Фото: АР
Успіхи економіки Піднебесної знову поставили під сумнів
Викладач Пекінського університету у Шеньчжені Крістофер Болдінг 8 і 12 серпня опублікував у своєму блозі дослідження статистики КНР, із якого випливає, що реальні розміри китайської економіки можуть бути завищені на 1 трильйон доларів.
Болдінг критикує методологію обчислення
інфляції офіційного статистичного відомства КНР - Національного статистичного
бюро. На думку економіста, офіційна статистика від 2000 до 2011 року ґрунтувалася
на зростанні вартості товарів і послуг для переважно міських, а не сільських
жителів. В умовному споживчому кошику, який був базою для визначення інфляції,
до 80% припадало на частку товарів і послуг для городян і лише 20% - на частку
закупівель сільських жителів, хоча ще у 2000 році в Китаї дві третини населення
проживало у селах, і лише у 2010 році міське і сільське населення зрівнялися.
Таким чином, вважає він, Національне бюро
статистики штучно завищує частку товарів і послуг для городян під час
розрахунку інфляції, оскільки міста стабільно відстають від провінції за темпом
зростання цін. Наприклад, ціни на житло у сільській місцевості від 2000 до 2011
року збільшувалися в середньому щороку на 1,67%, тоді як у містах - лише на
0,53% щорічно.
Болдінг у своєму дослідженні використав
незалежні дані досліджень китайського ринку нерухомості та інфляції з
урахуванням реального співвідношення міського та сільського населення. На
основі своїх розрахунків він дійшов висновку, що реальні показники річної
інфляції у Китаї повинні бути вищі на 1%. Таким чином, від 2000 до 2011 року
ВВП Китаю з урахуванням інфляції був на 8-12% менший. В абсолютних цифрах це
означає, що економіка КНР статистично "роздута" на трильйон доларів.
Нагадаємо, що за підсумками минулого року ВВП Китаю склав $8,36 трлн.
Нагадаємо, що у травні американські банкіри звинувачували Китай у завищенні профіциту торгового балансу. У червні митна
служба КНР повідомила про рекордне падіння експорту у червні - на 3,1%, причому
основним чинником викривлення показників стала переоцінка фактичного обсягу
торгівлі з вирахуванням "штучно завищених операцій", що
використовуються компаніями для обходу капітальних обмежень.