Молоді українці без зайвих сумнівів обмінюють свої соціальні гарантії на кілька зайвих купюр у конверті. Кожен третій співвітчизник у віці до 35 років, що працює, офіційно не оформлений у своїй компанії, пише Катерина Іванова у №2 журналу Корреспондент від 17 січня 2014 року.
Про соціальні гарантії, які, згідно із законом, роботодавець зобов'язаний давати найманому працівнику, – такі, як нарахування стажу або оплачувані лікарняний і відпустка, – 24-річний Сергій Слободенюк майже нічого не знає. Хоча киянин вже встиг змінити не одне місце роботи – від менеджера на заводі до ресторанного кухаря. Таке невігластво можна пояснити: він усюди працював неофіційно.
«Жити на щось потрібно – доводиться пристосовуватися до того, що пропонують», – озвучує Слободенюк головний і цілком переконливий мотив, за яким він і майже всі його друзі-однолітки погоджуються на такі умови працевлаштування.
Кожен третій молодий українець віком до 35 років працює без жодного юридичного оформлення
Дані дослідження Українського інституту соціальних досліджень ім. Яременка, проведеного у 2013 році, виводять уже цілий тренд: кожен третій молодий українець віком до 35 років працює без жодного юридичного оформлення.
Тому, що наші юні співвітчизники починають трудовий шлях з нелегальних відносин з роботодавцем, а отже, і з державою, сприяє високий рівень тіньової економіки, пояснює Павло Розенко, заступник голови комітету ВР з питань соцполітики і праці та позаштатний експерт Центру Разумкова.
«Люди 20-35 років – основа тіньового бізнесу, – продовжує думку аналітика Ганна Куценко, начальник відділу Молодіжна біржа праці Київського молодіжного центру праці. – У такому віці ще не замислюються про пенсії, тому погоджуються працювати неофіційно».
В цілому, за даними Світового банку за 2011 рік, без трудових книжок та договорів в Україні працюють 22,9% працевлаштованих громадян, у той час як у країнах ЄС таких працівників у середньому 5-8%
В цілому, за даними Світового банку (СБ) за 2011 рік, без трудових книжок та договорів в Україні працюють 22,9% працевлаштованих громадян, у той час як у країнах ЄС таких працівників у середньому 5-8%.
Причиною масового переходу бізнесу в тінь експерти називають податкове навантаження на фонд оплати праці в Україні. З кожних 100 грн. зарплати найманого співробітника роботодавець віддає державі близько половини – зокрема на пенсійне страхування, страхування від безробіття, тимчасової непрацездатності та нещасних випадків.
Малі підприємства з апріорі мінімальною рентабельністю – саме на них працевлаштовані 70% молоді – не можуть платити високі зарплати офіційно, зазначає Тетяна Бондар, директор Інституту соцдосліджень.
«Саме тому бізнес шукає обхідні шляхи працевлаштування персоналу», – наголошує експерт.
А влада шукає шляхи, як спонукати бізнес виплачувати саме білу зарплату.
«Ми розробляємо проект загального декларування доходів – це стане стимулом виводити зарплати з тіні. А знижуючи ставки податків, ми даємо громадянам стимул їх платити», – заявляв ЗМІ глава Міністерства доходів і зборів Олександр Клименко.
«Готівковий» продукт
Київський підприємець Олександр, який не зважився назвати своє прізвище пресі, тримає кілька кіосків з продажу дитячих іграшок. На його невеличкому приватному підприємстві працює сім осіб – майже всі молоді люди, чиї дані не фігурують у жодному податковому звіті Олександра.
За законом, за співробітника потрібно заплатити соціальний внесок у розмірі 3,6% від зарплати і 15%-й прибутковий податок. У разі зарплати 4 тис. грн. – а стільки отримують в середньому його працівники – це 744 грн. Плюс Олександр як роботодавець повинен заплатити за кожного «найманця» єдиний внесок до фонду оплати праці – 36,75%, тобто ще 1,47 тис. грн.
«Виходить, що один співробітник коштуватиме мені 6,2 тис. грн., з яких 2,2 тис. складуть податки», – розкриває свою бухгалтерію Олександр і відверто зізнається: для нього це накладно.
Втім, лояльності своїх співробітників підприємець домагається іншим способом – допомагає фінансово у важких життєвих ситуаціях, наприклад у випадку хвороби родичів. Також Олександр дарує подарунки до свят, платить премії за хорошу роботу, в цілому, за його словами, вибудовує з підлеглими особисті, майже сімейні стосунки.
Ось і 27-річна Ірина Шевченко, яка вже сім років працює у Олександра з 7:00 до 16:00 без вихідних, на умови праці не скаржиться.
«Не знаю жодної людини, яка сьогодні готова відмовитися від живих грошей заради лікарняних, відпускних і тим більше міфічних пенсійних накопичень», – міркує Шевченко.
В унісон їй Слободенюк каже, що вважає компанію хорошою, якщо та пропонує платню на 800-1.200 грн. вище, ніж за офіційного оформлення.
Молоді люди більш терпимі до ненадання соціальних гарантій і пов'язаним з цим порушенням закону, наголошують експерти, адже вони, не маючи трудового досвіду, найчастіше з цієї самої причини вже накопичили великий досвід відмов у працевлаштуванні.
Не дивно, що майже кожен третій представник молоді фактично працює більше затверджених Кодексом законів про працю граничних 40 годин на тиждень, свідчать дані Інституту соцдосліджень. І якщо право на відпустку ще більш-менш дотримується, то хворіти молодняк відправляють винятково за свій рахунок.
«Так і казали: лікуйся після роботи або у вихідні», – згадує Слободенюк.
Його це не шокує. За спостереженнями киянина, навіть за офіційного працевлаштування затримка або невиплата зарплати, примус до роботи у вихідні та свята, звільнення без вихідної допомоги – норма вітчизняного ринку праці.
Навіть більше, самому співробітнику неофіційне працевлаштування в короткостроковій перспективі не менш вигідно, ніж роботодавцю, вважають експерти: молодь готова не платити трудові внески заради більшої зарплати, яка забезпечує більш гідний рівень життя.
Звичайно, частина молоді працює без оформлення не з власної волі: знайти підприємство, де суворо дотримуються трудового законодавства, вкрай важко. Часто, особливо в регіонах, погоджуватися на роботу без належного юридичного оформлення змушує страх безробіття.
Для 77% респондентів, опитаних Інститутом соціології НАН України, який досліджував фобії співгромадян, страх безробіття є одним з найсильніших. Більше українці бояться тільки зростання цін (81%).
Безліч українських компаній працюють за так званою сірою схемою, коли зарплата є комбінацією офіційних і неофіційних виплат
Безліч українських компаній, за спостереженнями Куценко, працюють за так званою сірою схемою, коли зарплата є комбінацією офіційних і неофіційних виплат.
30-річний Павло, менеджер з виробництва з Одеси, який не погодився назвати своє прізвище, отримує 3 тис. грн. окладу офіційно, а вчетверо більшу суму – в конверті.
«Поки до народу не ходять перевірки з податкової адресно і не питають, на що ви живете, це не «парить», – міркує одесит.
Виплата левової частки платні чорною готівкою – лише один зі способів, який не надто б'є по найманих працівниках, які перебувають у штаті, законно піти від високих податків.
А ось укладення з кандидатом на посаду цивільно-правового договору (або договору підряду, надання послуг), дуже поширеного на ринку праці, позбавляє його в перспективі і подальшого нарахування трудового стажу, і виплат до пенсійного фонду, та соціальної страховки, не кажучи вже про оплату лікарняного і відпустки.
Податкове ліво
Масштаби тіньового працевлаштування відбиваються у структурі будь-якої національної економіки, нагадують експерти. За даними Олександра Охріменка, президента Українського аналітичного центру, в Німеччині, Італії, Франції, як і в Україні, близько 95% всіх підприємств є малими і середніми. Однак якщо в країнах ЄС вони створюють 50-70% ВВП і на них задіяно 50% громадян працездатного віку, то в Україні ці показники – відповідно 7% і 25%.
Пояснюється така різниця просто: в європейських країнах менше тягар на фонд зарплати і зовсім інше ставлення до державного інспектування бізнесу.
Наприклад, відповідно до положень Міжнародної організації праці, казенні перевіряльники можуть увійти на підприємство в будь-який момент. В Україні ж про візит з перевіркою необхідно попереджати за десять діб, що перетворює контроль на формальність.
Так, у 2013 році податківці виявили 28 тис. співробітників, які працювали без оформлення трудових відносин, і це крапля в морі.
«У нас насправді працюють близько 20 млн, а платять податки 14 млн, інші працюють поза легальним ринком праці», – констатує Розенко.
Сергій Українець, заступник голови Федерації профспілок України, підрахував, що за такої ситуації пенсійний фонд недоотримує колосальні кошти – мінімум 70 млрд грн. щорічно.
«Майже 60% зарплат в приватних компаніях в Україні виплачують тіньовим чином», – пояснює Українець.
Наслідки цього б'ють не тільки по економіці країни, вважає експерт: робота в тіні розбещує підприємців, які відвикають від соціальної відповідальності. Через порушення умов безпеки праці на виробництві 12 тис. осіб щорічно отримують каліцтва або професійні захворювання, зазначає Українець, а також позбавлені фінансової допомоги, яку роботодавець зобов'язаний надавати в таких випадках.
У молодих людей – головної групи ризику соціального безправ'я – немає ні найменшого оптимізму щодо боротьби за дотримання законності
Тому санкції за порушення трудового законодавства, на погляд експерта, повинні бути ще суворішими. Однак у молодих людей – головної групи ризику соціального безправ'я – немає ні найменшого оптимізму щодо боротьби за дотримання законності.
Жодного стимулу до цього не дає їм, наприклад, нинішнє функціонування пенсійної системи України. За підрахунками експертів, щоб у майбутньому отримувати мінімальну пенсію на рівні 890 грн., потрібно, щоб чоловік протягом 35 років, а жінка – протягом 30 років платили щомісячний страховий внесок у розмірі близько 400 грн. А відкладаючи щомісяця по 400 грн. протягом 35 років на депозит, можна отримати капітал у два-два з половиною рази більше, ніж пенсія, яку пропонує держава, до того ж цей капітал, на відміну від пенсії, можна ще й передавати у спадок.
Водночас Міністерство доходів і зборів обіцяє знизити навантаження на фонд оплати праці принаймні вдвічі. За словами Клименка, зараз фахівці шукають шляхи, які дозволили б вивести українські зарплати з конвертів. Ставку єдиного соціального внеску для підприємств планують знизити до 15%. Для найманих працівників її передбачають встановити на рівні 3,6%. Для порівняння: зараз розмір відрахувань із зарплат до пенсійного та інших соцфондів варіюється в рамках 34,7-49,7% залежно від класу професійного ризику.
А поки цього немає, молоді люди воліють кувати майбутнє своїми руками.
«Я не зацікавлений платити податки, я налаштований на те, щоб знайти хорошу стабільну роботу і відкладати на чорний день», – озвучує своє кредо Слободенюк.
Як би там не було, фахівці попереджають, що, отримуючи більш вигідну зарплату і не сплачуючи податки, можна виграти лише в короткостроковій перспективі. Якщо говорити про довгострокову, молодь з таким підходом однозначно програє.
***
Цей матеріал опубліковано в № 2 журналу Корреспондент від 17 січня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.