У 2014 році паливно-енергетичний комплекс залишиться для України однією з найбільш проблемних галузей економіки. Ніяких реформ і особливих виробничих проривів не очікується.
У сфері видобутку вуглеводнів панує песимізм, як і в сфері тарифної політики.
Від бюджетного субсидування сфери ЖКГ уряд не відмовиться, а значить, криза неплатежів тільки посилить плачевний стан енергетиків та газовиків. Втім, є надія на поліпшення ситуації на ринку нафтопродуктів. Можливо, ціни на паливо і не особливо знизяться, але правила гри стануть більш прозорими і зрозумілими.
Юрій Корольчук, член наглядової ради Інституту енергетичних стратегій
Етап трирічного газового конфлікту і непорозумінь з Росією закінчився, виходячи з останніх цінових домовленостей щодо газу - $268,5 за 1000 куб. м. Тому в 2014 році ритм роботи буде більш виваженим і пройде під знаком переговорів з Росією. Питання вже буде конкретно стосуватися створення консорціуму з розвитку української ГТС, а також пошуку юридичної форми існування такого утворення. Висока ймовірність того, що в обговоренні цього питання буде брати участь і європейська сторона. Швидше за все, Німеччина і її провідні газові компанії E'On і Wintershall. Думаю, другий етап переговорів закінчиться ще в першій половині 2014 року, тому що саме зараз і почалися реальні торги.
Також позитивним моментом я б назвав можливе збільшення транзиту газу. Протягом літа-осені 2013 року обсяг транзиту газу через територію України до Європи вирівнявся і склав 82 млрд куб. м. Це лише трохи більше від показника 2013 року - 81,1 млрд куб. м. Але ж на початку року прогнози були зовсім песимістичні: очікувалося зниження до рівня 72-73 млрд куб. м. І хоча в бюджеті-2014 записаний очікуваний транзит - 82 млрд куб. м, за умов позитивного вирішення «газових питань» можна розраховувати на його підвищення до 85-87 млрд куб. м.
А ось вітчизняний видобуток газу переживає не найкращі часи. Найбільша державна компанія «Укргазвидобування» в 2013 році збільшила видобуток лише на 102 млн куб. м, до 14,88 млрд куб. м, і лише завдяки тому, що на нас тиснула висока ціна російського газу. Не впевнений, що надалі у них вистачить ресурсів і стимулу утримувати навіть нинішній рівень. Більш успішною в цьому плані буде діяльність «Чорноморнафтогазу». За результатами 2013-го видобуток на шельфі складе 1,65 млрд куб. м, що на 40% більше, ніж у 2012-му. Саме її показники і будуть в 2014-2015 роки вирівнювати рівень видобутку газу в Україні.
Проект будівництва LNG-терміналу буде відкладений на невизначений термін, оскільки ціна російського газу $268,5 робить економічно невигідною доставку зрідженого газу в Україну. Сьогодні на світових ринках він коштує $400-450, а з урахуванням операційних витрат на виході ціна підвищиться до $500-600. Говорити про відновлення проекту можна буде тільки після завершення контракту з Росією в 2019 році, або підвищення ціни російського газу до $400. Ну, або участі самої Росії в будівництві цього терміналу.
Сергій Куюн, директор ТОВ «Консалтингова група А-95»
У галузі державного нафтогазовидобутку в 2014 році, на мій погляд, будуть переважати негативні тенденції, і насамперед це стосується держкомпаній «Укрнафта» і «Укргазвидобування». На їхнб\ю частку сумарно припадає більше 90% видобутку нафти і газу в країні. В останні роки всі ключові показники «Укрнафти» знижуються, з 2008 року видобуток нафти впав на 40%, до 2 млн тонн. «Укргазвидобування» чекає аналогічний крах показників: видобуток газоконденсату і нафти пікірує вже п'ять років, а в кінці 2013 року пролунав перший «тривожний дзвінок» і щодо газу - в листопаді вперше знизився його видобуток . Через серйозне недофінансування протягом останніх років переломити ситуацію швидко не вийде, і в найближчі роки галузь буде показувати спад видобутку. Зате зворотна ситуація простежується в приватному секторі: тут вже спостерігається зростання видобутку нафти і газу та підвищується інтерес інвесторів. Але там обсяги поки дуже несуттєві.
Стриманий оптимізм є щодо збільшення транзиту нафти трубопроводами, насамперед за рахунок активної роботи власників українських НПЗ в Одесі і Лисичанську. З високою ймовірністю можна чекати початку поставок російської нафти для Одеського НПЗ за маршрутом Броди - Одеса, десь 2-2,5 млн тонн на рік. У проект російського експортного графіка на перший квартал 2014 вже внесено 750 тис. тонн з цього напрямку . Але основний приріст транспортування повинен відбутися за рахунок Лисичанського НПЗ, що належить компанії «Роснефть». Його запуск заплановано на весну 2014 року. Обсяги переробки поки невідомі, але можна припустити, що вони будуть не меншими, ніж до зупинки підприємства в 2012 році - близько 5 млн тонн на рік (потужність 7,2 млн тонн).
Головним ефектом від пожвавлення вітчизняної нафтопереробки буде відновлення паритету на ринку нафтопродуктів між імпортом і внутрішнім виробництвом. Це додатково посилить конкуренцію. А поява такого потужного гравця як «Роснефть» здатна викликати серйозні зміни в роботі ринку. Зокрема, більш наполегливо вимагати від уряду ліквідації тіньового паливного сектору, що досягає, за різними оцінками, понад 30% ринку України.
Олександр Харченко, директор Центру дослідження енергетики
Сподіваюся, що 2014-й стане роком зміни вектора розвитку в енергетиці. Тенденції повинні помінятися з мінуса на плюс, передумови є. Адже 2013-й був роком прийняття рішень і проривів: новий закон про засади функціонування ринку електроенергетики, нові правила експорту, завершення розробки нової версії стратегії розвитку енергетики. Можна очікувати, що серйозно збільшиться експорт електроенергії - в першу чергу до Європейського Союзу. Це вимагатиме збільшення видобутку вугілля, адже, по суті, українське вугілля продаватиметься по дротах. Логічним продовженням рішень 2013-го має стати введення стимулювального тарифоутворення в електроенергетиці для розподільчих компаній, що дозволило б їм проводити модернізацію.
Якщо цього не відбудеться, то болісні проблеми, з якими енергетики живуть уже не перший рік, в 2014-му тільки посиляться. На сьогодні зрозуміло, що ніякої зміни тарифів для побутових споживачів не буде - таке рішення уряду. Політичний фактор 2015-го вже зараз «нависає» над енергетикою, і наступного року ситуація не покращиться. Це ж стосується і бюджетної платіжної кризи в енергетиці та ЖКГ. Заборгованість перед енергетиками і газовиками як за субвенціями, так і за поставлені бюджетним організаціям світло і тепло в кращому випадку стабілізується - десь на рівні 20 млрд гривень. Вексельні схеми не допоможуть закрити проблему. Тому криза неплатежів буде заважати модернізації і якісним ремонтам обленерго і облгазів.
Підсумком стане в кращому разі «заморожування» наявного на сьогодні стану основних фондів, а в гіршому українська енергетика - і мережі, і генерація - продовжить деградувати. Що далі? Масові відключення населених пунктів від електроенергії - як наслідок погодних умов, а також аварії на електростанціях, за масштабом схожі з аварією на Вуглегірської ТЕС. А там вже недалеко буде і до імпорту електроенергії. І це в країні, енергетичний комплекс якої будувався для забезпечення всієї Східної та Центральної Європи.
Віталій Давій, президент Асоціації учасників ринку альтернативних видів палива та енергії України
У 2014 році розвиток альтернативної енергетики може сповільнитися. Головні фактори: дефіцит фінансових ресурсів і непрозора модель узгодження технічних умов на підключення нових об'єктів «зеленої» генерації до мережі. Брак фінансових ресурсів у 2013 році, яка переслідувала українських девелоперів відновлюваної енергетики, в 2014-му посилиться через падіння інтересу європейських гравців до українського ринку. Нові об'єкти в 2014 році будуть, безумовно, будуватися , але підсумковий результат з будівництва нових потужностей може виявитися на 25-30% нижчим.
Швидше за все, найбільш інтенсивно розвиватимуться напрямки, в яких гравцями вже є великі українські фінансово-промислові групи - сонячна і вітрова енергетика. Головним гравцем в сегменті сонячної енергетики є група «Укрпідшипник» та афілійовані структури, в сегменті вітроенергетики - «Вітряні парки України» і ДТЕК. Також активно розвиватиметься сегмент теплової генерації на основі біомаси, в першу чергу завдяки високому тарифу на тепло для бюджетних і комерційних структур (більше 1000 грн за 1ГКалл).
Варто зазначити, що поріг входження в бізнес з виробництва та продажу тепла на основі біопалива набагато нижчий, ніж у сегменті сонячної чи вітрової енергетики. Якщо 1 МВт встановлених потужностей у цих напрямках в середньому коштує (капітальні вкладення) відповідно 2-2,5 млн євро, то в біопаливному сегменті (виробництво тепла) - 0,15 млн євро. Окупність котелень на біопаливі - 1,5-2 роки, а проекти сонячної та вітрової енергетики окупаються за понад 4-5 років. Але ми очікуємо, що в 2014 році буде знижений відсоток місцевої складової для сонячної енергетики з 30% до 25%.