Корреспондент: Атомна реакція. Україна знижує залежність від російського ядерного палива для своїх АЕС

Україна розраховує знизити залежність від постачань ядерного палива з Росії за рахунок співпраці з Westinghouse. Реальна конкуренція змусить російський ТВЕЛ змінити підхід до найбільшого покупця, пише Дмитро Горулько у №23 журналу Корреспондент від 13 червня 2014 року.

Україна почала додатково закуповувати паливо для своїх АЕС в американської компанії Westinghouse, заявив 3 червня у Верховній Раді прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. Глава уряду зазначив, що продовжений у квітні контракт з компанією дозволяє диверсифікувати постачання ядерного палива в Україну й підвищить енергонезалежність держави.

Така риторика ненова – заяви про необхідність знизити залежність українських АЕС від російських постачань звучали за всіх попередніх українських урядів. Однак зараз, враховуючи політичну кон'юнктуру, шанси втілити декларації в життя великі як ніколи.

Українська атомна галузь – це держкомпанія Енергоатом, що керує чотирма АЕС, до складу яких входять 15 енергоблоків сумарною потужністю 13.835 МВт. Усі станції проектувалися в СРСР, відповідно, блоки будувалися в розрахунку на використання ядерного палива певного стандарту, постачальником якого зараз є ТВЕЛ, паливна компанія російського Росатому.

У сучасній Україні атомна галузь забезпечує до 50% всього виробництва електроенергії, причому порівняно дешевої. У травні середня ціна електроенергії, що продається АЕС на оптовий ринок, становила 0,30 грн/1 кВт /год – дешевше її продавали тільки великі ГЕС – 0,24 грн /1 кВт /год.

Водночас атомна генерація є однією з найбільш технологічно складних в енергетиці, а міркування безпеки змушують планувати роботу всієї енергосистеми виходячи в першу чергу з можливостей АЕС.

«Під час складання графіка роботи енергосистеми АЕС включаються до нього першими. Невраховане планом відключення навіть одного енергоблоку потужністю 1.000 МВт – головний біль для диспетчерів: такий обсяг важко замістити, причому робити це потрібно оперативно», – пояснює Корреспонденту екс-співробітник Міністерства енергетики та вугільної промисловості.

У лютому 2012 року на тлі пікового споживання через сильні морози був відключений один з енергоблоків Запорізької АЕС. Причиною відключення стала тріщина в шлангу охолодження генератора, згадує співрозмовник видання.

На цю подію наклалася аварія на лінії електропередачі з Запорізької АЕС – одна з опор просто зруйнувалася через мисливців за металобрухтом, які відрізали частину її секції. Це змусило Україну тимчасово припинити експорт електроенергії до Білорусі та Молдови і почати її закупівлю в Росії.

Плавна диверсифікація

Історія відносин Енергоатому і Westinghouse триває з 2000 року і зараз, мабуть, переживає розквіт. Настільки тривала підготовка до використання альтернативного палива багато в чому обумовлена ​​специфікою галузі, зазначають експерти.

«Початку випробувань нових паливних збірок виробництва Westinghouse в Україні передувала тривала підготовка: українські фахівці вивчали у США особливості нових паливних елементів, дослідна партія була оплачена американською стороною, – каже Корреспонденту Ольга Кошарна, директор з питань інформації та зв'язків з громадськістю асоціації Український ядерний форум. – Шість паливних збірок американської компанії були завантажені в один з реакторів Южно-Української АЕС, пропрацювали чотири роки і чудово себе проявили. Тільки потім почалися комерційні постачання».

«Будь-яке нововведення в цій галузі, включаючи новий паливний елемент, має пройти досить тривалий процес ретельного вивчення, випробувань і різноманітних затверджень і погоджень», – пояснює виданню заступник директора Центру досліджень енергетики Вадим Гламаздін.

Однак, за словами експерта, не можна недооцінювати і зусилля лобістів російських компаній – ТВЕЛ і Росатому.

«Серед них завжди були й високопосадові українські політики. Саме завдяки їхнім старанням ми досі тупцюємо на місці, хоча контракт з Westinghouse давно підписаний», – наголошує Гламаздін.

«Westinghouse присвятив багато років розробці паливних елементів, які можна використовувати на українських АЕС паралельно з паливом російського виробництва. Цей підхід є своєрідним стандартом для світового ринку», – каже Корреспонденту віце-президент Westinghouse із зовнішніх зв'язків і стратегії Майкл Кірстен.

Будучи найбільшим світовим постачальником ядерного палива, Westinghouse націлений на всі ринки, де використовуються основні типи реакторів, включаючи і ВВЕР, які працюють в Україні, додає Кірстен.

Прес-секретар Енергоатому на запит видання не відповіла.

Брат не дрімає

Спроби України знизити залежність від постачань російського ядерного палива із самого початку були сприйняті Росією негативно. Загострення пристрастей, можливо, тут поступається горезвісним газовим війнам, але російські компанії і чиновники так само щедрі на критичні коментарі.

У квітні, напередодні продовження комерційного контракту між Енергоатомом і Westinghouse, глава Росатому Сергій Кірієнко заявив, що політика не повинна впливати на це питання. Російська сторона не втомлюється нагадувати і про інциденти, які відбувалися з паливними збірками виробництва американської компанії під час їхнього використання у реакторах радянського дизайну як в Україні, так і за її межами.

У грудні минулого року президент Росії Володимир Путін заявив, що на Южно-Українській АЕС використання американського палива у 2012-му викликало проблеми, які допомогли вирішити російські фахівці.

Згаданий російським лідером інцидент на Южно-Українській АЕС був зовсім недоречним з точки зору реальної диверсифікації постачань. У квітні в ході планово-попереджувальних ремонтів на третьому енергоблоці АЕС було виявлено пошкодження конструкції однієї з тепловидільних збірок ТВЗ-W (виробництва Westinghouse). Згодом чиновники та представники Енергоатому говорили вже про чотири пошкоджених ТВЗ-W.

«Потрібно усвідомлювати, що бездоганного початку експлуатації нового або модернізованого палива не буває ні в кого з виробників. ТВЕЛ зіштовхнувся з аналогічними проблемами в експлуатації своїх ТВС-М і ТВСА», – зазначає Кошарна.

 

За її словами, історія експлуатації ТВСА на українських АЕС з 2003-го включала в себе і такі етапи, як необхідність перевірки їх на наявність сторонніх предметів, зайвих кріпильних шпильок. За період 2003-2007 років достроково були вивантажені 119 ТВСА у зв'язку з виявленими дефектами, в тому числі негерметичністю твелів (тепловидільних елементів).

«Кожна збірка – це понад $ 1 млн, але отримати з виробника компенсацію вкрай складно», – уточнює експерт.

Крім того, надалі з'ясувалося, що збірки американського виробництва отримали пошкодження через деформацію російських ТВСА на третьому і четвертому році експлуатації в діапазоні, що перевищує норму в п'ять разів.

Засоби і цілі

Теоретично частка палива американського походження може досягти і 50%, враховуючи можливість паралельного використання паливних збірок обох постачальників в одному реакторі. Однак Westinghouse своїх планів не розкриває, посилаючись на комерційну таємницю.

«Паливо ТВС-W може використовуватися спільно з продукцією ТВЕЛ в одному реакторі, що доводять кілька років успішної експлуатації цієї схеми на Южно-Українській АЕС. Цей досвід підтверджує переваги нашого продукту, зокрема його економічну ефективність», – зазначає Кірстен.

«Зараз мова йде про постачання палива Westinghouse на 3 з 13 українських блоків-тисячників (ВВЕР-1000). Три тисячники – це цілком реально, і на більше вони поки не претендують», – вважає Кошарна.

«Найоптимальнішим результатом, на мій погляд, стало б виробництво власних паливних елементів, – каже Гламаздін. – Однак у реальному світі ми поки що далекі від такого сценарію. За наявних умов, мабуть, оптимальним було б досягнення рівних часток різних постачальників палива».

Експерти солідарні в одному: наявність справжньої конкуренції змусило б ТВЕЛ кардинально скоригувати свою стратегію щодо України, яка є для російського постачальника найбільшим ринком збуту і джерелом валютної виручки.

«Скрізь, де є альтернатива у вигляді іншого постачальника, Росія демпінгує. Однак у випадку з Україною, критично залежною від одного постачальника, чи то ядерне паливо, чи то газ, цього не відбувається», – констатує Кошарна.

На її думку, плани розвитку атомної енергетики, що передбачають будівництво атомних блоків зразків, відмінних від російських, також стали б гарною підмогою для України у справі зниження залежності атомної енергетики від Росії.

«Були рішення Ради національної безпеки й оборони щодо цього, будівництво блоків неросійського зразка згадувалося навіть у посланні до парламенту президента [Віктора] Януковича», – додає експерт.

Що ж до ролі і місця української атомної галузі в енергетиці країни, то в порівнянні з державами, де продукція АЕС сягає 70% від загального виробництва, а то й перевищує цей показник, все не так критично. В Україні в цьому плані склався цілком розумний баланс, зазначає Гламаздін.

«Не варто також забувати про те, що атомна енергія була, є і ще довгий час збирається бути найдешевшою енергією. Інша справа, що й нарощувати частку атомної генерації, що так старанно продовжують лобіювати ставленики Росатому в Україні, теж не має сенсу», – резюмує аналітик.

Крок вперед і два назад

У 2013 році ТВЕЛ зміцнив позиції, що похитнулися, знову ставши єдиним постачальником ядерного палива в Україну

Дані Державної служби статистики

Танго втрьох

***

Цей матеріал опубліковано в № 23 журналу Корреспондент від 13 червня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.