Корреспондент: Вони воювали за паливо. Нафтогаз і Газпром перебувають за крок від війни, яка не вигідна нікому

Нафтогаз і Газпром нагадують боксерів, які готуються до поєдинку. Однак виграти без втрат не вийде, а вигоди від можливого компромісу занадто істотні, щоб виключити можливість мирного результату, пише Дмитро Горулько у №20 журналу Корреспондент від 23 травня 2014 року.

28 травня минає 30-денний термін, протягом якого НАК Нафтогаз України і ВАТ Газпром можуть врегулювати конфлікт, що виник в досудовому порядку. В іншому разі розглядом справи займеться Стокгольмський арбітраж – інстанція, знайома обом сторонам.

Розгляд справи, ймовірно, затягнеться на місяці, а то й на роки. Проте вже з 1 червня і без того складні відносини між компаніями можуть перейти у фазу третьої за рахунком «газової війни»: Газпром вимагає передоплату за імпорт газу в червні, обіцяючи в іншому випадку припинити постачання на адресу Нафтогазу з початку наступного місяця.

Формально позиція Газпрому виглядає сильнішою: російський монополіст не втомлюється наголошувати, що наполягає лише на виконанні умов газових контрактів, підписаних сторонами в січні 2009 року. За версією російської сторони, Нафтогаз порушує ці умови в частині гарантованих обсягів імпорту, які ніхто не відміняв.

Всі додаткові домовленості сторін – чи то харківські угоди або знижкова ціна $ 268,5 за 1 тис. куб. м, узгоджена сторонами на I квартал 2014-го, – оформлялися окремими документами. Контракт 2009 року – з базовою ціною $ 450, прив'язаною до європейських цін на мазут і газойль, – залишався без змін.

Незмінною була й умова «бери або плати», що передбачає зобов'язання української компанії оплачувати певний обсяг газу незалежно від обсягу закупівель за фактом. Починаючи з 2012 року Газпром, який до того обмежувався нагадуваннями, змінив пряник на батіг. На думку монополіста, Нафтогаз, який закупив у 2012-му 24,9 млрд куб. м блакитного палива, а у 2013-му – 12,9 млрд., зобов'язаний заплатити за невідібраний в ці роки газ $ 7 млрд і $ 11 млрд відповідно.

«Штрафи за невиконання умов «бери або плати» за минулі роки залишаються», – заявив Корреспонденту прес-секретар голови правління Газпрому Сергій Купріянов.

Зазначені суми штрафів передбачають мінімальний річний обсяг імпорту в розмірі 41,6 млрд куб. м.

«Мінімальні контрактні обсяги на цей момент не змінювалися», – уточнив представник Газпрому.

До цих $ 18 млрд додаються $ 3,5 млрд боргу, що утворився в кінці року внаслідок відмови української компанії оплачувати газ за новою ціною – $ 485 за 1 тис. куб. м – починаючи з квітня. Крім того, сума передоплати за червень, за розрахунками Газпрому, виходячи з нової ціни становить $ 1,66 млрд. загалом вимоги Газпрому на сьогоднішній день перевищують $ 23 млрд без урахування можливих пені та т. п.

Активна оборона

Проте ініціатором звернення до арбітражу після більш ніж п'яти років безуспішних переговорів про зміну умов контракту-2009 виступив саме Нафтогаз. Компанія, чиє фінансове становище і раніше залишало бажати кращого, завершила 2013 рік з рекордним збитком – 12,5 млрд грн.

Багаторічне субсидування окремих категорій споживачів, які отримували імпортний газ за цінами нижче, ніж Нафтогаз його купував, призвело до того, що вже у 2012-му він збирав з ринку до 50% суми, необхідної для оплати російського газу, – компанія виходила зі становища за рахунок механізмів прямого і непрямого державного субсидування і залучених банківських кредитів.

Спроба налагодити диверсифікацію постачань за рахунок реверсного маршруту викликала гнівну реакцію Газпрому, однак відчутного результату не принесла. У 2013-му поставки газу з ЄС в Україну перевищили 2,1 млрд куб. м, причому сам Нафтогаз найбільшим постачальником не був, а до кінця року взагалі поступився новими маршрутами приватним компаніям.

Невідомо, скільки ще зміг би протриматися Нафтогаз у таких умовах, – до недавнього часу серед чиновників побутувала думка, що тактично для України було б вигідніше, якби в арбітраж звернувся саме Газпром. Очевидно, цим пояснювалося і планомірне зниження імпорту газу починаючи з 2011 року.

Однак зі зміною влади в країні змінилися і підходи до вирішення цієї проблеми.

«28 квітня НАК Нафтогаз України направила ВАТ Газпром передарбітражну ноту з пропозицією врегулювати спірні питання щодо положень договору купівлі-продажу природного газу, укладеного у 2009 році», – повідомили Корреспонденту в прес-службі компанії.

Вимоги про перегляд стосуються кількох основних положень договору, і ключовим з них є ціна на газ, уточнили в НАК. Причому мова йде не тільки про квітневі ціни, підвищені з $ 268,5 до $ 485,5, а й про ціну попередніх періодів. Нафтогаз направив до Газпрому лист з відмовою у визнанні рахунку в розмірі $ 11,4 млрд, який російський монополіст надіслав наприкінці квітня як вимогу «оплатити невибрані у 2013 році обсяги газу», зазначили в компанії.

Світ змінився

Згідно з позицією Нафтогазу, умова «бери або плати», на якій базуються претензії Газпрому про сплату $ 18 млрд за недобір газу у 2012-2013 роках, «вже давно не є ринковою практикою в тому вигляді, як на цьому наполягає російський газовий монополіст».

Прецеденти європейських покупців Газпрому, до чиїх аргументів дослухалися арбітражні інстанції, підтверджують цей висновок. За рішенням цих інстанцій або в рамках мирових угод низці європейських компаній вдалося щонайменше домогтися знижок.

«Сторони очікує ціла серія арбітражних розглядів – за ціною і за різними активами Чорноморнафтогазу. Це може зайняти багато часу», – каже у коментарі Корреспонденту глава East European Gas Analysis (США) Михайло Корчемкін.

Чорноморнафтогаз відійшов Росії разом з Кримом. 15 травня заступник міністра палива та енергетики та вугільної промисловості України Ігор Діденко заявив, що Нафтогаз пропонує Газпрому компенсувати і закачати в українські сховища 2 млрд куб. м газу як компенсацію за той газ, що перебував у сховищах кримської компанії. Раніше українська влада неодноразово заявляла, що захоплення активів Чорноморнафтогазу, 100% акцій якого володіє Нафтогаз України, буде оскаржено в судовому порядку.

Судячи з лінії захисту, обраної НАК, компанія досить впевнена у своїх аргументах, щоб діяти спокійно і розважливо. Нафтогаз повідомив про відновлення імпорту за реверсними маршрутами, проте не поспішає використовувати ці можливості на повну потужність, незважаючи на порівняно низькі ціни в ЄС. Середня ціна на європейському спотовому ринку в першій половині травня не перевищувала $ 300 проти $ 485, які вимагає Газпром.

Зокрема, потужності з реверсного постачання з Угорщини складають до 9,7 млн ​​куб. м на добу, проте в зазначений період Нафтогаз закуповував в середньому лише по 0,02 млн куб. м. На 20 травня було законтрактовано вже 2,4 млн куб. м, але це трохи більше чверті пропускної здатності труби в цьому напрямку.

При цьому на відміну від 2013 року Нафтогаз не поспішає ділитися доступом до трубопровідних потужностей з приватними компаніями. Наприклад, енергетичний холдинг Ріната Ахметова ДТЕК, що постачав минулого року газ з Угорщини та Польщі і планував відновити постачання в нинішньому році, зіткнувся зі складнощами.

«ДТЕК готовий відновити імпорт газу з ЄС і 26 березня звернувся із запитом на надання такої можливості в Міненерговугілля. Однак до сьогоднішнього дня питання доступу до газотранспортної системи не вирішене», – заявили Корреспонденту в прес-службі холдингу.

На думку представників компанії, це може бути пов'язане з тим, що Нафтогаз має намір викуповувати весь обсяг газу, що надходить з ЄС, самостійно.

Якщо завтра війна

Можливе припинення постачань улітку, коли споживання газу найнижче, непоправних для Нафтогазу й України в цілому наслідків не викличе. Потреби внутрішнього ринку будуть значною мірою покриті за рахунок власного видобутку, відсутній обсяг може бути поставлений вже випробуваними реверсними маршрутами з Польщі та Угорщини.

Сумарна пропускна здатність цих напрямків складає більше 0,4 млрд куб. м на місяць. У сховищах Укртрансгазу на середину травня було близько 10 млрд куб. м, з яких до 70% – газ, куплений Нафтогазом, і ці запаси також можуть бути використані в разі потреби.

Репутаційні втрати можливі в разі перебоїв з транзитом до країн ЄС, про які не втомлюється попереджати Газпром, але об'єктивних передумов для цього немає. При цьому досвід 2009 року показує, що Європа вміє виносити уроки з того, що сталося і робити висновки.16 травня єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Оттінгер заявив, що чинний в ЄС норматив, який зобов'язує країни Євросоюзу зберігати запаси газу в обсязі, еквівалентному 30 добам споживання взимку, може бути переглянутий.

«Потрібно вирішити, чи плануємо ми запропонувати Раді Європи <...> збільшити обов'язковий мінімум газу, що зберігається в сховищах, до рівня споживання 50-60 днів», – цитує Оттінгера Bloomberg.

Європейці активно беруть участь у переговорах, покликаних вирішити кризу у відносинах Нафтогазу і Газпрому, і сподіваються, що оптимальний вихід буде знайдено до початку червня і до припинення поставок справа не дійде.

«Ми домовилися, що до кінця травня газ буде постачатися в Україну без оплати і що вихід із ситуації має бути знайдений до 1 червня», – зазначив Оттінгер.

Простіше домовитися

Москві і Києву доведеться домовитися, впевнений Корчемкін.

«Без допомоги українських підземних сховищ газу Газпром не зможе забезпечити виконання своїх європейських контрактів у зимові місяці», – уточнює експерт.

Потужності зі зберігання блакитного палива, які дісталися у спадок від СРСР, дійсно надлишкові для власних потреб України, проте є вельми цінними для Газпрому. У зимові холоди, коли настає пік споживання газу і в РФ, і в ЄС, російський монополіст виходить зі становища завдяки додатковим обсягам, які піднімає зі своїх сховищ Нафтогаз.

При цьому чинна модель відносин двох сторін передбачає, що всі витрати із закачування, піднімання та зберігання цього газу несе українська компанія. Нафтогаз купує газ в надмірній кількості, зберігає його в підземних сховищах і в разі потреби піднімає його за заявкою Газпрому взимку, а російська компанія оплачує тільки ціну піднятого обсягу. Спроби переглянути цю модель у 2012 році, вжиті українською стороною, успіхом не увінчалися.

«Нафтогазу варто розпочати переговори про закачування у ПСГ газу, отриманого за схемою реверсу. Ще краще буде, якщо європейські партнери Газпрому куплять і закачають газ в українські ПСГ. Для цього європейцям необхідно укласти окремі контракти з Газпромом і Нафтогазом», – вважає Корчемкін.

Торік про свій інтерес до використання українських сховищ вже заявила німецька компанія RWE, однак у конкретні домовленості цей інтерес поки що не втілився.

Теоретично простір для маневру залишається: Нафтогаз і Київ неодноразово заявляли, що готові оплатити весь борг за поставлений цього року газ виходячи з ціни, що діяла в I кварталі, – $ 268,5 за 1 тис. куб. м. Чи піде Газпром назустріч своєму найбільшому покупцеві і чого російський монополіст захоче натомість?

Європа пропонує сторонам погодити тимчасову ціну в коридорі $ 268,5-485,0, що дозволило б уникнути припинення постачань на початку червня. Найближчий тиждень дасть відповідь на це питання і покаже, чи вдасться Газпрому і Нафтогазу врегулювати взаємні претензії в рамках передарбітражних процедур.

У будь-якому випадку вигоди від співпраці переважують вигоди від перемоги в черговій «газовій війні», тому домовлятися все таки доведеться. Після війни, але краще б замість неї.

Газова залежність

Навіть з урахуванням зменшеної потреби в газі в минулому році частка імпорту перевищила 55% загального споживання

Дані Міністерства енергетики та вугільної промисловості

Іноді вони повертаються

* Охоплює поставки НАК Нафтогаз України, ДТЕК і ВЕТЕК 

***

Цей матеріал опублікований в № 20 журналу Корреспондент від 23 травня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.