Останнім часом Росія перекидає до Білорусі, котра межує з Київщиною, чимало техніки і солдатів. Проте загроза наступу ворога з півночі може бути спробою політичного, а не військового тиску на Київ.
Сила протидії
Білорусь дійсно залишається "червоною зоною" на картівійни. Зокрема, 8 січня з Воронезької області РФ до білоруського міста Барановичі прибув ешелон із військовою технікою та особовим складом збройних сил Росії. За повідомленням моніторингової групи "Беларускі Гаюн",в ешелоні було близько 30 вагонів-платформ із технікою, два вантажні вагони з боєприпасами та спорядженням і два пасажирські вагони з особовим складом - близько 100 осіб. За даними "Гаюна", серед техніки було помічено: щонайменше вісім вантажівок КамАЗ, шість тягачів МТ-ЛБ і дві артилерійські машини 1В15. У ніч на 7 січня до Білорусі також перекинули ешелон із російськими військовими - близько 700-800 осіб.
То чи варто хвилюватися через ці звістки про передислокацію до Білорусі російської техніки та вояків? Скоріш за все - ні. Адже раніше в Генштабі інформували: значна кількість озброєння та військової техніки, що прибуває до Білорусі з Росії, знята з тривалого зберігання. Для її відновлення потрібен час, а також значні сили та кошти. Командувач сил оборони Києва генерал-лейтенант Олександр Павлюк пояснив, що Росія не має достатніх можливостей для проведення розконсервації озброєння та військової техніки, тому й стягує свій "металобрухт" на білоруському напрямі.
Водночас, з 16 січня до 1 лютого Росія та Білорусь збираються провести спільні льотно-тактичні навчання, і 3 січня біля Білорусі приземлився російський літак далекого радіолокаційного виявлення А-50У. Попереднього разу він прилітав у Білорусь 24 лютого 2022 року.
Та, як пояснив речник Повітряних сил Юрій Ігнат в ефірі загальнонаціонального телемарафону 9 січня, окупанти використовують ці літаки з перших днів війни, у цьому немає нічого екстраординарного. За його словами, "з цим літаком усі носяться вже у всіх Telegram-каналах", але ворог може завдавати ракетних ударів у будь-який час".
"Цей літак у них далеко не один - і на півночі нашої держави, і в акваторії Чорного й Азовського морів вони постійно здійснюють радіолокаційну розвідку, піднімаються високо вгору і сканують територію України, стежать за повітряною обстановкою. Один з варіантів - (стежити - ред.) за нашими літаками, які злітають завдавати ударів", - сказав він, - Повітряні сили знають, що відбувається. Особливо переживати, коли злітає А-50, непотрібно. Більше потрібно реагувати на сигнали повітряної тривоги".
Утім українське військове керівництво, вочевидь, все ж серйозно ставиться до можливого наступу ворога з північного напрямку.
"Підрозділами угруповання сил та засобів оборони Києва нарощуються не лише рубежі оборони, а й система інженерних загороджень на півночі Київщини. Інженерно-саперними підрозділами у першу чергу проводиться мінування танкодоступних ділянок місцевості та шляхів ймовірного висування противника: дороги, лісові смуги, лінії електропередач, тощо", - повідомив нещодавно Олександр Павлюку власному Telegram-каналі.
Основна ціль мінування, за його словами- перешкодити швидкому вклинюванню ворога в бойові порядки українських захисниківпри можливому наступі. Якщо противник не зможе подолати ділянку з вибуховими пристроями, то ЗСУ буде простіше завдати йому вогневого ураження за допомогою артилерії.
При цьому голова Київської ОВА Олексій Кулеба побував 9 січня з робочою поїздкою на оборонних позиціях регіону і перевірив, як облаштовані вогневі споруди та бліндажі.
"У постійній комунікації та плідній співпраці з військовими. Нарощуємо рубежі, забезпечуємо бійців усім необхідним - технікою, спецзасобами та оснащенням. Важливо, щоб наші військові перебували в комфортних умовах. Робота триває", - запевнив Кулеба.
За словамиПавлюка, ЗСУ готові до різних сценаріїв, але загроза вторгнення з боку сусідньої республіки на сьогодні "залишається малоймовірною".
Політичний тиск
Правозахисник і громадський діяч Марк Фейгін припускає, що створенням бойового угрупування у Білорусі росіяни переслідують, насамперед, певну політичну мету.
"Версія з півночі (наступу - ред.) - метушні багато навколо неї. Там відомо, що мости підірвані, усі дороги заміновані. Але логіка тут наступна: вони не те, щоб навіть хочуть захопити Київ, а, скоріше, прагнуть перерізати на Волині постачання зброї з Польщі. І змусити таким чином піти на перемовини, аби Київ зробив це під тиском Заходу, котрий буде боятись все тут втратити, якщо вони вздовж Волині підуть кордоном. Тобто, це для політичного ефекту, а не тому, що з території Білорусі можна дійти до Києва, - вважає він. - На Київ марно здійснювати тиск, він буде воювати за будь-яких обставин. А Захід може сказати: "Тут багато ініціатив, давайте все-таки подумаємо про це". Москва зробить це за будь-яку ціну. Й, звичайно, намагатиметься переконати Лукашенка. Це помітно, бо Путін 19 грудня особисто їздив до Мінську. Тож мені політичний бік питання здається головним. Усе це потрібно, аби змусити Київ піти на перемовини".
Для чого Росії ці перемовини? За словами політолога Тараса Березовця, путінська армія як повітря зараз потребує перепочинку, - аби переозброїтись та навчити своїх мобілізованих.
"Тому Путін потребує "Мінську-3". Але тоді як "Мінськ-1" та "Мінськ-2" він називав зрадницькою спробою ввести його в оману, то зараз він сам виступає ініціатором "Мінська-3". Й тому таке активне маневрування: таке враження, що він, як у казино, ставить фішки на різні номери. Вочевидь, він найбільше сподівається, що має "вистрелити" "фішка" Ердогана, тож поставив на неї найбільше. Але це не означає, що він поставив хрест на інших "фішках" - на тому ж Макронові, Шольці, а можливо це буде ще хтось, - каже він. - З цієї точки зору йому потрібно показати найбільший результат, загрожувати максимально жорсткими мірами, аж до застосування ядерної зброї (хоч останнім часом ця тема якось зовсім загубилася). Але є загроза нових великомасштабних наступів й, головне, сподівання Путіна, що якесь із них дасть результат. І тоді можна буде з позиції сили сідати за стіл перемовин. Однак з того, що я чую, президент Зеленський і українська влада ні на які перемовини у цьому році йти не збираються. У них установка - завершити війну перемогою, і у них є сподівання, що перемога буде досягнена вже у нинішньому, 2023 році".
Ірина Носальська