Всупереч поширеній думці, Коломойський не перший важковаговик вітчизняного бізнесу, чиї структури зазнали тиску з боку нової влади
Корреспондент з'ясував, як адаптувався до нових реалій Дмитро Фірташ, на чий бік вітер змін подув значно раніше, пише В’ячеслав Письменний у №13 видання від 3 квітня 2015 року.
Якщо говорити про вплив політичних і навіть геополітичних факторів на бізнес-структури, то першим з найбільших вітчизняних бізнесменів, хто був змушений адаптуватися до нових реалій, став, найімовірніше, Дмитро Фірташ. Причому під ударом опинилися саме пріоритетні сегменти його бізнесу – титановий і газовий, до якого можна віднести і виробництво азотних добрив, де газ – основна сировина.
Якщо з роллю Фірташа у газовій сфері все зрозуміло – чого вартий хоча б той факт, що за підсумками 2013 року його Ostchem Holding став найбільшим імпортером блакитного палива в країну, випередивши навіть Нафтогаз України, – то про його титановий бізнес відомо менше. Тим часом сам бізнесмен в останні роки приділяв саме титановій сфері підвищену увагу.
Великі плани
За власним визнанням власника Group DF, ідея поставити саме на титановий сегмент виникла у нього завдяки екс-президенту Леоніду Кучмі. Справа в тому, що цей бізнес не тільки вирізняється високою віддачею за відносно скромних інвестицій, а і є одним з небагатьох в Україні, де немає особливої залежності від імпортної сировини.
Ще один плюс цієї сфери – універсальність. Україна володіє власними надлишковими запасами титанових руд – навіть Росії в цьому сенсі пощастило менше – і може використовувати їх відповідно до потреб моменту.
Руду можна переробити як на «металевий» титан, затребуваний в авіакосмічній сфері або кораблебудуванні, так і в «хімічний» – діоксид титану. Двоокис, який називається ще «білим порошком», використовується як фарбувальний пігмент у виробництві косметики, фарб і будматеріалів.
Останні роки минули для Фірташа під знаком титану. Перейнявшись створенням повного виробничого циклу, він ішов до своєї мети поступово. Його компанії отримали повний контроль над Кримським титаном, основним виробником «хімічного» титану в Україні, й управління 49% акцій Запорізького титано-магнієвого комбінату (ЗТМК), виробника «металевого» титану.
У створюваний холдинг входили ще державні Іршанський ГЗК і Вільногірський ГМК, взяті в оренду. За оперативний контроль над іншим виробником двоокису, державним Сумихімпромом, довелося і поборотися – у 2013-2014 роках компанії Фірташа скуповували борги підприємства перед іншими кредиторами і зуміли відстояти майновий комплекс заводу в судах, не давши банкам-кредиторам розібрати завод «на гвинтики».
Здавалося, що будівництво вертикалі практично завершено. За рік-два Фірташу вдалося б оформити повний контроль над державними постачальниками сировини, а також викупити ЗТМК і Сумихімпром. Однак стати повноправним титановим королем йому так і не вдалося.
Різкі зміни
Плани з розвитку холдингу, чи то розширення видобутку, чи то переробка продукції або оформлення контролю над все ще державними активами, довелося відкласти надовго ще рік тому. Весна 2014-го – анексія Росією Криму. Самопроголошена влада бунтівної автономії просто не могла оминути своєю увагою такий серйозний актив, як Кримський титан. Зрештою, на півострові не так багато промислових підприємств.
Інтрига з орендою державних ГЗК вирішилася восени минулого року – Кабмін Арсенія Яценюка вивів з оренди Кримського титану ключові сировинні активи титанової імперії, що не відбулася, – Вільногірський ГМК та Іршанський ГЗК. У лютому 2015 року підприємство позбулося ліцензії на розробку ільменітових родовищ в Іршанську Житомирської області.
Ще один удар по імперії, що похитнулася, завдала Укрзалізниця, що припинила з 1 січня залізничне сполучення з Кримом. У підсумку Кримський титан, ключове підприємство холдингу, здавалося, залишився не тільки без української сировини, а й у повній ізоляції, оскільки на його продукцію повинні поширюватися санкції США і ЄС.
Проте Фірташ зумів знайти вихід з цієї ситуації. Минулого літа майновий комплекс Кримського титану все-таки вислизнув з рук кримської влади з їхніми планами націоналізації – підприємство здається в оренду ТОВ Титанові інвестиції (Москва). ЗМІ простежили зв'язок останньої з кіпрською Letan Management Ltd – материнською компанією Group DF International. Зареєстроване ж у Києві ПрАТ Кримський титан у березні 2015 року патріотично змінило назву на Ukrainian Chemical Products. Зараз використання зарубіжних торгових фірм-посередниць дозволяє Фірташу оминати санкції – продукція Кримського титану, наприклад, успішно експортується до ЄС.
Але й це ще не все. З кінця минулого року українські митники перестали враховувати експорт продукції Кримського титану, але повністю завод з митної статистики не зник. За даними компанії Маркет Репорт, із січня 2014-го по лютий 2015-го Україна імпортувала 2,3 тис. т двоокису титану виробництва кримського заводу.
Постачання в Україну – лише мала частина. Імпортують кримський пігмент Німеччина, Туреччина, РФ, Італія, США і безліч інших країн
Втім, постачання в Україну – лише мала частина. Імпортують кримський пігмент, за словами Ігоря Грищенка, аналітика-редактора компанії Маркет Репорт, Німеччина, Туреччина, РФ, Італія, США і безліч інших країн.
«За нашими розрахунками, Кримський титан у 2014 році виробив 1,3% світових обсягів двоокису титану. У 2012-му його частка на світовому ринку становила 2%», – розповідає Грищенко.
Кримський титан дійсно знизив випуск продукції в порівнянні з 2013 роком – з 103 тис. до 101 тис. т. Однак ключова причина зниження – спад споживання двоокису титану у світі, кажуть в Group DF.
«Падіння виробництва, продажів і погіршення фінансових показників відбувається у всіх основних гравців, які діють на ринку двоокису титану, – DuPont, Tronox, Huntsman. Падіння на Кримському титані набагато менше, ніж у середньому по ринку», – заявили Корреспонденту в прес-службі групи.
За оцінками співрозмовника видання, стагнація світової економіки і криза в будівельній галузі триває, і це є визначальним фактором.
«Кримський титан виробляє готової продукції рівно стільки, скільки ми можемо продати. Нам немає сенсу працювати «на склад». Зниження обсягів виробництва відбувається адекватно до зниження попиту», – додав співробітник прес-служби.
Битва за сировину
Втрата контролю над державними потужностями з видобутку руди Фірташа зненацька не застала. За даними Group DF, Кримський титан до втрати контролю над орендованими комбінатами встиг запастися ільменітовою сировиною до вересня 2015 року. ЗТМК також на відсутність сировини не скаржиться. Навіть більше, запасів вдалося зібрати достатньо для того, щоб навіть поставити частину руди потенційному конкурентові – російському ВСМПО Авісма.
Що стосується комбінатів, раніше орендованих Фірташем, то вони були передані в управління держпідприємству Об'єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК), створеному на базі Вільногірського ГМК у жовтні минулого року. Керівництво компанії перший час пов'язували з групою Приват Ігоря Коломойського.
Однак наприкінці березня 2015-го соратник Коломойського Борис Філатов, який очолює парламентську спецкомісію з приватизації, заявив, що ОГХК підконтрольна народному депутату Миколі Мартиненку. За версією Філатова, Фірташ зумів знайти спільну мову з однопартійцем Яценюка і намагається відновити свій вплив на рудні активи. Він також анонсував проведення засідання спецкомісії Верховної Ради на Вільногірському ГМК з представниками прокуратури, міністерств і відомств. Такі заяви можна розцінювати як підтвердження того, що боротьба за видобуток титанової сировини між Приватом, Фірташем і близьким соратником Яценюка триває.
Сама ОГХК вкрай неохоче відповідає на запитання про те, наскільки успішно вдається їй продавати свою продукцію. У час, коли укладалися контракти на постачання сировини на 2015-й, тобто в листопаді-грудні минулого року, компанія перебувала на стадії переоформлення активів.
Втім, у російській Авісма Корреспонденту заявили, що не укладали договір на постачання ільменіту з Вільногірського ГМК на 2015 рік. Раніше компанія купувала близько 120 тис. т на рік – майже половину виробленого ГМК обсягу. Ні Кримський титан, ні Сумихімпром, що сукупно споживали 300-370 тис. т ільменіту на рік, за інформацією видання, також не укладали контрактів на постачання сировини з новою держкомпанією.
Можливо, саме відсутністю інших клієнтів і пояснюється поява інформації про початок взаєморозуміння між структурами Фірташа й ОГХК
Можливо, саме відсутністю інших клієнтів і пояснюється поява інформації про початок взаєморозуміння між структурами Фірташа й ОГХК. Найближчим часом мають відбутися тендери на закупівлю сировини для ЗТМК і Сумихімпрому на 2015 рік. У Group DF обіцяють, що держкомпанія – оператор Іршанського ГЗК і Вільногірського ГМК запрошення взяти участь у тендері отримає.
У нинішній ситуації Фірташу поки що не вдасться обійтися без сировини ОГХК незважаючи на збільшення власного видобутку у 2014-му. Його Міжрічинський ГЗК і Валки-Ільменіт зможуть задовольнити потреби Кримського титану в сировині на 70%. Втім, і тут є туз в рукаві, який здатен зіграти в майбутньому. Ліцензія на розробку Стремигородського родовища (Житомирська обл.) Group DF дозволяє сподіватися, що з часом групі не тільки вдасться повністю вирішити проблеми із сировиною, а й скласти серйозну конкуренцію тій самій ОГХК.
Газпромбанк прийшов на допомогу
Тим часом титан не єдина галузь, яка стала для Фірташа проблемною. За відсутності засновника групи його менеджерам доводиться відбиватися від атак влади ще й на газовому фронті, з яким прямо пов'язаний і його бізнес з виробництва азотних добрив. Як повідомляв Корреспондент, у вересні 2014 року уряд раптово заблокував Ostchem можливість використання власного газу, закачаного у 2013-му в підземні сховища. На той момент йшлося про обсяг близько 4 млрд куб. м.
З літа 2013-го два з чотирьох заводів групи не працюють. Горлівський Стирол, розташований на території, підконтрольній сепаратистам, зупинений ще в травні того самого року. Слідом за ним аж до січня 2015-го зупиняє свою роботу Сєвєродонецьке об'єднання Азот. Ostchem максимально завантажує Черкаський Азот і Рівнеазот, які залишилися в робочому стані.
Теоретично запасів газу в ПСГ повинно було вистачити і на 2015 рік. Проте потім уряд спочатку заблокував їм можливість використання власного газу, а потім змусив переукласти договори на постачання газу з державним Нафтогазом. Таким чином, вибір звузився до єдиного варіанта: немає газу – немає і бізнесу.
Крім того, дочірня структура Нафтогазу, компанія Газ України, особливо інтенсивно взялася вибивати із заводів Ostchem старі борги за газ, що сформувалися ще до того, як підприємства увійшли до складу групи. Суми до відшкодування ростуть як на дріжджах. У січні 2015-го Газ України поставив питання про банкрутство найкращого виробника хімдобрив Фірташа – Черкаського Азоту.
Однак це була інерція – до кінця 2014-го ситуація вже радикально змінилася під впливом зовнішнього фактора. У справу втрутився російський Газпромбанк, який зажадав від Ostchem погасити $ 842,4 млн боргу або повернути йому заставу у вигляді 5 млрд куб. м газу, що перебуває в українських ПСГ. Цей маневр докорінно змінив хід конфлікту між владою і структурами Фірташа. У підсумку Кабмін різко змінив свою точку зору в питанні запасів газу.
Другий фронт
У прес-службі Group DF Корреспонденту повідомили, що підприємства групи і зараз «продовжують використовувати власний газ, який був закуплений завчасно». Чарівним чином зникли й обмеження, що забороняли продавати цей газ кому-небудь ще на внутрішньому ринку.
«Наші заводи мають ліцензії, у нас навіть були угоди, однак їхні обсяги мізерні, торгівля газом для нас не основна, – пояснили в прес-службі. – Головне завдання, яке ставиться під час імпорту газу, це забезпечення сировиною підприємств групи».
Історія з вимогою банкрутства Черкаського Азоту також зійшла нанівець сама собою. Втім, враховуючи, що зараз завод поставляє до 80% своєї продукції на внутрішній ринок, ефект від його банкрутства міг би бути досить суперечливим.
Але говорити про те, що конфлікт сторін у газовій сфері вичерпаний, ще зарано. У лютому 2015 року Газ України пішов в атаку на газопостачальні компанії – обл- і міськгази. Компанія через Окружний адміністративний суд Києва намагається скасувати постанову Кабміну від 2012 № 770, яка, на її думку, дозволяє облгазам безкоштовно використовувати державні газорозподільні мережі. По суті це спроба повернути собі контроль над постачанням газу в регіони.
Офіційно облгази не входять до структури групи Фірташа, однак ринок приписує йому контроль над 70% місцевих постачальників газу в Україну. Консолідація активів у цьому сегменті триває, про що свідчить і готовність компаній з різних регіонів спільно відстоювати свої інтереси.
Так, представники 31 газопостачальної компанії підписали звернення до Яценюка. У документі стверджується, що задоволення позову Газу України здатне паралізувати галузь – позивач, по суті, виступає за перерозподіл контролю над мережами, оскільки сам просто не здатен утримувати та обслуговувати таке масштабне господарство.
Незадоволені облгази і поправкою депутата від Народного фронту Олександра Ксенжука до законопроекту Про ринок газу, який схвалений нардепами в першому читанні на початку березня. Поправка містить заборону на експлуатацію газових мереж недержавними компаніями. Це суперечить і європейським нормам і здоровому глузду, вважають учасники ринку.
Внутрішня слабкість
Одним словом, встановлена рівновага, найімовірніше, є хиткою і має тимчасовий характер. Загальний борг облгазів, контроль над якими приписується Фірташу, і Ostchem перед Газом України, за оцінкою держкомпанії, становить 9,3 млрд грн. Війна за ринок газу в будь-який момент може спалахнути з новою силою.
Не застраховані від можливої реприватизації і виробники азотних добрив, і титанові активи. Розмови про кампанію проти олігархів, питання «хто наступний?», та й сама тема реприватизації, піднята союзниками Коломойського, навряд чи виникають на порожньому місці.
Проте в Group DF ставляться до таких сценаріїв філософськи і робити передчасні висновки на основі войовничої риторики не схильні.
«Ви не можете говорити про реприватизацію і відразу оголошувати приватизацію. Реприватизація – це хірургічне втручання. А економіка настільки тонкий механізм, що тут потрібні гомеопати, дуже досвідчені терапевти, а не хірурги-недоучки, як це часто буває», – каже Борис Краснянський, керуючий директор Group DF.
Спроби зруйнувати цілісність титанової вертикалі Фірташа розбилися об вибудувану систему ринкових противаг, але з газом і особливо з виробництвом добрив усе далеко не так однозначно
Поки що можна зробити висновок, що спроби зруйнувати цілісність титанової вертикалі Фірташа розбилися об вибудувану систему ринкових противаг, але з газом і особливо з виробництвом добрив усе далеко не так однозначно. І справа тут не тільки в тиску з боку уряду чи можливих підступах інших фінансово-промислових груп.
Чи будуть в Україні азотні добрива компаній Фірташа в новому сезоні, залежить від того, чи знайде власник дешевий газ для своїх заводів, вважає керівник компанії Інфоіндустрія Дмитро Гордейчук. За інформацією Корреспондента, власного газу в сховищах Укртрансгазу заводам Ostchem на певний час вистачить. Що буде далі, не знають навіть директори заводів.
«За нинішніх цін на газ прибутковість виробництва карбаміду в Україні становить 13%, аміачної селітри – 3%, аміаку – 63%», – каже Гордейчук.
На зовнішньому ринку азотна продукція Ostchem збиткова, стверджує аналітик.
Щоправда, в самій компанії з цього приводу ніколи не засмучувалися. Адже основний прибуток приносили продажі газу власним заводам, а виручка від реалізації добрив лише забезпечувала оборотний капітал. За відсутності доступу до відносно дешевого газу ця схема втрачає значну частину своєї привабливості.
***
Цей матеріал опубліковано в №13 журналу Корреспондент від 3 квітня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.