Дорожчий, але смачніший. Чим дикий лосось відрізняється від сьомги
Сьомга або Атлантичний лосось є наразі вимираючим видом, але завдяки розведенню їх на рибних фермах цей делікатес доступний за порівняно невисокими цінами круглий рік. Чого не скажеш про диких лососів із вод Тихого океану, які якраз в сезоні.
Експерти та просто гурмани-любителі стверджують, що за якістю лосось, вирощений на фермі, не витримує порівняння з диким лососем. Смак, текстура та колір філе тихоокеанських видів перевершують всіх вирощених лососів.
Дикий лосось плаває на великі відстані, його колір є результатом природної дієти - харчування крілем, планктоном і водоростями. У рибних господарствах сьомгу вирощують у контейнерах, і характерний рожевий колір філе отримує штучно.
Reuters
Деякі підприємства вивчають більш природні методи розведення риби, оскільки подібне виробництво несе потенційну небезпеку для здоров'я.
Для більшості жителів планети така риба залишається рідкісним сезонним делікатесом. Свіжих тихоокеанських лососів доставляють на ринки країн світу протягом усього декількох тижнів з середини до кінця літа.
Лососі, вирощені на фермах, мають дві принципові відмінності, порівняно з дикими, вони істотно дешевші та набагато жирніші. Тому, перед охочими скуштувати справжнього філе лосося встає дві проблеми. По-перше, буває досить важко за виглядом відрізнити вирощеного від дикого, переважно людям не знайома різноманітність тихоокеанських видів, тому будь-якого лосося можуть назвати сьомгою або червоною рибою. По-друге, через меншу жирність диких лососів їх приготування вимагає більшої обережності, це прекрасне філе досить легко зіпсувати неправильним приготуванням.
Популярні види тихоокеанських лососів
Найпоширенішим і великим тихоокеанським лососем є чавича. Її довжина в середньому досягає 90 см. Американці називають цю рибу королівським лососем (king salmon). Від інших лососів чавичі відрізняються великою (більше 15) кількістю зябрових променів. Живе у водах тихоокеанського узбережжя Америки, а також в арктичних і азіатських: на Камчатці, Командорських островах, в Амурі та на північному Хоккайдо.
AP
Кижуч - також велика риба, досягає 98 см довжини, маси - 14 кг. Від інших лососів кижуч добре відрізняється яскраво-сріблястим кольором луски, тому японська та американське її назва - срібний лосось (Coho salmon, silver salmon). Найбільш поширений кижуч на північноамериканському узбережжі Тихого океану, де він мешкає від Аляски до Каліфорнії. Але також його ареал захоплює води біля Камчатки, Командорських островів і Хоккайдо.
Філе кижуча має від 6,1 до 9,5% жиру. Воно містить вітаміни В1, В2, мінерали і мікроелементи - залізо, калій, кальцій, магній, натрій, фосфор, хлор, молібден, нікель, фтор, цинк, хром.
Власне червона риба, яку ще називають неркою, відрізняється від багатьох лососевих характерним забарвленням. У довжину представники цього виду досягають 80 см, вага звичайно 1,5-3,5 кг. На відміну від інших тихоокеанських лососів, найчастіше нереститься в озерах, обов'язково в місцях виходу ключів. М'ясо не рожеве, як у інших лососевих, а інтенсивно-червоного кольору.
Reuters
Нерки особливо багато на Алясці, уздовж Каліфорнійського узбережжя, а також на східному узбережжі Камчатки та Сахаліну.
Матереал підготовлено з використанням даних The New York Times, Wikipedia
Приєднуйтеся до ком'юніті Корреспондент Lifestyle&Fashion на Facebook та групи Корреспондент Lifestyle&Fashion ВКонтакте