Укрнафта вперше за три з половиною роки провела збори акціонерів.
Держава, яка де-юре є мажоритарним акціонером, змогла отримати дивіденди за 2011-2013 роки, виключивши з порядку денного пункти, які не влаштовували групу Приват, пише Дмитро Горулько у №41 журналу Корреспондент від 17 жовтня 2014 року.
Кожні проведені збори акціонерів Укрнафти – сама по собі неординарна подія. Найбільший у країні видобувач нафти й один з великих видобувачів газу формально підконтрольний державі – НАК Нафтогаз України володіє 50% +1 акцією компанії. Однак чинне законодавство передбачає, що для зборів акціонерів необхідна присутність власників 60% акцій.
Рідкісне скликання парламенту минає без внесення законопроекту «під Укрнафту», який знизив би необхідну стелю кворуму до 50%, але до прийняття поки що справа не доходила жодного разу.
Таким чином, кожні збори, що відбулися, – продукт кропіткої підготовки багаторівневого компромісу з групою Приват Ігоря Коломойського, яка контролює понад 40% акцій і фактично керує компанією через лояльний менеджмент. Не став винятком і цей раз.
Загрозливі маневри
Про намір ініціювати скликання зборів акціонерів Укрнафти Андрій Коболєв, новий голова правління Нафтогазу, заявив у перший же тиждень після свого призначення на посаду в кінці березня. Ближче до літа претензії держави окреслилися: чиновники, включаючи прем'єр-міністра Арсенія Яценюка, озвучували передбачуваний розмір дивідендів понад 1 млрд грн.
Заяви супроводжувалися і діями – схема з викачуванням технологічної нафти із системи Укртранснафти, забуксувала і в повному обсязі реалізована не була.
Після кількох невдалих спроб Кабмін все таки домігся від парламенту збільшення рентних платежів на видобуток нафти і газу, що також вдарило по Укрнафті. Уряд в особі профільного міністерства навіть замахнулося на святая святих – систему продажу нафти з аукціонів, вигідну Укрнафті як найбільшому добувачеві.
Приват, що контролює й Укрнафту, й Укртатнафту – оператора найбільшого в країні (і єдиного, що працює зараз) Кременчуцького НПЗ, очевидно, не зацікавлений ні у високій ціні на нафту, яку група фактично продає сама собі, ні в наявності конкуренції за обсяги, яких і без того не вистачає для повного завантаження заводу.
Схема неодноразово зазнавала змін, однак її кінцеві цілі залишалися колишніми. Спроби Міненерговугілля внести зміни в наявний порядок аукціонів, ускладнивши життя винахідливим міноритаріям Укрнафти, стали приводом для судових розглядів, що проходять зі змінним успіхом.
Слід зазначити, що Приват, досвідчений у такій боротьбі з кількома урядами, в глухий захист йти не поспішав і контратакував за першої можливості. Неприємним сюрпризом для Нафтогазу й уряду, наприклад, стало рішення Вищого госпсуду від 19 травня. Він дозволив Укрнафті продати промисловим споживачам – виробникам мінеральних добрив 2 млрд куб. м газу, що перебувають у сховищах Укртрансгазу з 2006 року.
Суд дійшов висновку, що норми законодавства, які зобов'язують підконтрольні державі компанії продавати газ за низькою фіксованою ціною для потреб населення, не поширюються на цей обсяг, оскільки він був видобутий ще до того, як ці норми набули чинності.
Частина експертів вважала демонстрацією сили з боку Привату й інвентаризацію на всіх АЗС компанії 23 липня. Одночасне закриття на переоблік більш ніж 1.600 АЗС, власниками яких номінально є не пов'язані між собою юрособи, випадковим вважати складно. Особливо враховуючи, що воно збіглося з останньою, успішною спробою все таки підвищити ренту на видобуток нафти і газу, розпочатою Кабміном.
Причому і після того, як підконтрольні Привату мережі відновили роботу, на їхніх АЗС ще протягом кількох тижнів «зникали» окремі марки палива. Хоча це могло пояснюватися і проблемами з поставками ресурсу на тлі зростання продажів.
Слухали-постановили
Збори, призначені на 11 вересня, не відбулися через організаційні причини, а складні взаємини між сторонами поставили під сумнів і проведення зустрічі 10 жовтня.
Проте минулої п'ятниці переобрати наглядову раду Укрнафти і розподілити прибуток за три роки все таки вдалося. Порядок денний від попереднього оголошення відрізнявся лише одним пунктом – було наявне питання про укладання договорів поставки природного газу, видобутого Укрнафтою у 2006-2014 роках.
Винісши за дужки останнє спірне питання, сторони переобрали наглядову раду, вивівши з її складу колишніх співробітників держкомпанії. Нафтогаз отримав шість місць, посаду голови наглядової ради замість колишнього голови правління Нафтогазу зайняв Коболєв, міноритарії на чолі з Коломойським – решту п'ять місць.
Учасники зборів також направили на виплату дивідендів майже 3,8 млрд грн – більше 99% чистого прибутку Укрнафти за 2011-2013 роки. У заяві за підсумками зборів акціонерів окремо наголошується на цьому факті: передбачений державою мінімальний рівень відрахувань у таких випадках становить 30% чистого прибутку.
Виплата дивідендів відбудеться в період з 20 жовтня до 10 квітня 2015-го. Належну Нафтогазу буде перераховано до держбюджету.
Тим не менш, незважаючи на прогрес у питанні розподілу прибутку, говорити про зміцнення ролі держави в управлінні компанією було б перебільшенням. Зміна складу наглядової ради – більшою мірою протокольна процедура, проте реально керує діяльністю підприємства рада директорів, а там ніяких змін не відбулося.
Теоретично Нафтогаз міг би спробувати внести відповідний пункт до порядку денного зборів акціонерів, однак досвід показує, що в цьому випадку кворум міг би й не зібратися, як уже неодноразово траплялося раніше.
Відкладений конфлікт
Відсутність контролю над операційною діяльністю фактично означає, що компанія управляється менеджментом, лояльним до міноритаріїв. Укрнафта послідовно зменшує обсяги видобутку нафти і газу. Усе, що залишається Нафтогазу в цій ситуації, – констатувати цей факт у своїх річних звітах, зазначаючи, що компанія знижує обсяги експлуатаційного буріння починаючи з 2007 року.
Виключення з порядку денного питання про газ, що видобувається Укрнафтою, також свідчить про відсутність чіткості в цьому питанні, особливо критичному зважаючи на окреслення дефіциту палива. Судячи з того, що домовленостей за обсягами 2014-го теж немає, Нафтогазу не варто розраховувати на Укрнафту у справі постачання газом населення.
Окремий аспект – податкова дисципліна формально підконтрольної державі компанії. Наприкінці липня, коментуючи підвищення ставок рентної плати на видобуток корисних копалин, Яценюк висловив переконання в тому, що «[Рінат] Ахметов і Коломойський будуть із задоволенням платити збільшений податок».
Але ця заява не витримала перевірки реальністю. Вже 9 вересня глава Державної фінансової служби Ігор Білоус заявив, що Укрнафта в серпні не заплатила рентні платежі на суму понад 500 млн грн, додавши, що у вересні заборгованість може зрости ще вдвічі.
«Найбільша проблема у нас з Укрнафтою, і я можу відкрито про це заявити», – наголосив Білоус.
***
Цей матеріал опубліковано в №41 журналу Корреспондент від 17 жовтня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.