За допомогою сланцевого газу депресивні регіони США не тільки забезпечили себе паливом, а й побороли безробіття.
На початку 2009 року губернатор американського штату Пенсільванія Едвард Ренделл, виступаючи в конгресі, заявив, що більша частина сільського населення його штату не може знайти собі нормальну роботу і думає про те, як би найближчим часом переїхати у великі міста, пише Павло Сивокінь у №41 журналу Корреспондент від 16 жовтня 2015 року. Головною причиною цього він назвав занепад видобутку вугілля у штаті.
Старі шахти, що стали неприбутковими, потрібно було терміново закривати. Але це означало ще більшу хвилю звільнень і зростання безробіття. До 2005 року, за даними Американської федерації праці, понад 30% населення штату було задіяно у видобувній промисловості, яка стрімко старіла. Тоді ж у провідних журналах Америки стали популярними фотографії з кинутих шахтарських міст, які перетворювалися на криміногенні зони.
Але на всі запити губернатора в центральному уряді відповідали, що у них просто немає грошей. Мовляв, триває економічна криза і штату потрібно самостійно вирішувати свої проблеми.
«Пенсільванія тоді не могла запропонувати інвесторам нічого, крім своїх надр. І, звичайно, гарного інвестиційного клімату, коли уряд був готовий співпрацювати з будь-якими компаніями, які приносили гроші», – каже Беата Раабе, голова дослідницького інституту Eurogas.
Федеральний уряд почав програму підтримки малоурбанізованих регіонів, щоб розвивати там видобуток сланцевого газу
Федеральний уряд почав програму підтримки малоурбанізованих регіонів, щоб розвивати там видобуток сланцевого газу.
Багато аналітиків не вірило в успіх цієї ініціативи. Навіть у Міжнародному енергетичному агентстві визнавали, що Америці знадобиться понад 30 років для того, щоб розвинути до нормального рівня своє газовидобування. Але цього року, за даними The Economist, країна вже змогла повністю забезпечити свої потреби в газі і навіть почала поступово нарощувати його експорт.
Приватним компаніям, які бралися розробляти родовища неконвенційного газу, відразу ж надавалися значні податкові преференції
Багато в чому це трапилося завдяки тому, що приватним компаніям, які бралися розробляти родовища неконвенційного газу, відразу ж надавалися значні податкові преференції. Крім того, держава брала на себе зобов'язання зі спорудження частини інфраструктури у відсталих регіонах. Це привело до зниження рівня безробіття в сільській місцевості.
«Сланцева революція» досягла своєї мети у США, й інші країни починають переймати американський досвід. Особливо ним цікавиться Китай, який також збирається витратити мільярди, щоб вирішити проблему безробіття і забезпечити себе дешевим газом.
Країни ОПЕК не готові до відкритої конкуренції, тому воліють знизити ціни до рівня, коли сланцевий газ стане нерентабельним
Розробки цих родовищ спричинили зниження світових цін на нафту і газ. Країни ОПЕК не готові до відкритої конкуренції, тому воліють знизити ціни до рівня, коли сланцевий газ стане нерентабельним. Але при цьому інвестиції, вкладені в регіональний розвиток, уже окупаються. До того ж вони стали потужним стимулом для зростання американської економіки після кризи.
Сланцевий прорив
Уперше в США заговорили про можливість масової розробки сланцевих родовищ у 2007 році. Тоді ціни на нафту почали поступово зростати.
«Постійні аварії і шторми в Північному морі, а також передчуття майбутньої кризи наростили інтерес інвесторів до нафти як стабілізаційного активу для капіталів. Тому ціна поступово пішла вгору», – розповідає Корреспонденту Сорбет Карбуз з Міжнародного енергетичного агентства.
Тоді, у 2007-му, нафта досягла свого цінового піку – $ 92 за 1 бар. Експерти вважали, що далі вона зростати не буде. Але на наступний рік, після початку світової економічної кризи, ціни злетіли до $ 152.
Через кілька місяців після цього новий президент США, Барак Обама, пообіцяв провести реформи, щоб знизити американську залежність від імпортної нафти. У той час Штати завозили понад 4,7 млрд бар. на рік.
Спочатку Білий дім робив ставку на впровадження автомобілів на біопаливі. Але вже у 2009-му головні автовиробники США змушені були просити у держави захистити їх від кредиторів і покрити борги на суму $ 19 млрд. Тому про масовий випуск дорогих машин з біодвигунами довелося забути. Тим більше у період кризи попит на автомобілі впав на 30%.
Пізніше у США хотіли зосередитися на власному видобутку нафти на шельфі. У 2009 році Америка видобувала в морі тільки 15% свого палива. Переважно нові проекти гальмувала загроза екології, але в розпал кризи влада могла дозволити собі заплющити на це очі.
Але навесні 2010-го бурова платформа Deep Water Horizon вибухнула і затонула в Мексиканській затоці. За кілька місяців, поки ліквідовували цю аварію, в море витекло понад 5 млн бар. нафти. Після цього про нове буріння на глибині можна було забути. Суд у цій справі йде досі, і США не можуть визначити, скільки їм повинна заплатити британська компанія ВР, власниця платформи.
Тому в Америці і вирішили зосередитися на сланцевому газі, який міг дати стабільне зростання видобутку, хоча й не так швидко. Розвіданих запасів сланцевого газу в США було більше, ніж звичайного. Тим більше новий вид палива залягав у сланцевих породах, і видобувати його за допомогою технології гідророзриву було легше і дешевше, ніж бурити нові глибокі свердловини для видобутку традиційного газу.
Головною причиною, з якої в США змогли поставити видобуток на широку ногу, стала держпідтримка для приватних інвестицій у буріння. Але головне – влада допомогла створити потрібну інфраструктуру для видобутку і транспортування газу
На думку Меттью Саггерса, старшого директора аналітичної компанії IHS, головною причиною, з якої в США змогли поставити видобуток на широку ногу, стала держпідтримка для приватних інвестицій у буріння.
«Понад 70% всіх свердловин у сланцевих родовищах пробурили приватні компанії, але держава забезпечила їм зниження ренти за користування ресурсами на 15% і податкові пільги», – зазначає експерт.
Але головне – влада допомогла створити потрібну інфраструктуру для видобутку і транспортування газу. Справа в тому, що всі три великі сланцеві басейни в США розташовані в досить депресивних регіонах – у штатах Монтана, Північна Дакота і Пенсільванія. Тому капіталовкладення у видобуток приносили і соціальний прибуток, створюючи нові робочі місця.
За останні вісім років інвестори вже вклали у видобуток понад $ 30 млрд і створили майже 50 тис. робочих місць
Одночасно інфраструктура дозволяла почати перекачування нафти з нових сланцевих родовищ на узбережжя Мексиканської затоки до основних переробних потужностей і звідти відправляти її клієнтам. За останні вісім років інвестори вже вклали у видобуток понад $ 30 млрд і створили в цих штатах майже 50 тис. робочих місць. Одночасно держава витратила майже $ 15 млрд на дотації цих територій і будівництво інфраструктури.
Сланцевий бум допоміг Америці подолати економічну кризу, оскільки розвиток місцевої інфраструктури стало одним з найважливіших факторів для залучення інвестицій. На думку міністра фінансів США Джейкоба Лью, за те, що цього року ВВП Штатів може зрости більш ніж на 2%, американці повинні дякувати новим дорогам і нафтопроводам.
Паливні війни
Сьогодні масштаби видобутку нафти зі сланцевих свердловин у США зростають на 5% на місяць і вже склали 9,3 млн бар. на добу. До 2020 року, за прогнозами ОЕСР, видобуток складе понад 14 млн бар. Тоді ж Штати зможуть активно продавати нафту і нафтопродукти по всьому світу.
Цікаво, що значна частина клієнтів, які чекають американської нафти і газу зі сланців, живуть в Азії. Там споживання енергетичної сировини в наступні десять років має зрости на 59%. Лідером тут стане Китай, який до того ж накопичив значні валютні резерви і тому може дозволити собі купувати нафту за високими цінами.
Шляхом США зараз хочуть піти Аргентина й Індонезія, де також знайдені багаті родовища сланцевого газу. Ці країни активно будують нові вишки й інфраструктуру
Шляхом США зараз хочуть піти Аргентина й Індонезія, де також знайдені багаті родовища сланцевого газу. Ці країни активно будують нові вишки й інфраструктуру. До початку падіння цін на нафту, вже до 2016-го, Буенос-Айрес і Джакарта повинні також покрити всі свої витрати на буріння і стати експортерами нафти у світових масштабах.
На початку року таке зростання видобутку привело до перенасичення ринків нафтою і газом, і ціни на ці ресурси почали стрімко падати.
«Зазвичай в таких випадках ОПЕК і їхній лідер Саудівська Аравія скорочують обсяги видобутку, і ціни знову зростають», – каже Ніколас Вольфінг, аналітик Centre for European Economic Research.
Але тепер Ер-Ріяд вирішив не робити цього. Навпаки, видобуток тільки нарощують. Експерти вважають, що це робиться для того, щоб видобуток нетрадиційного газу став невигідним і родовища поступово закрилися. У Саудівській Аравії або ОАЕ достатньо валютних ресурсів, щоб перечекати тривалий період низьких цін.
Але поки що цей крок більше вдарив по інших країнах ОПЕК, таким як Венесуела чи Росія, які будували свої бюджети з розрахунків високої вартості нафти і газу. Навіть більше, США змогли нормально пережити громадянську війну на Близькому Сході і нестабільність в Нігерії, хоча раніше ці регіони були основними постачальниками нафти і газу в США.
Економіка Штатів, за прогнозом МВФ, цього року зросте не менш ніж на 4% – багато в чому завдяки дешевому газу. А показник безробіття скоротився до найнижчого за останні п'ять років
Економіка Штатів, за прогнозом МВФ, цього року зросте не менш ніж на 4% – багато в чому завдяки дешевому газу. А показник безробіття скоротився до найнижчого за останні п'ять років. Багато робочих місць було створено газодобувними компаніями, що отримали від уряду нормальну інфраструктуру і низькі мита і ренти.
Тому не дивно, що у вересні 2015-го новий губернатор Пенсільванії, Том Вольф, заявив, що його штат зміг впоратися з депресією після закриття шахт. Тепер у Пенсільванії думають над створенням власного величезного технопарку, щоб зробити штат більш інноваційним. Грошей на це завдяки сланцевому газу тепер вистачає.
***
Цей матеріал опубліковано в №41 журналу Корреспондент від 16 жовтня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.