Фото: Reuters
"Китайські гроші допомогли б вирішити і ті проблеми, які через нестачу коштів ми не могли вирішити десятиліттями", - говорить Арбузов
В України з'явився другий шанс залучити до співпраці партнера, до думки якого прислухаються всі світові гравці.
Китай, друга економіка світу за номінальним ВВП, а з минулого року - і перша щодо ВВП за паритетом купівельної спроможності, має бажання, а, головне, можливість інвестувати гроші в нашу країну. Про це екс-глава Нацбанку розповів forbes.ua:
"Україна втрачає інвесторів. Торік вони вклали в нашу країну всього $2,45 млрд, але через відтік капіталу і курсову переоцінку портфель інвестицій скоротився відразу на $13,6 млрд. Це - одна з причин тих багатьох негативних явищ, які ми зараз спостерігаємо в економіці країни. Проблема інвестицій стоїть дуже гостро. Без вливання коштів у реальний сектор, в модернізацію основних фондів неможливо говорити не тільки про випереджаюче зростання економіки, а й про стабілізацію ситуації в її нинішньому катастрофічному стані.
Я далекий від думки, що український уряд не розуміє проблему. Однак, я не бачу у нього бажання займатися її вирішенням. Кредит МВФ - це, без сумніву, рятувальне коло для української економіки. Але на ньому не можна поплисти далі - ці кошти підуть на латання дірок у бюджеті і виплату зовнішніх боргів. Економіці за будь-яку ціну потрібні інвестиції. Європа не горить бажанням вкладати гроші в Україну. Росія - не буде зі зрозумілих політичних причин. Але це не означає, що в уряду немає виходу.
Китай, друга економіка світу за номінальним ВВП, а з минулого року - і перша щодо ВВП за паритетом купівельної спроможності, має бажання, а, головне, можливість інвестувати гроші в нашу країну. Резерви іноземної валюти, якими розпоряджається Пекін, становлять близько $4 трлн. У Піднебесній величезний потенціал для збільшення інвестицій за кордон. Отримати частину з них нашій країні цілком реально. Про це свідчить успішний досвід переговорів з китайськими партнерами, які ми вели в 2011-2013 роках.
Не кредити, а інвестиції
Та робота, яка була зроблена урядовою командою протягом трьох років, довела - досягти результату можна. В кінці 2013 року, після мого візиту в Пекін, було підписано близько 15 документів, згідно з якими в Україні повинні були зайти близько $30 млрд у вигляді кредитів, інвестицій та державно-приватного партнерства.
Це були не просто кредити на фінансування дефіциту зовнішньої торгівлі. Це - справжні інвестиції. У науково-технічну, космічну, сільськогосподарську, освітню та інші сфери. Вони були б витрачені на реалізацію інфраструктурних проектів, будівництво готелів, розвиток туристичного бізнесу. На все те, що повинно було дати Україні робочі місця і податки.
Китайські гроші допомогли б вирішити і ті проблеми, які через нестачу коштів ми не могли вирішити десятиліттями, - запустити доступне іпотечне кредитування, підвищити енергоефективність економіки, назавжди змінити сільське господарство.
Саме останнє могло стати «вітриною» нової України. Кредит Пекіна повинен був змінити аграрний сектор до невпізнання, перетворити галузь в комплекс високотехнологічних виробництв. Уже в найближчі роки це дозволило б подвоїти врожай, відповідно збільшити обсяги експорту. Таким чином, паралельно наш уряд сподівався досягти ще однієї мети - поліпшити сальдо торгівлі з Китаєм, звівши його до нуля.
Але найважливіший момент у переговорах з Пекіном полягав у тому, що, на відміну від інших наших партнерів, Китай був готовий вкладати гроші в розвиток високотехнологічних виробництв, в тому числі - в забезпечення повного циклу будівництва літаків.
На жаль, але практично всі ці проекти залишилися лише на папері. Більшість заморожені, а ті, які почали реалізовуватися, помирають через незрозумілу мені незацікавленість української сторони.
Другий шанс
Практично єдиним, що нова влада довела до розуму, став своп з Китаєм. У січні цього року Національний банк України почав практичну реалізацію своп-лінії на $2,4 млрд. Йдеться про реалізацію угоди, яку я, будучи главою Нацбанку, підписав у 2012 році. Вона повинна була запрацювати в кінці 2013-го, але, зі зрозумілих причин, так і не запрацювала.
Своп-лінія - це угода між центральними банками про взаємний обмін валют за фіксованими курсами. Якщо сказати простіше, то це можливість проводити розрахунки між нашими державами в національних валютах - українській гривні та китайському юані. Вигода від цієї угоди для України очевидна - за юань можна дуже швидко купити будь-яку резервну валюту серед вільно конвертованих.
Але, головне навіть не це. Угода між центробанками мала стати початком широкої співпраці у фінансовій сфері. Серед обговорюваних мною тоді тем - прихід сильних китайських банків на український ринок і початок активної роботи в Україні з юанем - однієї з найбільш перспективних світових валют.
Згідно з прогнозами HSBC, в 2015 році більше половини зовнішньоторговельного обігу Китаю з країнами, що розвиваються, буде обслуговуватися в юанях, а через п'ять років в китайській валюті буде проводитися більше 30% розрахунків загального зовнішньоторговельного обігу Піднебесної. Протягом найближчих 10 років юань може стати світовою резервною валютою. Приємно, що Україна була одним з лідерів, почавши однією з перших у світі співпрацю у фінансовій сфері з Пекіном. Ми зробили те, чим так пишається тепер нинішнє керівництво НБУ.
Хочеться вірити, що своп з Китаєм стане для нової влади доказом непотрібності спроб винаходити велосипед. Багато речей, які робив наш уряд, дійсно заслуговують уваги. І, не в останню чергу, це стосується саме китайських контрактів. Ті договори, які залишилися нереалізованими, несуть в собі величезний позитивний потенціал для України, і він ще може бути реалізований.
Китай - сильна світова держава і її не лякає українська криза. Справа за нашим урядом, який повинен навчитися відокремлювати свої особисті політичні інтереси від інтересів економіки держави.
Кожен договір з Китаєм - це нові робочі місця, сучасні технології, можливості розвитку для країни та вагомі бюджетні надходження. Але що ще більш важливо - довгострокові економічні відносини з Китаєм в умовах мінливої кон'юнктури на світових ринках є запорукою стабільності для такої відкритої економіки, як українська.
Два роки тому ми могли отримати такого партнера як Китай, до думки якого прислухаються всі світові гравці, і чия політична вага не підлягає сумніву. Можливо, це допомогло б уникнути тих зовнішньополітичних проблем, які ми маємо зараз. Тоді шанс було втрачено. Тим більше важливо не упустити його зараз, коли у нашої країни залишилося не так багато варіантів".
Нафтогаз візьме кредит у Нацбанку Китаю