Корреспондент: Хрестовий підхід. Папа римський розпочав жорстку боротьбу з корупцією у Банку Ватикана

Папа римський продовжує радикальну боротьбу з корупцією у фінансовій системі Святого престолу. Завдяки рішучості Франциска Банк Ватикану перестає бути найбільш секретним у світі, пише Олег Шанковський у №24 журналу Корреспондент від 20 червня 2014 року.

Папа римський Франциск не втомлюється приємно дивувати світову громадськість радикальними реформами. Цього разу він зробив черговий рішучий крок у боротьбі з іміджем Ватикану як одного з найбільш корумпованих фінансових центрів світу. 5 червня Франциск достроково розпустив раду директорів Управління фінансової інформації Святого престолу – органу, покликаного здійснювати нагляд над усіма економічними фінансовими справами Ватикану.

Всі п'ятеро звільнених директорів, як і було прийнято до недавнього часу, були італійцями. Їм на заміну Франциск запросив чотирьох авторитетних міжнародних експертів, серед яких Італію представляє лише один директор, та й той – теж уперше на такій посаді – жінка, Марія Бьянка Фаріна, глава страхового підрозділу національної пошти Poste Vita.

Крім Фаріни, в управлінні працюватимуть професор Гарвардського університету і радник екс-президента США Джорджа Буша-молодшого з боротьби з тероризмом Хуан Зарате, колишній керівник центробанку Сінгапуру Джозеф Юварадж Піллай і колишній топ-менеджер банків JP Morgan і Merrill Lynch Марк Одендаль.

Ватикан намагається активно боротися з корупцією у своїй вкрай непрозорій фінансовій системі протягом останніх кількох років. Перші кроки в цьому напрямку були зроблені після економічної кризи 2008 року, коли світова громадськість відмовилася миритися з «чорною дірою» в центрі Європи і почала вживати все більш наполегливих спроб тиску на Святий престол.

Одним з результатів такого тиску і стало створення папою Бенедиктом XVI в кінці 2010-го згаданого Управління фінансової інформації. Незадовго до зречення престолу понтифік призначив гендиректором управління відомого швейцарського юриста Рене Брюльхарта, який завдяки своїм рішучим діям, а також молодості і привабливій ​​зовнішності отримав від ЗМІ прізвисько Джеймс Бонд фінансового світу. Зокрема, Брюльхарт відомий тим, що допомагав новій владі Іраку повернути в країну майно колишнього президента Саддама Хусейна.

Іншим ключовим гравцем на полі фінансових перетворень Святого престолу є німецький банкір-аристократ Ернст фон Фрейберг, який з лютого 2013 року очолює Інститут релігійних справ, більш відомий як Банк Ватикану. Саме ця фінустанова вважається центром ватиканської корупції та найбільш таємничим банком світу.

Двоє цих людей, а також посилена команда міжнародних експертів навколо них і покликані побороти непрозорість банківських установ Ватикану, а згодом – вбудувати їх у світову фінансову систему. І зайнятися є чим.

«Цей банк [Ватикану] завжди був найбільш секретним банком у світі. Навколо нього завжди були зловживання. Але незабаром це закінчиться, у Папи є всі можливості виправити ситуацію», – каже Корреспонденту міжнародний експерт з боротьби з відмиванням грошей і письменник Джеффрі Робінсон.

Темна історія

18 червня 1982 року під Мостом домініканців у Лондоні був знайдений повішеним Роберто Кальві, відомий як Божий Банкір, – президент-утікач скандально збанкрутілого італійського Banco Ambrosiano. Банкрутство цієї фінустанови привертало увагу відразу з кількох причин: по-перше, воно було одним з найбільших в історії Італії, по-друге, банк підозрювався у відмиванні грошей мафії, а по-третє – основним його акціонером був Банк Ватикану. Вважається, що вбивство Кальві – справа рук мафії, проте його так і не розкрили.

Разом з банкіром у небуття пішли $ 500 млн, переказані через Банк Ватикану на анонімні рахунки, а також зникла низка документів. Через кілька років ці папери, за даними американського журналіста і письменника Едварда Епштейна, були застосовані для шантажу Святого престолу.

5 червня 2012-го італійська фінансова поліція обшукала будинок й офіс президента Банку Ватикану Етторе Готті Тедескі. За словами слідчих, рейд був пов'язаний з підозрами в причетності банку до корупційних схем, що застосовувалися під час закупівлі вертольотів для Індії, а також – під час розширення Панамського каналу.

В ході обшуку в будинку Тедескі було виявлено 47 папок з інформацією про відмивання грошей і компроматом на впливових людей як у Ватикані, так і за його межами. На деяких з них стояли позначки із вказівками передати вміст пресі і юристам у разі, якщо з Тедескі щось трапиться.

28 червня 2013 року італійська поліція заарештувала главу бухгалтерської служби Ватикану, єпископа Нунцио Скарано, який прослужив при престолі 22 роки і був відомий як Монсеньйор П'ятсот за звичку усюди носити із собою банкноти вартістю € 500. Його, а також його спільників звинуватили у нелегальному переправленні € 20 млн за допомогою приватного літака з Ватикану до Швейцарії для їхнього подальшого відмивання.

До недавнього часу світова громадськість дивилася на фінансову непрозорість Ватикану крізь пальці, тим більше що іноді це допомагало вирішувати дуже складні проблеми

Це показові, але далеко не єдині приклади корупційних скандалів навколо Святого престолу. До недавнього часу світова громадськість дивилася на фінансову непрозорість Ватикану крізь пальці, тим більше що іноді це допомагало вирішувати дуже складні проблеми. Наприклад, у 1980-х роках Папа, етнічний поляк Іван Павло II, фінансував антикомуністичний рух Леха Валенси Солідарність, наближаючи таким чином крах соцтабору у Східній Європі.

«Він не зміг би цього зробити, маючи звичайний рахунок в банку Chase Manhattan», – пояснює Корреспонденту Робінсон.

Крім того, за даними розслідування газети Financial Times, Ватикан фінансував християнські рухи у Єгипті та на Кубі.

Однак після того, як у 2008 році світова фінансова система обвалилася, ситуація різко змінилася. Банк Ватикану проводив свої операції через рахунки в безлічі банків світу, і для кожного з них таке співробітництво стало лише додатковою проблемою. Фінансисти та політики почали наполегливо вимагати від Святого престолу звітів та відкриття своїх фінансових схем, але у відповідь ватиканські сивочолі старці зазвичай заявляли, що звітують лише перед богом.

Враховуючи суверенний статус Ватикану і відсутність прямого контролю над його фінансами з боку світової громадськості, щодо квазідержави почали застосовуватися різні методи фінансового тиску. Банк Італії став вимагати від інших банків припинити будь-яку співпрацю зі Святим престолом. У березні 2012-го один з найбільших банків світу, JP Morgan, заморозив рахунки Ватикану. У розпал різдвяних свят, 1 січня 2013 року, Deutsche Bank заблокував роботу всіх 80 банкоматів на ватиканській території.

Все це поступово почало приносити результати і змусило Святий престол підняти завісу секретності над своєю фінансовою системою. Але дійсно серйозна робота в цьому напрямку почалася вже після приходу нового Папи в березні 2013 року.

Жити по-новому

Радикальні перетворення, тектонічні зрушення, епохальні зміни – такими епітетами західна преса останнім часом описує діяльність Папи Франциска, спрямовану на боротьбу з ватиканської корупцією. Насамперед після приходу до влади він з'їхав з Апостольського палацу, в якому жили його попередники, – в підвалі палацу розташований вхід до приміщення Банку Ватикану. Преса сприйняла це рішення як сигнал про те, що Папа має намір здійснювати заявлену ним боротьбу з корупцією не тільки на словах, але й у реальності. Схоже, журналісти були правими.

Франциск негайно домігся від Курії значного розширення повноважень того самого Управління фінансової інформації, яке тепер отримувало дійсний контроль над всією економікою і фінансами, а також перевів його під свій одноосібний контроль.

Отримавши нові повноваження, директор управління Брюльхарт уклав з багатьма державами договори про обмін фінансовою інформацією, а також посадив свою команду вручну перевіряти всі рахунки Банку Ватикану. За даними ЗМІ, близько 1.600 непрозорих рахунків уже закриті.

Настільки значна активність швейцарця не подобалася консервативній раді директорів управління, що і привело до їхнього нинішнього дострокового звільнення і заміни на команду міжнародних професіоналів.

Крім того, Папа попросив аудиторські компанії зі світовим ім'ям провести перевірку всієї економіки Святого престолу. Компанія Ernst & Young взялася за перевірку майна, KPMG відповідатиме за налаштування системи банківських рахунків за міжнародними стандартами, McKinsey почала реформування ватиканських медіа, а Deloitte зайнялася перевіркою системи менеджменту.

У жовтні 2013 року Банк Ватикану опублікував першу у своїй історії річну звітність. Відповідно до неї, активи банку становлять € 5 млрд, у ньому відкрито 33 тис. рахунків для 19 тис. клієнтів з усього світу. Близько 25% всіх операцій проводиться з готівкою, з якими до того ж складно проводити облік, – цього цілком достатньо, щоб серйозно підозрювати банк у відмиванні грошей.

Навіть більше, раніше понтифік навіть висловив сумнів у тому, чи потрібен Ватикану банк взагалі. Для пошуку відповіді на це питання він створив спеціальний комітет за участю гарвардського професора Мері Енн Глендон.

Надії на те, що Франциску вдасться досягти серйозних успіхів на терені боротьби з ватиканської корупцією, додає і той факт, що у нього вже є схожий досвід

Надії на те, що Франциску вдасться досягти серйозних успіхів на терені боротьби з ватиканської корупцією, додає і той факт, що у нього вже є схожий досвід. Ще будучи архієпископом Буенос-Айреса, Хорхе Маріо Бергольйо (мирське ім'я нинішнього глави Католицької церкви) зіткнувся з багатомільйонною корупцією в місцевих церковних фінансах, яка загрожувала їм банкрутством. Тоді він покликав на допомогу одну з найбільших світових аудиторських компаній, Arthur Andersen, закрив церковний банк і перевів усі рахунки в комерційні фінустанови.

«Звичайно, за це [боротьбу з корупцією] доведеться заплатити. Він знайде ворогів, перейде дорогу багатьом людям у Ватикані, які наживалися на цьому банку. Але це його не хвилює. Це більше не буде найбільш секретний банк у світі. У папи не залишиться можливостей використовувати ці кошти в політичних цілях», – упевнений Робінсон.

***

Цей матеріал опубліковано в №24 журналу Корреспондент від 20 червня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.