Корреспондент. Точка зору. Енергонезалежність під ногами

Новий виток проблем з російським газом повинен змусити державу нарешті повернутися обличчям до внутрішніх джерел енергоносіїв, пише Сергій Куюн, глава консалтингової групи А-95, у колонці, опублікованій у №24 журналу Корреспондент від 20 червня 2014 року.

Ціни на російський газ вже, напевно, знають навіть діти в яслах. За договором 2009 року виходить $ 485 за 1 тис. кубометрів, але росіяни великодушно пропонують $ 100-ву знижку. Яценюк і Ко бачать $ 326, що в еквіваленті становить 3.900 грн (без ПДВ).

Нещодавно я дізнався, що за газ вітчизняного видобутку держава платить найбільшому видобувачеві країни, компанії Укргазвидобування, 349 грн ... в 11 разів менше! При цьому компанія без особливої ​​надії несміливо намагається підняти питання перед державою в особі Національної комісії з держрегулювання у сфері енергетики про підвищення закупівельної ціни до 738 грн за 1 тис. кубів (без ПДВ), включивши таким чином в тариф інвестиційну складову в розмірі 385 грн. Це дозволить хоча б утримати видобуток на поточному рівні – в обсязі близько 15 млрд кубометрів (Укргазвидобування забезпечує видобуток 75% газу в країні), а через два-три роки наростити виробництво до 16,6-17,0 млрд кубів.

На цьому тема внутрішнього потенціалу не закінчується. Держава володіє контрольним пакетом акцій компанії Укрнафта. Найбільший видобувач нафти в останні роки публічно «рубає» видобуток газу. Так, за останні п'ять років виробництво вкрай необхідного країні енергоресурсу знизилося в півтора рази. Проблема в тому, що вже більше десяти років реальне управління Укрнафтою перебуває в руках групи акціонерів на чолі з Ігорем Коломойським, тоді як держава лише раз на кілька років приходить з простягнутою рукою за дивідендами, що дрібнішають. Ось й у 2013-му прибуток Укрнафти впав більш ніж у сім разів за рік, до 190 млн грн. Уряду необхідно повертатися до активного управління компанією, але не на хвилі конфлікту з приватними акціонерами, а знову ж таки з готовністю підвищити ціни на видобутий нею газ. Сьогодні ця ціна не набагато вище, ніж для Укргазвидобування, – 452 грн за 1 тис. кубометрів (без ПДВ).

Кінцевою метою цієї програми повинен стати перехід на ринкові ціни на український газ. Це дасть видобувним компаніям інвестиційний капітал, а головне, дозволить створити фундамент для подальшого зростання обсягів видобутку і, отже, для зниження залежності від російського імпорту. Особливо актуальним є таке завдання у світлі анексії Криму, а водночас і перспектив освоєння газоносного шельфу. Бо саме з Кримом були пов'язані проривні перспективи внутрішнього видобутку, що занепадає. Необхідно інвестувати в материкову частину, де родовища вже не першої свіжості ... Але й не останньої!

Свідчить про це приклад приватних газодобувних компаній. Справа в тому, що на них не поширюється державне регулювання, і свій газ вони продають за ринковими цінами, які формуються в паритеті з імпортним (читай – російським) газом. Результат – у січні-травні приватники збільшили видобуток більш ніж у півтора рази, до 1,4 млрд кубометрів, а їхня частка в загальному обсязі видобутку блакитного палива в Україні зросла з 12% до 15,8%. Для порівняння: за цей самий період державні Укргазвидобування й Укрнафта видобули на 1,5% і 8% менше.

Проте вся риторика уряду поки що зводиться до пошуку нових джерел імпорту, зокрема до збільшення реверсних поставок з Європи. Добре хоч припинилися розмови про LNG-термінал, які всіх у цій галузі смішили всі роки обсмоктування даної теми. За оцінками фахівців галузі, незважаючи на виснаженість родовищ, реально підняти внутрішнє виробництво природного газу майже удвічі – до 30 млрд кубометрів, і з урахуванням плати за транзит російського газу Україна зможе звести свій баланс. Так, це буде не завтра і навіть не через рік. Але починати потрібно негайно.

Видобуток природного газу державними і приватними компаніями в Україні у 2014 році

***

Цей матеріал опубліковано в № 24 журналу Корреспондент від 20 червня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.