїхали до Путіна на саміт. Дехто з них, наголошують кремлівські пропагандисти, був навіть у футболці з портретом Путіна, а хтось красно дякував йому за благодіяння. Це ж успіх, чи не так? Але, як любить казати той самий московський тиран, "не все так однозначно".

Для об’єктивної оцінки результатів опозиційний журналіст і відомий блогер Майкл Накі пропонує порівняти саміт із попереднім "івентом" 2019 року.

"Ось, приїхало 17 лідерів країн, а ми знаємо, що в Африці більше 50 країн. Це багато чи мало? Начебто, доволі пристойно. Але як дізнатися точно? Дуже просто: порівняймо це з попереднім самітом Росія-Африка, - сказав він у ефірі власного YouTube-каналу. - У 2019 році, коли Росія навіть не робила великої ставки на цей саміт, коли не біло такої щільної комунікації з африканськими країнами, коли Путін у кожній другій промові не розповідав про неоколоніалізм, коли їм не приділялося стільки уваги, приїхало набагато більше глав держав".

За підрахунком політолога Михайла Виноградова, у порівнянні з 2019-м, серед публічних союзників РФ на саміті свій статус підвищили Еритрея та Бурунді (президенти); у Зимбабве, Малі та ЦАР статус не змінився (президенти); Алжир понизив свій статус (прем’єр замість президента).

У групі "обережних" прибічників РФ: статус підвищено у Бурунді (президент замість прем’єра), статус не змінили, надіславши президентів, Буркіна-Фасо, Конго, Уганда та ПАР. Статус понизили Гвінея (голова МЗС), Судан (замголови Верховної Ради) та Екваторіальна Гвінея (віце-президент).

З категорії тих, хто не визначився (у 2019-му не були на саміті, а в 2023-му приїхали): президенти Гвінеї-Бесау та Камеруну. Попередній статус на рівні глави уряду - у Марокко, Мозамбіку, Сенегалу та Ефіопії. Свій статус понизили Ангола, Габон, Мадагаскар та Південний Судан.

Підкреслено-нейтральним, у статусі голови уряду приїхав глава Танзанії, а понижений статус у  Намібії (віце-президент), Того (глава МЗС) та Есватіні (віце-прем’єр).

Серед країн, що дрейфують вбік від РФ, попередній статус на рівні глави держави зберегли Каморра та Лівія. Понизили свій статус Мавританія (прем’єр), Нігерія (віце-президент), Бенін, Гамія, Замбія, Руанда, Сейшели, Туніс,Чад (представники МЗС), і навіть Сомалі (віце-прем’єр), Джибуті (міністр енергетики).

Взагалі не приїхали: Кабо-Верде, Маврикій, Нігер, Сьерра-Леоне. Не були ні в 2019, ні зараз: Ботсвана, Лесото, Сан-Томе і Принсіпі.

Серед максимально дистанційованих від РФ країн статус понижений у Гани, Малаві (надіслали міністрів); статус сильно знижений у Кот-д’Івуар, а більше не приїхали Кенія, Ліберія.

Загалом, статус делегацій знизили - 25 країн; зберегли попередній - 14; більше не приїжджають - 6; не були ні тоді, ні зараз 3; приїхали вперше - 2; підвищили статус делегацій - всього дві країни.

"Так ось і скажіть: схоже це на успіх, або не дуже?, - питає Майкл Накі. -  Очевидна від’ємна динаміка, незважаючи на всі зусилля".

Прямим свідченням цього стали слова президента ПАР Сіріла Рамафоси під кінець саміту. Він заявив, що керівники африканських країн "прийшли сюди не для того, щоб просити якісь "дарунки" для Африканського континенту".

"Ми, звичайно, розуміємо, що ви з щедрості вирішили безкоштовно надати зерно деяким африканським країнам, які стикаються з певними труднощами. Ми з великою повагою до цього ставимося, наголошуємо на цьому. Однак це не наша основна мета тут, це не наше головне завдання - добитися якихось поставок такого характеру", - сказав Рамафоса, закликавши російського диктатора відновити Чорноморську зернову ініціативу.

Саміт проти саміту

Втім, Путін давно здійснює в Африці доволі наглу політику. Це ілюструює зрив тієї-таки зернової угоди; й, по-друге - держпереворот у Нігері. Зі всім цим він, як це не цинічно звучить, міг би почекати до закінчення зустрічі у Петербурзі. Але ж - ні.

Як відомо, 26 липня у Нігері військовослужбовці президентської гвардії заблокували доступ до резиденції президента Нігера Мохамеда Базума та фактично взяли його в заручники. Через два дні глава президентської гвардії Абдурахман Чіані назвав себе новим лідером Нігеру. А 30 липня у Нігері напали на посольство Франції - президент країни Еммануель Макрон рішуче засудив такі дії і пообіцяв відреагувати на них.

Втім, країни-учасниці Економічної спільноти західноафриканських держав (ЕКОВАС) гідно відреагували на це: днями вони домовилися ввести війська в Нігер, якщо через тиждень там не повернуть владу чинному президенту Мухаммеду Базуму.

У цьому саміті, як відомо, взяли участь президенти Беніну, Кот д'Івуару, Гамбії, Гани, Гвінеї-Бісау, Нігерії, Сенегалу, Того, а також міністри закордонних справ Кабо-Верде та Ліберії і високий представник Сьєрра-Леоне в Нігерії та ЕКОВАС. Крім того, був присутній неназваний "представник президента Базума".

Окрім наміру вирішити питання військовим шляхом, країни ЕКОВАС  ввели проти Нігеру санкції у вигляді закриття кордонів, відміни авіарейсів, припинення фінансових операцій та заморозки національних активів.

Африка як засіб

За словами експертів, переворот у Нігері здійснений за сприяння вагнерівців. Що потрібно Росії у цій країні? Відповідь проста: французькі АЕС на 90% залежать від постачання урану, котрий видобувають у Нігері, чому держпереворот може зашкодити.

А до того Кремль перейшов дорогу Франції ще у Малі та ЦАР. Історії про прибутки Кремля від африканського золота й алмазів, а також про бункери-схованки Путіна та його найближчого оточення в Африці широко відомі, тож не будемо їх тут повторювати.

Однак зрив зернової угоди, на перший погляд, направлений лише проти України. Та відомий український журналіст Віталій Портников вважає, що таким чином Путін планує ослабити Європу.

"Звісно, насамперед Путін хотів ударити по інтересах України та Заходу, - написав він у блозі на NV.- І справді, рішення не продовжувати зернову угоду є серйозним ударом по українському агросектору. Підвищення ціни на зерно стане ударом і по економіці західних країн, до того ж сама заборона, як бачимо, нагадала про конфліктну ситуацію щодо обмежень на ввезення української сільськогосподарської продукції до країн Центральної Європи. А Путіна хлібом не годуй - тільки дай можливість створити нові конфлікти! Проте найбільше, чого побоюються на Заході, - це те, що підвищення цін на їжу призведе до голоду, соціальної кризи та заворушень у країнах Глобального Півдня. А це нові тисячі мігрантів та нові соціальні проблеми у європейських країнах. Та й зростання популярності правопопулістських сил. До цього, до речі, також прагне Путін".

Проте не варто думати, продовжив він, що голод, соціальні та політичні кризи та заворушення - це те, що потрібно країнам Глобального Півдня. Тому рішення російського президента викликало роздратовану реакцію у багатьох країнах Африки.

"Багато лідерів африканських країн утрималися від участі в саміті Росія-Африка у Санкт-Петербурзі. А ті, хто приїхали в гості до Путіна, привселюдно наполягали на продовженні "зернової угоди". Президент Коморських островів Алі Ассумані, який головує в Африканському союзі, зазначив, що Африка зацікавлена в перезапуску угоди. Тож обіцянки Путіна надати безкоштовне зерно країнам Африки нікого на континенті не переконали", - резюмував Портников.

Ірина Носальська